Григір Тютюнник — Дивак (характеристика та аналіз героїв твору)

Олесь. Маленький сільський хлопчик, худорлявий і слабосилий, допитливий і вдумливий. Олесь любить зиму, малювати на снігу, спостерігати за природою, блукати у бору і верболозі, уявляти і фантазувати. Він не хоче псувати молодий лід на річці, шкодує пліточку, яку проковтнула хижа щука, жаліє коней, яких поганяє дід. Все це показує добру вдачу хлопчика, його милосердність. Прізвисько Дивак він отримав тільки за те, що любив і оберігав кожну тварину, кожну билинку. Світогляд хлопця протиставляється досвідові дідуся, який вважає, що всього в житті треба добиватися силою. Хлопець не робить нічого принизливого, образливого, жорстокого та забороненого. Він наділений творчою уявою, має малярські здібності, захоплений і залюблений у природу, добра, щира, гуманна дитина. Олесь незлопам′ятний, чуйний, спостережливий, цінує прекрасне, справедливий і вразливий.

Цитати: "Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ.", "Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах… Іще любить Олесь малювати на снігу всяку всячину.", "Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи.", "Олесь згарячу ніяково посміхнувся, поторкав мокрою рукавичкою тверду гулю під оком і, ковзаючись, побрів до школи.", "Олесь старанно скрипів олівцем і натхненно прицмакував. Коли ж учителька зупинилася біля його парти, із зошита на неї, презирливо примруживши око, дивився дятел…", "Олесь ще дужче захвилювався, ледве не заплакав від щирості і солодкого почуття братерства. Він ухопив ремезяче гніздо й обома руками подав його Федькові.", "Прокіп хльоскав батогом і лаявся. А Олесь сердито сопів у нього над вухом і підбивав руку. Замахнеться Прокіп гарненько, цьвох — і мимо. — Не бий, — благає Олесь. — Бачиш: важко.".

Федько Тойкало. Олесів однокласник, який спершу вдарив хлопця, а згодом дав пиріг і вони помирилися. Федько зображений як розбишака, який згодом розуміє свою вину і прагне згладити її.

Цитати: "А Федько Тойкало розбишакувато вишкірив зуби і, вказуючи рукавом на Олеся, заволав так, що шия одразу зробилась тоненькою: — Бий зрадника! — підскочив, тицьнув Олеся ліктем під скроню і зник поміж палями.", "На мосту Олеся дожидав Федько Тойкало. — На попоїж, — сказав ніяковіючи і втиснув Олесеві в руку подавлений теплий пиріг. — Бери, дурний, з м'ясом."

Прокіп. Олесів дід, який хотів навчити хлопчика бути, як усі. Дід насправді любив онука, пишався, що Олесь був відмінником, але повчав, бо розумів, що хлопчикові доведеться у житті важко. Дід Прокіп постає у творі працьовитим, досвідченим, він любить жартувати, життя навчило його нікому не співчувати і думати про те, як вижити.

Цитати: до Олеся: "Завзяття в тебе обмаль. Все чогось у землі порпаєшся. А треба — в людях. Та отак побіля них, отак... Того — ліктем, того — почотом... Гульк — уперед вийшов. А першого не перечепиш, бо не доженеш. О!", "Прокіп зітхнув і, намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся. — Ось послухай, дурнику, що я тобі скажу. Слухай і на вус мотай. Тут, на землі, не бити не можна. Тут не ти, так тебе одрепають ще й плакать не дадуть."

Наталка. Олесева мама, яка знала, що її сина вважають диваком, але вона сприймала його таким, яким був.

Матильда Петрівна. Олесева вчителька старшого віку, строга, принципова, дотримується усіх правил.

Цитати: "Їй сподобався дятел, але вона добре знала, що таке вчительська принциповість, тому й додала: — Я поставлю тобі двійку.", "Доки Матильда Петрівна думала про долю свого авторитету, Олесь вийшов у коридор, похапцем натяг пальтечко і опинився на ґанку."