Завжди жив у своєму режимі і ніколи не запізнювався і знав, що режим має бути в будь-якому разі, а без нього нічого не вийде і завдяки такому відношенню до себе є дисципліна, яка допомагає більше та краще з якістю зробити.
Василь Іванович сидів біля свого офісу, а так його називав. Споруда в середині мала два поверхи і на першому поверсі була охорона, яка завжди охороняла ринок від злочинців та тих, хто хотів щось поцупити. Вони завжди були на увазі до кожної людини що знаходиться на ринку дивлячись та розглядаючи її з різних боків розуміючи що навіть красиво одягнена людина може також нести загрозу та щось поцупити. Охорона завжди була на місці і кожні дві години робила обхід по певній зоні і після чого поверталася назад до себе в місце спостереження, а це все було в цьому будинку й надалі працювала, підтримуючи зв'язок з іншими постами, розташованими по всьому ринку та уважно спостерігаючи за покупцями. Адже люди бувають різні і в кожного свої наміри і навіть у тих, хто має гроші, хочуть щось потягнути, а для когось це задоволення чи швидкий заробіток. І той, хто з досвідом його дуже важко розпізнати та маскується під звичайних чоловіків, жінок, а іноді навіть залучають для своїх справ дітей та таких злочинців важко впізнати. Дивлячись на них нічого не можна зрозуміти і щоб упіймати такого грабіжника потрібно уважно стежити за кожним, хто входить у зону ринку. Василь Іванович розумів, що самостійно підбирає персонал, який працює під його керівництвом і ретельно до всього ставився і дивився на те, як і хто працює. Насамперед звертав на те і яка людина чи працелюбна вона. На співбесіді образи нічого не видно, а він бачив людей наскрізь. Іноді траплялися такі люди, які спочатку показували, що вони роботящі і захоплені своєю роботою, але роблять не довго і з часом зовсім перестають робити. Перестають виконувати свої обов'язки і після них виникали неприємні ситуації, за які доводилося платити з власної кишені і вони пропускали злодіїв на ринок крадених у покупців їхній одяг та інші речі, а за це ніс відповідальність сам Василь Іванович. Після таких випадків дуже ретельно ставився до всього, що відбувається на ринку та у підборі персоналу. Це все було під його наглядом і одна помилка могла коштувати дорого. Після таких випадків на співбесіді завжди ставив різні питання та не зовсім зручні, що давало йому більше зрозуміти людину та майбутнього працівника. Іноді людина мала талант до певного місця роботи, що було відкрито на ринку і повністю відповідало на всі питання, але також згодом змінювалось і переставало працювати, а це нікому не подобалося. На першому місці тут завжди є робота і кожен має працювати, щоб отримувати певний результат. Якщо працівник відмовлявся працювати, то йому спочатку робили зауваження, а потім вже якщо вона не виправлялася і надалі з нею проводили роз'яснювальні профілактичні бесіди, а якщо після цього нічого не змінювалося, то цю людину просили залишити місце роботи і тоді доводилося шукати нового. Були ті, котрі насправді були налаштовані на довгу роботу, але їх було не так легко розпізнати та знайти. Іноді люди поводяться по-різному в певних випадках і тоді коли приходили на співбесіду вони були всі захоплені в цій роботі, а потім нічого не виходило або і ті, які нічого не могли сказати насправді, були працьовиті і тут працювали все життя, а на них мало хто звертав увагу, але Василь Іванович дивився на кожного з різних сторін і розумів, що іноді люди бояться чи хвилюються або їх щось турбує в житті, а це можливо якісь сімейні обставини, які не дають їм можливості повністю зосередитись на роботі, а в цій людині є справжній потенціал працьовитості та відповідальності за своє місце роботи і таких людей Василь Іванович одразу забирав до себе на роботу, розуміючи, що тут треба працювати, а без роботи тут нічого не буде. Це стосувалося охорони постійно несучої відповідальності за все, що відбувається на території ринку і потрібно було ретельно стежити за кожним, хто приходить сюди. В офісі на першому поверсі як завжди два охоронці, один охоронець сидить на своєму місці та тримає зв'язок з іншими постами охорони, а другий йде на обстеження певної території та коли повертаються, вони змінюються і надалі продовжують працювати. У нічний час всі покупці залишають територію ринку і все закривається на залізні великі ворота і вішається величезний замок, а на ринку нікого не залишається і тільки ті, хто його охороняє, починають ретельніше працювати. Усі працівники, які після шостої години залишають ринок, закривають свої місця на замок, адже злодії були різні і мали таке обдарування та талант, що іноді вони робили свою справу так тихо, що ніхто нічого не помічав, але згодом їх знаходили і вони були покарані, оскільки це було потрібно, вимога закону. Усі знають та розуміють, що це місце, де треба працювати.
