Володимир Винниченко — Кумедія з Костем (З Костем сталася чудна комедія) (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Оповідання.

Час створення. 1910 рік.

Автор. Володимир Винниченко (1880-1951) – український прозаїк, драматург, політичний і громадський діяч, художник.

Тема. Зображення тяжкої долі дитини-сироти і соціальних та моральних вад суспільства.

Ідея. Засудження жорстокості і байдужості до дітей сиріт; утвердження думки, що кожна людина повинна відповідати за свої вчинки (на прикладі пана).

Проблеми. Сирітство, доля байстрят, стосунки між дітьми, ставлення дорослих до дітей.

Композиція і сюжет твору

В оповіданні порушується гостра соціальна проблематика. Йдеться тут про пастушка з економії, показаного в екстремальній ситуації.

Босий, в благенькому піджачку та брудній сорочці, з розхристаними грудьми, під холодним вітром, Кость намагається не показувати приятелям, що його трусить простудна лихоманка. З окремих реалістичних деталей постає гірка доля сироти. Над хлопчиком всіляко знущаються у дворі, його б'ють ланові, куховарки, скотарі, але Кость намагався завжди приховувати біль, образи, прагнув ніколи не показувати свої сльози перед кривдниками. Хлопця прозивали "кам'яним виродком", особливо допікали, коли дражнили байстрюком: тоді Кость зривався з місця й тікав подалі від глумителів.

Та хвороба знесилила дитину, напівпритомний він упав у борозну. На хворого хлопця налетів панський посіпака і люто катує, бо худоба з луків зайшла на поле пшениці. Власне, останні дні й висвітлюють сумну долю Костя. Коли його, напівпритомного в гарячці, відвідав пан (а челядь не раз глузувала з Костя, називаючи поміщика його батьком), хлопчик підбирає як талісман кинутий паном недопалок цигарки і тримає в кулаці як "безцінний скарб, загублений і знову знайдений", бо то було "татове".

Ця промовиста реалістична деталь несе виняткове смислове навантаження: за її допомогою письменник зумів глибоко розкрити трагедію дитячої душі. Знедолений хлопчик стільки витерпів, та за життя ніколи й нікому не звірив своєї таємниці, в яку сам повірив. На четвертий день хвороби Костя не стало, "з тим недокурком його й поховали".

Оповідання позначене глибоким психологізмом у дослідженні дитячого характеру. Історія "паршивого байстрюка", абсолютно не потрібного для оточення, переростає в трагедію, змушує замислитись і героїв твору, й читачів. Проте Винниченко зумів по-своєму майстерно відбити соціальні та моральні болячки суспільства, не через прямий осуд конкретних винуватців народження "байстрюків", а завдяки розкриттю обставин життя й психології самих жертв.

Експозиція. Хлопчики пасуть худобу, Кость – панську, Данилко, Семенець і Микита – свою. Хоч надворі холодно, босий і невдягнений Кость весь горить.

Зав'язка. Костя починають називати байстрюком і згадують про те, що саме пан – його батько.

Розвиток дії. Кость тікає від хлопців, згодом його б'є лановий за недогляд худоби. Хворий Кость прибігає на кухню. Щоб переконатися, що в хлопця не холера, викликають фершала.

Кульмінація. Зустріч Костя з паном: хлопець не відводить погляду від пана, а коли той йде геть, підбирає його недокурок.

Розв'язка. Хворий хлопець мучиться ще кілька днів і помирає.