Оточуючі не співчувають хлопцеві-сироті, навпаки, насміхаються і дивуються з того, що Кость ніколи не плаче. Та коли хлопець вперше за життя ридає за відібраним недокурком пана, усі на кухні "чогось похмурніли". Перед смертю Костя жаліє кухарка Тетяна, а лановий відчуває свою провину.