Спасибі тобі Петро, що побув суддею в цьому раунді.
Володимир подивився на Петра:
— Спасибі вам Петро, що ви відсудили цей раунд.
Петро:
— І вам спасибі за цей бій. Він мені сподобався, давно я не бачив такого бажання перемоги.
Петро розвернувся і пішов у бік свого вагончика.
Володимир подивився на Івана і сказав:
— Я радий, що сьогодні зумів приїхати в зал, і не з чуток, а вже на своєму досвіді переконався в тому, що ти досить добре боксуєте. Не потрібно зупинятися, необхідно ще більше тренуватися, і покращувати свою техніку боксу.
Іван:
— Дякую. Я тренуюся, я намагаюся, і весь свій вільний час проводжу в Гідропарку.
Володимир сказав:
— Я вже буду їхати. У мене ще багато роботи, тож я вас залишаю. Ти далі тренуйся, і якщо буде можливість, то я б із радістю ще по боксував.
Іван:
— Дякую, я б теж із радістю з тобою постояв не один раунд.
Володимир зняв боксерські рукавички і з кишені дістав сто гривень, притягнув їх Івану і сказав:
— Це твої гроші.
Іван зняв боксерські рукавички, і взяв з рук Володимира сто гривень, поклав їх собі в кишеню. Володимир розвернувся і пішов у бік автомобіля, що стояв між деревами, а Іван знову зняв боксерські рукавички, вийшовши з рингу, попрямував у бік балонів відпрацьовувати прямі удари по корпусу.
Глава 5
Боксерський зал
Лівою, лівою, правою, так прозвучали слова тренера. Зараз Вова перебуває в тому самому боксерському залі разом із тренером, і після перших слів тренер сказав:
— Вова, які потрібно відпрацьовувати удари? Вірно Вова, лівий прямий, правий прямий, а ти навіщо б'єш бічні удари, і кого на той раз ти хочеш відіслати в нокаут? Вова ти мене чуєш? Працюй, так як я тобі кажу, сам нічого не вигадуй, — Вова кивнув головою.
Тривалий час Вова виступав на різних чемпіонатах, і вже впродовж двох місяців ні з ким не боксує, всі, хто тренується в боксерському залі, вже без радості та бажання виходять на ринг. Найчастіше відмовляються, і він ні з ким не може провести спаринг, більшу частину працює на боксерській груші. Вова переміг усіх боксерів у своїй вазі, йому вже не залишилося рівних, і був незадоволений тим, що в місті не залишилося жодного гідного суперника, його не запросили на інші чемпіонати іншого рівня, з якихось причин йому відмовили, він незадоволений усім, що відбувається.
Тренер:
— Час, Вова.
Вова зупинився в опрацьовуванні ударів на боксерській груші, а тренер відійшов убік і подивився на Вову, сів на лавку, побачив незадоволене обличчя свого учня та хотів йому допомогти порадою. Вова був незадоволений, схвильований і трохи злий, йому не було на кого злитися, бо розумів, що ще не того рівня боксер, коли його з радістю запрошуватимуть на різні чемпіонати професійного рингу. Тут у боксерському залі, і в місті у своїй вазі найсильніший боксер, вже не залишилося жодного гідного суперника. Вова зняв боксерські рукавички, поклав їх на підвіконня, підійшов до тренера, сів біля нього, а тренер одразу сказав:
— Як ти почуваєшся?
Вова:
— Я почуваюся дуже добре, свіжо, але я розумію, що у мене вже немає жодного нормального суперника, з яким я зміг би гідно боксувати, це мені не подобається. Через це в мене з'являються якісь пригнічення. Моє фізичне і психологічне самопочуття в найкращому стані, а мені немає з ким боксувати.
Тренер:
— Я тебе прекрасно розумію, як тобі зараз тобі нелегко, як тобі хочеться вийти на ринг і з кимось по боксувати. Ти головне не поспішай, можливо, це такий період у житті, коли, десь у зовсім іншому залі, ми ще про це не знаємо, підростає твій майбутній суперник, гідний суперник, згодом ти зможеш з ним боксувати. Я прекрасно бачив, як ти виходиш на ринг і перемагаєш усіх своїх суперників, а найголовніше — з легкістю, і з цієї причини вони не хочуть із тобою боксувати. Адже кожен із них знає, що програє, і в нього немає жодних шансів на перемогу. А тобі це не подобається, через те, що ти вже сам знаєш, що ти зможеш з легкістю перемогти, і твій бій буде легким і нецікавим. Тобі потрібно розвиватися, отримувати кращий досвід у боксі. Ти ж хочеш виходити на професійний ринг, боксувати з найсильнішими суперниками, а для цього тобі потрібно добре підготуватися, а у твоєму випадку, зараз, немає таких суперників, які могли б тебе підготувати до професійних поєдинків.
Вова:
— Так, тренере, я з вами повністю згоден, я розумію, що я стаю на багато слабкішим, це не дає жодного результату. Якщо я так далі тренуватимуся, відпрацьовуватиму удари на боксерській груші, то я точно програватиму на рингу кожному зустрічному.
