Іноді потрібно дивитися на те, що не подобається і спробувати його. Зовнішній вигляд не завжди має потрібне значення.
Сергій більшу частину свого життя проводить в океанаріумі і вже розуміє всіх морських істот, що живуть в акваріумах. Зрозуміти рибок не так легко, як вважав із самого початку. Їх потрібно розуміти серцем, а не очима. Морські істоти завжди живуть в акваріумі і завжди обмежені у своїй волі та можуть тільки пересуватися в середині, плавають по колу, і чимось вони нагадують життя людей, які так само, але більшим колом, плавають кожного дня з роботи додому і з дому на роботу, і так кожен день, але відстань пересування більша.
Сергій тихо сказав:
— Життя — це коло.
Сергій подивився на акваріум:
— У людей як і у риб є своя доля. У кожної живої істоти є своя доля.
Сергій перебуває в океанаріумі щодня перед початком роботи і деякий час проводить наодинці з собою та розуміє життя і стає філософом думок.
Океанаріум завжди натхнення для творчої людини і філософа, який мріє отримати відповіді на дуже багато запитань, а також прожити своє життя в цьому океанаріумі, щоб повністю зрозуміти сенс життя.
За довгий час роботи Сергій став зовсім іншою людиною і тим яким мріяв. Кожного дня все більше і більше розуміє ті речі, які у звичайному житті не зрозумів. Це справжній шлях. Немає ніякого витраченого часу. Уже ніколи ні куди не поспішає і завжди все встигає. Не поспішає з висновками. Став філософом. Не великий проміжок часу змінив. Ні коли не має багато запитань і завжди знає яке в потрібний час поставити запитання в розмові з відвідувачами. Спокійно відповідає і не довго не розповідає не потрібні речі.
Сергій посидів кілька хвилин на стільці й отримав кілька відповідей на свої запитання та зрозумів, що таке кохання і яке воно може бути. Зрозумів цінність грошей. Люди не розуміють що таке гроші і любов, а Сергій зрозумів це за не довгий проміжок часу.
Що таке це любов до грошей, а не любов до іншої людини. Кожна людина думає по-своєму і щодня вона проживає своє життя.
Сергій ніколи не поспішає з висновками і навіть зараз не поспішає робити остаточні висновки, адже знає, що за деякий час щось може змінитися, і думки також. Змінюється наше життя так як воно вчора було одне, а сьогодні може стати іншим. Завжди може бути все зовсім по-іншому і не потрібно бути впевненим у своїй відповіді бо зовсім інше може бути завтра іншим.
Підійшов до стіни і залишив свої думки в цій кімнаті та дещо взяв із собою щоб подумати протягом свого робочого дня, а десь ще залишилися в кімнаті щоб після робочого дня повернутися в цю кімнату і продовжити думати про важливі питання. Підійшов до стіни та взяв пакет з кормом і повільно пішов до великих акваріумів щоб ще раз нагодувати великих риб і щоб усі були задоволені сніданком. Посміхнувся коли побачив зраділих і ще голодних пінгвінів які поплескали крилами. Підійшов до них подивився на кожного і поклав корм в акваріум та пішов до великого золотого ската, а він коли побачив як Сергій до нього підходить, одразу загорівся золотим кольором. За хвилину обійшов ще раз усіх морських істот і нагодував усіх кормом. Кожен залишився задоволений їжею. Повернувся в кімнату та поставив на місце корм. Одразу взяв віник, швабру і наспівуючи якусь веселу пісню пішов у першу кімнату прибирати краплі на підлозі. Швидко та без метушні усі три кімнати прибрав, поставив робочий інвентар на місце, взяв мочалку і пішов протирати скло в акваріумах. Усе зробив. Скло в кожному акваріумі було прозоре і без плям. До відкриття залишилися хвилини. Сергій подивився на годинник і сказав:
— Потрібно відчиняти двері. До відкриття залишилося дві хвилини.
