Габріель Гарсіа Маркес — Стариган із крилами

Увага мешканців селища недовго була прикута до небесного посланця. Набагато більшу популярність мав мандрівний цирк, де показували нещасну дівчину, котра через непослух перетворилася на павука. Цей жорсткий атракціон підкреслює духовну ницість суспільства: фантастичне й "повчальне" перетворення неслухняної доньки на павука теж використано з метою наживи...

На мою думку, найголовнішою чеснотою ангела було надприродне терпіння. Його дзьобали кури, недужі видирали з крил пір'я, щоб доторкнутися ними до своїх болячок, а безбожники кидали в нього камінням, щоб старий підвівся і вони змогли роздивитись на його тіло. Один сміливець навіть припік йому бік розпеченою залізякою.

Оповідання "Стариган із крилами" – це дуже глибокий філософський твір, який змушує задуматися про те, хто ми такі, чи глибокою є наша духовність, як ми повинні ставитися до інших, чому людина повинна вдосконалювати себе. На мою думку, найважливішою проблемою у творі є любов до ближнього. Люди, зображені у творі, позбавлені цієї любові, розуміння, милосердя, бо знущаються, б'ють, припікають залізом ангела, хоч він нічого поганого їм не зробив, навпаки, можливо, врятував хлопчика від смерті...

На мою думку, це твердження можна підтвердити, оскільки у творі є багато деталей, які асоціюються у читача з Латинською Америкою, зокрема, з Колумбією. Наприклад, це імена головних героїв – Пелайо та Елісенда, чоловік пильнує ангела з кийком альгвасила, жінка збирає з людей по п'ять сентаво, під час дощів у кімнати заповзають краби, "Елісенда купила собі лакові босоніжки на високих підборах, кілька барвистих шовкових суконь, у які вбиралася щонеділі, мов багата сеньйора".

Мешканці села, дивлячись на старигана із крилами, бачать не більше, ніж їм дозволяють побачити їхні стереотипи й упередження. Люди виявилися байдужими, упередженими й абсолютно закритими для нового. Адже ніхто навіть не намагався порозумітися з дивною істотою, нікому навіть не спало на думку вивчити її мову. Крім того, у своєму практичному баченні життя люди продемонстрували нечулість, безсердечність й абсолютну моральну деградацію.

Янгол, викачаний у багні, якого тримають у курнику, наче свійського птаха, якого таврують і вимагають від нього негайних чудес, а потім виганяють віником із дому, – стає в цьому міфі символом абсурдності людського буття. Останній епізод оповідання ніби повертає читача до початку розповіді – ангел з'явився серед людей, брьохаючись на землі у багнюці, а покинув їх, злетівши в небо на оновлених крилах. Так образ ангела в оповіданні набуває символічного значення можливих позитивних змін, які приведуть людство до духовної досконалості, морального відродження і повернення до вічних цінностей.

Назва оповідання несе символічний зміст. Автор не називає твір словом "Ангел", а вживає слово "стариган", бо люди не сприймають цю неземну істоту як особливу. Ангел для них лише видовище, він не примушує їх задуматись над тим, чому він прибув, що хоче сказати їм. Люди у творі забули або ніколи й не знали високих поривань, сенс їхнього існування – користь і задоволення найпростіших потреб. Ангел заважає господарям дому, з нього знущаються...

Автор, описуючи ангела, не уникає опису зовнішності, бо в уявленні читача ангел постає у зовсім іншому вигляді, ніж в оповіданні. Маркес показує ангела в зовсім незвичному образі: це старенький дідуган, який упав обличчям у багнюку, зовсім немічний, його рот беззубий, череп лисий, крила обскубані, брудні, він нагадує скоріше старезну курку, ніж ангела. Можливо, автор дає такий портрет, бо саме на такого ангела заслужили люди з селища...

Перебуваючи у подружжя Пелайо, ангел мало не помер, його стан був важкий. Нехай навіть не з мотивів гуманності, а через те, що ніхто "не зможе їм сказати, що робити з померлим ангелом", Пелайо "пожалів старого, загорнув його в ковдру й відніс у повітку, де ангела щоночі трусила лихоманка". Наслідком цього вчинку стало те, що "ангел не вмер тієї зими, а почав оклигувати"...

Стариган із крилами – це образ якогось дива (або дивака), що опиняється в людському світі з його цінностями і має бути тим світом поцінований. Відтак диво має бути співвіднесене з певними суспільними канонами: релігійними, побутовими тощо. Люди прагнуть побачити в ньому ті якості, які, на їхню думку, мають відповідати поняттям "янгол", "диво". Те ж диво, яким був забруднений стариган із крилами, жодною мірою не відповідало очікуванням...