Наразі вже шість годин вечора і Василь Іванович деякий час сидів на лаві. Він про щось задумався і не помічав, як минає час. Не дивлячись на це, а люди вже розійшлися, а він далі сидів і думав про свої справи, про які ніколи нікому не розповідав і це завжди залишалося таємницею. Він знав, що можуть бути наслідки і невідомо, де його слова будуть передані і кому і які потім можуть бути наслідки. Він мав відповідальну роботу і все треба було тримати при собі і ніколи нікому нічого не розповідати розуміючи, що можуть бути будь-які і лише негативні наслідки. Іноді виконував роботу бухгалтерії та проводив підрахунок усієї проданої та купленої продукції, яка привозилася на ринок і решта, що стосується всього механізму працьовитості всіх підлеглих для виплати заробітної плати. На ньому завжди були такі обов'язки відповідальності і якщо робота була вчасно виконана, то працівники отримували пізніше зарплату і це нікому не потрібно, щоб виникало невдоволення, а щоб цього не потрібно було більше працювати. Також виконувалася робота з підрахунку послуг різних служб, які постачали сюди певні послуги для кращої зручності в роботі, а це вода, світло та інші послуги, необхідні для кращої роботи. Коли приходила зима то тоді вже темніше набагато раніше, а ринок ще працював і потрібно було світло, а без світла ніхто нічого б не зміг робити, продавці і покупці, які приходили сюди, нічого не побачили б, що вони хочуть купити і тому тут було завжди світло і в кожному продовольчому місці світив ліхтар для забезпечення кращої видимості. Адже в цей час сюди могли потрапити злодії, які б по можливості щось поцупили, а це для них була як найкраща можливість схопити щось із місця продажів і покласти собі в карман і піти не подавши жодного хвилювання. Таких злочинців тут було мало. На першому місці — безпека продавців та їхнього товару.
Ось, нарешті, вже зачинилася брама і території нікого не залишилося. Всі залишили свої місця продажу і Василь Іванович сам не помітив, а він утомився, як нахилив голову вбік і заплющив очі. Захотілося відпочити і тут одразу десь далеко ще на початку ринку, а це було метрів за двісті від нього, почув якийсь звук. Що то був за звук, не знав і раніше ніколи такого не чув. Схиляючись на свою досвідченість у цьому світі і вже багато різних незрозумілостей знає що цей світ іноді буває непередбачуваним і в ньому може з'явитися що завгодно. Істоти, які раніше бачив, а це величезні демони, які також іноді з'являлися у житті Василя Івановича та нападали на нього та намагалися позбавити життя. Незважаючи на те, що у них такі величезні розміри, силу, ніколи нікому не віддавав свого життя і завжди його відстоював як міг і бився з ними до останнього і ніколи не тікав від таких істот. Доводилося стояти на своїх двох ногах і дивитися їм у вічі, а очі були дуже страшні, чорні, насичені жахом і смертю, а він піднімав перед собою руки і починав бити лівим, правим прямим, а від їхніх ударів ухилявся і продовжував завдавати як найбільшого удару до тих пір поки їх не перемагав але не вбивав їх, і після перемоги, а цей нокаут, вони зникали. Такі сутички тривали більше години, і весь цей час продовжував їх убити так, як у нього вистачало сіли. Василь Іванович був дуже сильний і в такі моменти сам себе дивував силою та витримкою і не знав, звідки в нього стільки витривалості. Іноді демони були покарані і самі тікали від нього якнайдалі, а все що вони хотіли так це захопити цю територію, але навіщо їм це було потрібно Василь Іванович не знав. Не розумів навіщо таким істотам, як демони, які з'являються з іншого світу і приходили до нього, щоб позбавити його життя, хотіли забрати ринок Троєщина. Який у цьому був сенс, він не розумів і тут працювали лише звичайні люди, які хотіли заробити трохи грошей та допомагати іншим людям приходили щось купити. Все відбувалося, як у звичайному світі людей, де одні продають, а інші купують. Все чесно, і ніхто нікого не ображав, не обманював і ніхто ні на кому не заробляв грошей. Усі повністю задоволені тим, що тут відбувається чесний процес товарообміну між покупцями та продавцями і все без підозри на те, що щось піде не так чи хтось обдурить.
Наразі Василь Іванович спить і десь далеко у своїй підсвідомості бачить якесь бачення про своє дитинство, де він грає на полі біля моря та збирає різні квіти. Він був гарною людиною, яка завжди цінувала природу і те, що вона дає і відкриває такий чарівний світ, який мало хто бачить і помічає і цей сновидіння було приємним, надихаючим і залюбки дивився такі спогади, а вони йому траплялися дуже рідко. Адже весь час працював і коли після роботи повертався додому лягав спати і більше нічого крім темряви в очах не бачив, але не вранці все, що чув, так це звук будильника і світло, що проникає через вікно, кажучи те, що потрібно прокидатися і їхати на роботу. Цей епізод з дитинства йому подобався і навіть зараз, коли він сидить із заплющеними очима і спить і бачить сновидіння на його обличчі, грає посмішка від побаченого. Приємно бачити своє дитинство і те місце, коли колись мешкав разом із батьками, а це біля моря, де лежить величезне жовте поле з квітами, а вдалині знаходиться його будинок, який був збудований його батьками з цегли. Нічого особливого, жив як усі люди того часу і ніколи не відрізнявся багатством, а сам був із бідної сім'ї та виховував його з честю та чесністю.