Сергій дістав із кишені золоті ключі в руки і піднявся сходами. З посмішкою відчинив замок і першим, хто зайшов під час відкриття, це був його співробітник, а він зайшов з такими словами і це був Пірат:
— Хо-хо-хо. Доброго ранку, Сергію.
Сергій відповів:
— Доброго ранку.
Пірат:
— Бажаю вам сьогодні попутного вітру і щасливого робочого дня.
Сергій:
— Ват також гарного дня і більше посмішок.
Пірат:
— Сьогодні я протягом цілого дня буду посміхатися. Сонце на дворі каже, що сьогодні в нас мабуть буде дуже багато гостей, які хотітимуть побачити наш океанаріум.
Сергій:
— Так. Так. Можливо й так.
Пірат:
— Не можливо, а так воно і буде.
Сергій:
— На дворі сьогодні гарна погода. Адже сьогодні п'ятниця, а це останній день тижня, і завтра вихідний день. Я думаю, що сьогодні дуже багато людей захоче піти надвечір і прогулятися та відвідати незвичайні місця і одне незвичайне місце це наш океанаріум.
Пірат:
— Сьогодні всі відпочиватимуть і розважатимуться.
Сергій:
— Я з тобою повністю згоден. І згоден з тим, що, можливо, сьогодні буде дуже велика кількість людей, і потрібно якнайкраще підготуватися до зустрічі відвідувачів, і так, щоб людям сподобалася наша робота.
Пірат:
— Сергій я з тобою повністю згоден. Ти знаєш, що я коли підійшов до дверей, то я вже побачив кількох людей, які стояли біля каси, а каса ще зачинена, і чекали відкриття віконця продажу квитків. Люди вже чекають на те, щоб купити квиток і зайти в океанаріум.
Сергій усміхнувся:
— Може бути й так. А ти знаєш, якщо наша касирка Наташа спізнюється, то це до того, що сьогодні на дворі буде сильний дощ і всі підуть до нас.
Пірат посміхнувся:
— Я з тобою згоден.
Сергій:
— А щоб не затримувати відвідувачів біля входу і не примушувати чекати на прихід Наталки, я пропоную те, щоб ти зайшов у кабіну продажу квитків і продав кілька. Щоб відвідувачі не чекали на прихід касира, а я замість тебе буду на вході і перевірятиму квитки.
Пірат посміхнувся:
— Я не знаю, що тобі сказати. Краще дочекаємося Наташі. Можливо вона скоро прийде і вже сама продаватиме квитки.
Сергій подивився в очі Пірата:
— Не кажи так. Навіщо затримувати відвідувачів. Скажи мені навіщо, якщо можна самому продати квитки.
Пірат:
— Краще буде, якщо Наташа сама продаватиме квитки відвідувачам.
Сергій:
— А мені б не хотілося, щоб відвідувачі стояли на вулиці й чекали на прихід продавця квитків, який мав би вже як дві хвилини тому бути на своєму місці.
Пірат:
— Наташа скоро буде. Почекай ще кілька хвилин.
Сергій:
— Люди хочуть побачити наш морський світ.
Пірат:
— Я тебе розумію. Краще почекати.
Сергій з усмішкою відповів:
— Я не можу дивитися коли біля океанаріуму стоять відвідувачі і чекають на відкриття закладу. Не хочу бачити як люди чекають щоб до нас зайти.
Пірат:
— Вибач, Сергію, але я не може ні чого вирішувати. У нас є керівництво і воно встановлює правила закладу. Люди повинні почекати коли прийде касир і продасть їм квитки.
Сергій:
— Я з тобою згоден. Такі правила, а їх порушувати не можна.
Пірат:
— Так. Це робота, яку я давно шукав і я не хочу її втратити за порушення правил. Я ціную свою роботу.
