Крила – символ духовного злету. Вони є знаком того, що людству треба одужати морально, розправити крила й піднестися до духовних вершин. Мотив крил є чи не найважливішим у творі, він з'єднує назву з текстом оповідання, утворює його основну антитезу: "крилата людина та безкрилий натовп", "окриленість мрії та приземленість дійсності". Мотив падіння й злету утворює сюжетно-композиційну канву твору: на початку янгол борсається в багнюці не в змозі піднятися, а наприкінці оповідання він із зусиллями здіймається в повітря й розчиняється в небі.
Лікар, оглядаючи ангела, дивується "крилам старого, які були такими природними в цьому організмі, що виникло логічне запитання, чому їх не мають інші люди". Виникає питання: чому людина, яку вважають істотою богоподібною, іноді поводиться як звір? В інтерпретації Ґарсія Маркеса воно пролунало так: чому люди, яким так пасували б ангельські крила, цих крил не мають? Звісно, письменник на це філософське питання відповіді не дає й не може дати.