Джордж Гордон Байрон — Мазепа (характеристика та аналіз героїв твору)

Мазепа. Головний герой поеми, історична особистість – видатний державно-політичний і культурний діяч з європейською освітою і прогресивними поглядами. Автор сприймає його життя як гідний наслідування приклад героїчного служіння батьківщині (саме так до Мазепи ставилися в Європі). В образі Мазепи втілено риси байронічного героя: це бунтар, "шляхетний злочинець", який кидає виклик суспільству, його законам та моральним нормам і зазнає кари. Герой, хоч і впадає у відчай, але долає всі випробовування й стає гетьманом України.

Образу Мазепи в поемі Байрона притаманні такі риси, як волелюбність і боротьба із силами зла, що зближує його з героями прометеївського типу. Незвичайно виразне змалювання Мазепи, прив'язаного до коня, який мчить пустельним степом, нагадує прикутого до скелі Прометея. Вражаюче передано в поемі почуття героя, який проходить наче всі кола пекельних страждань, від надії на можливість звільнення до повного відчаю, зневіри, до готовності прийняти смерть як позбавлення від катування. Нескінченний галоп коня є водночас знаряддям долі, яка готувала Мазепу до великих політичних звершень.

У характеристиці героя поет насамперед підкреслює його незламний бунтарський дух, внутрішню міць і великий життєвий досвід: "І сам він був як дуб-титан, землі козацької гетьман". Закінчуючи розповідь про пригоди молодості, Мазепа зауважує:

А втім, як бачите, літа

Не вигнули мого хребта,

Не зменшили і не змінили

Відваги, розуму і сили…

Образ Мазепи-гетьмана – своєрідний варіант байронічної титанічної особистості, переможеної, але не зломленої. Доля виявилася немилосердною до нього, він зазнав жорстокої поразки, коли могла б стати реальністю мета його життя. Проте поразка не зломила його.

Цитати: "Під вічним дубом і собі Мазепа стелиться в журбі І сам він був, як дуб-титан, Землі козацької гетьман. Він обійняв свого коня За шию, наче той рідня, І не зважаючи на втому, Підкинув листя вороному, Обтер на спині вогкий пил…", "…на світанку днів моїх З чоловіків ніхто красою Не міг би зміритись зо мною. Я мав і молодість, і міць, Рум'янець повний серед лиць І шкіру ніжну, молоду…", "А втім, як бачите, літа Не вигнули мого хребта, Не зменшили і не змінили Відваги, розуму і сили…", "Я єсть – вірніше був я – князь, Вождь тисячів. І кров лилась, Усе летіло шкереберть, За мною сміло йшли на смерть. Лиш над собою, мій королю, Ніколи я не мав контролю".

Тереза. Як і в інших своїх поемах, Байрон значну увагу приділив романтизованому образу коханої головного героя – Терези, у світлих та ідеалізованих барвах окреслив зворушливу історію трагічної любові. Чоловік Терези був багатим та знаним вельможею при королівському дворі, але старший за дружину на тридцять років. Про юну Терезу Мазепа розповідає так: "…вона Струнка, вродлива і ставна…", її образ "І досі, нібито живий, Стоїть у пам'яті моїй", а кохання до неї досі живе: "Я так любив її тоді, Я так люблю її тепер – В нещасті й радості, в біді Вогонь безсмертний не помер І в гніві ми усе життя Кохаємо до забуття…". Образ Терези змальовано досить поетично, у східному стилі. Це жінка-ідеал і жінка-фатум, що визначає подальшу долю героя. Кохання до неї дало йому лише нещастя, але він жодним словом не показав, що шкодує про це.

Карл ХІІ. Шведський король, союзник Мазепи, який зазнав поразки від московського царя.

Цитати: "Не пощастило королеві, Серед скривавлених шляхів Лягли полки його сталеві", "Тепер і день і ніч вперед Поранений державний швед Втікає в далечі безмежі У свіжих плямах на одежі – То кров своя і кров чужа Його покрила, як іржа", "Спинився Карл, велитель шведів. Невже за лаври ці, — в бою Народи кров лили свою? Натомлений, звалився з ніг, Під вільним деревом приліг – Знеможене у нього тіло Від рани гострої щеміло, Нестерпний лихоманки жар Йому заснути не давав, Але розвінчаний монарх Вогненні болі подолав, Як то було в часи негоди Він покоряв чужі народи".

Ян-Казимир. Польський король, при дворі якого Мазепа був пажем. Розповідаючи про польського короля Карлові ХІІ, гетьман так говорить про нього: "…Бо не звойовував країн, Ані великих, ні малих, Лише на те, щоб втратить їх. Але в біду і він загруз, Бо шанував жіноцтво й муз…".