Габріель Гарсіа Маркес — Стариган із крилами (характеристика та аналіз героїв твору)

Стариган з крилами. Старий брудний чоловік, якого Пелайо та його дружина Елісенда знайшли на піску. Стариган був дуже стомленим і хворим від боротьби зі стихією. Він не міг навіть піднятися, оскільки йому заважали великі крила, що знаходилися за спиною, і люди зробили висновок, що це янгол. "Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані й брудні, лежали в болоті…". Цей гротескний образ нагадує швидше слабку й немічну потвору, аніж істоту божественного походження, він говорить нікому не зрозумілою мовою й зовсім не пристосований до життя на Землі, без можливості літати. Але все ж таки це янгол – стомлений, хворий, невпізнаний, але посланець Бога. Янгола годували залишками їжі, його весь час дзьобали кури, він очманів від свічок, що залишали паломники, а деякі мешканці навіть кидали в нього каміння. Однак янгол терпів усі негаразди. Лише один раз він не витримав – коли йому припекли бік розжареною залізякою, щоб поставити тавро. Тоді його очі були наповнені сльозами й невимовним болем. У фіналі твору ангел, що одужав після тривалої хвороби, відлітає на зміцнілих крилах. Люди не шкодують за ним. Його несподіваний відліт – це, мабуть, найбільше диво, адже в такий спосіб він довів, що є не "стариганом з крилами", а справжнім ангелом. Однак і на чудо люди не реагують.

Цитати: "…це старенький дід, який упав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають великі крила", "…відповів якоюсь звучною, але незрозумілою мовою", "Потім отець Гонзага помітив, що старий надто вже схожий на земну людину: від нього тхнуло болотом, з крил звисали водорості, велике пір'я було посічене земними вітрами, й нічого в жалюгідній зовнішності старого не свідчило про велич і гідність ангела", "Здавалось, надприродне терпіння було найголовнішою доброчесністю ангела… Один сміливець навіть припік йому бік розпеченою залізякою, якою таврують бичків, бо ангел так довго не ворушився, що всі подумали, чи він, бува, вже не вмер; старий злякано підхопився, бурмочучи щось своєю незрозумілою мовою, очі його наповнилися слізьми, він змахнув крилами, здійнявши цілу хмару пилюки в курнику й викликавши страшенну паніку в натовпі", "…найбільше лікаря здивували крила старого, які були настільки природними в цьому організмі, що виникало логічне запитання, чому їх позбавлені інші люди".

Пелайо. Звичайний селянин, який під час дощу на своєму напівзатопленому подвір'ї знищує крабів і одного дня знаходить старенького діда з крилами. Пелайо посадив ангела у курник, а згодом розбагатів, збираючи по п'ять сентаво від охочих побачити ангела.

Цитати: "…коли Пелайо повернувся з моря, він ледве розгледів, що в глибині подвір'я щось ворушиться і стогне", "Пелайо та Елісенда довго й уважно дивились на старого, нарешті, трохи отямившись, дійшли висновку, що він навіть симпатичний, і наважились заговорити до нього", "…Пелайо, сидячи на кухні з кийком альгвасила, цілий вечір не спускав зі старого очей, а перед тим, як лягти спати, витяг його з грязюки й замкнув у дротяному курнику", "Пелайо почав розводити кролів, тепер у нього була майже ціла кроляча ферма неподалік від села, і він відмовився назавжди від посади поліцейського", "Пелайо, нарешті, пожалів старого, загорнув його в ковдру й відніс у повітку, де ангела кожну ніч трусила лихоманка й він стогнав, бурмочучи щось своєю незрозумілою мовою".

Елісенда. Дружина Пелайо. Добра, але прагматична жінка, яка придумала збирати в людей гроші за можливість побачити ангела.

Цитати: "Елісенді, яка вже втомилася вимітати з подвір'я сміття, спало на думку брати з кожного, хто хоче зайти у двір і подивитись на ангела, п'ять сентаво", "Елісенда купила собі лакові босоніжки на високих підборах, кілька барвистих шовкових суконь, у які вбиралася щонеділі, мов багата сеньйора".

Хлопчик. Син Пелайо та Елісенди. На початку твору він зовсім малий, лежить хворий і має жар. Згодом він вчиться ходити, але батьки не підпускають його до ангела. Минає кілька років, і ангел терпить його примхи і витівки. Хлопчик – це відображення жорстокого, хворого суспільства. Здавалося б, що дитина – це символ чистоти душі, безгріховності, але він байдуже ставиться до ангела. Якось хлопчик заразив старигана вітряною віспою. Хвороба дитини – символ неблагополуччя людства, яке хворіє на зло.

Цитати: "Коли хлопчик почав ходити, батьки пильнували, щоб він не наближався до курника, а коли в нього почали мінятися зуби і він звик до запаху посліду, вони забули про свій страх, і дитина тепер гралася в курнику", "Ангел і до хлопчика ставився так само байдуже, як і до інших смертних, але покірливо, мов дворняга, терпів усі його примхи та витівки".

Отець Гонзага. Обмежений чоловік, який колись був дроворубом, а тепер настановляє паству, як ставитися до ангела. Отець Гонзага, як і всі, не вірить в чудо. Він начебто знає, як поводитися з ангелом, проте коли ангел не зрозумів латини, то одразу нажив у особі святого отця непримиренного ворога. Особистою неприязню Гонзаги до ангела справа не обмежилася, адже стариган збирав навколо себе натовп парафіян, які не дуже дослухалися застережень отця, тож він вирішив заручитися підтримкою "вищих церковних інстанцій" і написати єпископу, а потім отримати наказ, що ж робити, від самого папи.

Цитати: "Почувши про появу в їхньому селі ангела, близько сьомої години з'явився отець Гонзага", "Отець Гонзага зайшов у курник і привітався по-латині; старий, байдужий до людей, неохоче глянув на нього й буркнув щось своєю мовою. Священикові одразу не сподобалось те, що ангел не розуміє божої мови і не вміє шанувати божих слуг", "Священник вийшов із курника і в короткій проповіді застеріг парафіян від зайвої наївності, додавши, що крила ще ні про що не свідчать…", "Отець Гонзага весь час закликав паству набратися терпіння, поки не прийде вказівка від папи".

Сусідка Пелайо та Елісенди. Жінка, "яка багато всяких див бачила в своєму житті". Саме вона одразу все пояснила: "Це ангел. Мабуть, він прилетів по дитину, але сердега такий старий і немічний, що злива збила його на землю", "Сусідка застерігала, що ангели о цій порі року дуже небезпечні…".

Дівчина-павук. Учасниця мандрівного цирку, яка привернула увагу всіх селян, тож вони забули про ангела. Дівчина через непослух батькам перетворилася на павука.

Цитати: "Плата в цирк була менша, ніж у двір Пелайо, до того ж цій дівчині можна було ставити скільки завгодно запитань, можна було роздивлятися на неї з усіх боків", "Величезний павук-тарантул завбільшки з вівцю мав голову дівчини. Страшною була не тільки її зовнішність, а й той щирий смуток, з яким ця бідолаха розповідала про своє нещастя".