Тренер:
— Ні, ти просто відпрацьовуєш силу удару, ніякі якості за роботою на груші не зміняться. Ось побачиш, прийде час, коли ти зможеш знайти собі суперника, жодного, ти зможеш з ним боксувати нарівні, і, можливо, він тебе переможе. Це бокс, а в боксі може бути все. Вова, я все прекрасно розумію, я колись сам був таким хлопчиськом, який весь час проводив у боксерському залі. Я тоді підвищив настільки силові показники, що з легкістю перемагав усіх у своїй ваговій категорії, а потім, як ти, сидів на лавці і думав, де б мені взяти гідно суперника. Ніхто не хотів зі мною виходити на ринг. Так було нелегко, я розумів, що я є найсильнішим на той час боксером у своєму місті. Я хотів поїхати боксувати в інше місто, але без дозволу не міг цього зробити, ти уявляєш, мене туди не пускав тренер, а чому, він мені не сказав. І мені доводилося довгий час проводити в боксерському залі, сидіти на лавці і думати, чому в моєму житті все саме так складається. У твоєму випадку тебе не хочуть запрошувати на інші чемпіонати, а тому, що в них є свої чемпіони, якщо бути чесним, то не знаю, чи погодяться вони на те, щоб ризикнути своїм чемпіоном, знаючи, що ти сильніший за їхнього чемпіона, що ти одразу переможеш. У кожного з них своє майбутнє, надалі свої вже заплановані поєдинки на професійному рингу, ти хочеш їм зламати все життя? Тренер усміхнувся.
Вова опустив голову вниз і махнув головою, тихо сказав:
— Ні. Але я хочу з ними боксувати.
Тренер:
— Я розумію тебе, але в них уже все розписано на довгі роки, тебе там немає. Тобто в них уже все життя прокладено від початку до кінця, а ти, як хлопчик з вулиці, який прийшов сам до боксерської зали, почав тренуватися, покращувати своє фізичне здоров'я, свої фізичні показники, ти зміг досягти досить чималих висот, а там у кожного вже є спонсор і відмінні зв'язки. Всі один одного знають довгий час, і з кимось домовиться про поєдинок, буде майже неможливо, у них є свої претенденти на бої. А найголовніше, цінуй це, що тобі ніхто не допомагав, ти сам став тим, ким зараз є, а це досить не мала праця, не кожен, тому що ти зможеш пройти не легкі випробування на ринзі, далі йти, перемагаючи своїх суперників. Ти сам собі створив свою долю, і, на жаль, так зараз складається, і в такому разі потрібно трохи почекати, а час сам відчинить потрібні двері, — тренер подивився на Вову, посміхнувся, — не засмучуйся, у мене є хороші знайомі у боксерському товаристві, і якщо в тебе буде бажання, то я зможу з ними поговорити, і ти вже у такому віці зможеш інколи виходити на професійний ринг, і при цьому заробляти гроші.
Вова посміхнувся:
— Я дуже радий вашій пропозиції. Я навіть не міг подумати, що ви мені колись таке скажете. Ну, ви розумієте, про що я?
Тренер:
— Так.
Вова:
— Я радий, що ви мені запропонували виходити на професійний ринг, я думав, у мене ніколи не буде такої можливості.
Тренер:
— Я всім даю можливість, мене ще турбує одне питання, що тобі потрібно знайти друга, спаринг партнера для тренувань. Мені б хотілося знайти боксера такого самого рівня, розвитку, можливо навіть з вулиці. У тому колі, в якому ти будеш, там зовсім інші боксери, і в них своя історія життя, не схожа на твою, тобі буде не легко з ними розмовляти. У них свої інтереси, своє життя, не схоже на твоє. Я над цим думав довгий час, потрібен такий боксер, який буде твого рівня або навіть набагато сильніший, і зі схожою історією життя. А таких боксерів не так вже й багато.
Вова:
— Я думаю, що не кожен зі мною погодиться боксувати, бо в мене хороша швидкість, я досить хороший ударник.
Тренер подивився на Вову:
— Я з тобою повністю згоден. Я не суперечу жодному твоєму сказаному слову. І тобі потрібен насправді друг, а не партнер по рингу. І якщо ти знайдеш серед боксерів собі друга, то він для тебе буде всім, як спаринг-партнерів, людиною, з якою ти зможеш говорити на теми, які тебе хвилюють, ніхто з тебе не буде сміятися, ти з ним зможеш почуватися собою, зможеш із ним боксувати коли завгодно, скільки завгодно, і він, якщо щось буде потрібно, сам тобі підкаже, скерує у правильний напрямок, дасть пораду, завжди буде опорою, і ви разом зможете їздити на різні чемпіонати. Але, на жаль, я ще не одного такого боксера не бачив серед усіх кого знаю, що б ти з ним міг знайти спільну мову. Я знаю, що в тебе було нелегке життя, тобі потрібно про це з кимось поговорити. У тебе було не легке життя, були дуже бідні батьки, ти ще з самого дитинства заробляв собі на шматочок хліба, ти прийшов з вулиці в боксерський зал, мало хто тебе зрозуміє, твоє життя. І знаю, що в тебе зовсім інше ставлення до грошей, всього іншого теж. І знаю, що тобі не зовсім сподобається дружити з багатими боксерами, які мають багато грошей і живуть зовсім іншим, розкішним життям, тобі це не підійде. Тебе це буде відволікати, ти не зможеш зосереджувати на своїй меті. Тобі потрібен такий же самий хлопчик, як і ти, ну, а де його знайти, не знаю. Тривалий час придивлявся до інших боксерів твого віку і з твоєї категорії, і так само до тих, хто іншого віку в той час коли ти тренувався, скажу тобі чесно, я нікого не приглядів, хто б міг підійти для спілкування, дружби.
Вова:
— Я навіть не міг подумати, що ви шукаєте мені друга.
Тренер:
— Вова, я все прекрасно бачу, я бачив, як ти весь час проводиш у боксерському залі, ти ні з ким не спілкуєшся, у тебе немає друзів, я все це від самого початку помічав, всі твої старання теж. Я бачу набагато більше, ніж ти можеш подумати. Хочу сказати, що я хотів знайти тобі справжнього друга, але серед усіх знайомих боксерів не побачив того, хто б тобі міг підійти.
Вова:
— Я це знаю.