Сергій:
— Я теж ціную свою роботу і люблю її всім серцем. Я тебе розумію. Вибач що я так швидко і не подумав почав говорити про квитки. Я просто розхвилювався, коли побачив, як відвідувачі стоять біля дверей, а Наташі немає на касі. Не хочеться щоб хтось нас чекав.
Пірат:
— Я тебе розумію але в нас своя робота, а в Наташі своя робота. Кожен повинен виконувати свою роботу, а не за когось, адже я там нічого не знаю, що мені потрібно роботи з касовим апаратом.
Сергій усміхнувся:
— Це не рибок годувати і не посміхатися при зустрічі відвідувачів і бажати їм гарного відпочинку. Це робота з грошима.
Пірат:
— Так. У кожного своя робота і кожен має її дотримуватися.
Сергій:
— Я не пам'ятаю. Я ж відповідальний тут за все поки немає керівництва і можу виконувати будь-яку роботу. Мене кілька днів тому призначили відповідальним за океанаріум у той час, коли на місці немає керівництва.
Пірат подивився на Сергія великими очима:
— Нічого собі. Я про це не знав.
Сергій:
— Я теж не знав, поки не згадав. Тож я можу робити роботу за інших робітників і повністю несу відповідальність за те, що щось буде не так. Тож нема за що хвилюватися.
Пірат:
— Це гарна новина. Я радий за тебе, Сергію, що тебе призначили керівником закладу.
Сергій:
— Не зовсім керівником. Я тут роблю за всіх усю роботу.
Пірат:
— Я тебе розумію, але це теж приємна новина. Можеш мною керувати і давати мені різні вказівки.
Сергій:
— Ні. Керувати тобою я не буду, а ось допомагати в роботі я буду з радістю.
Пірат:
— Приємно чути від тебе теплі слова.
Сергій:
— Не будемо гаяти час і почнемо робити роботу. Іди вниз і подивися, чи все прибрано в кімнатах, а потім посядеш місце біля сходів на вході й покажеш людям дорогу, а я піду в касу й продаватиму квитки новим відвідувачам.
Пірат:
— Гаразд. Я з радістю приберу сміття в кімнатах.
Сергій:
— Сміття вже прибрали. Просто пройдися по кімнатах і подивися чисто там чи ні, а то я поспішаючи сьогодні відкрити заклад, можливо, щось не зробив і залишив пляму на акваріумі. Сходи подивися.
Пірат:
— Добре.
Пірат пішов сходами дивитися кімнати, а Сергій подивився на спину Пірата і тихо про себе сказав:
— У мене такого ніколи не буває, щоб хоч одна пляма залишилася на акваріумі, а от комусь у кімнатах треба бути. Тепер мені потрібно продати квитки відвідувачам і повернути Пірата на своє місце, а мені зайняти своє. Пірат поставить біля входу, а мені потрібно бути біля рибок.
Пірат тихо сказав, коли зайшов у першу кімнату і почав шукати на склі плями:
— Якщо щось буде не так, то Сергій візьму на себе відповідальність. І йому нічого за це не буде. Його не звільнять, — усміхнувся, — я все роблю на благо. Усе буде добре. Я зараз зроблю роботу Сергія, а він зробить роботу Наташі і коли вона прийде на роботу, то тоді кожен займе своє місце.
Сергій подумав:
— Я зараз людям продам квитки і вони зайдуть в океанаріум, і я повернуся на своє робоче місце. Сподіваюся, що за цей час Наташа повернеться на роботу і займе своє робоче місце.
Сергій зайшов у касу і подумав про себе, відкриваючи вікно для продажу квитків:
— Є люди, які завжди спізнюються на роботу, і бувають такі моменти, коли людина не часто вчасно приходить на роботу, і тут нічого такого немає. З цим потрібно щось робити. Людина якщо працює, то вона працює і вчасно приходить на своє робоче місце, а тут Наташа постійно спізнюється. Щось тут не так.