Борис Тен пильно стежив за звуковим ладом вірша: наприклад, в його перекладі можна знайти повтори звуків, що відлунюють шум моря чи свист вітру, особливо в сценах бурі. Деякі рядки мають співзвуччя, які роблять їх мелодійними при читанні вголос – усе це відповідає оригіналу, де теж є звукова гармонія. Дослідники підкреслюють, що перекладач зберіг алітерації та звукові ефекти Гомера, завдяки чому український текст передає мелодику давньогрецького.
Ще одним композиційно-стилістичним засобом є повтори – епічні формули, цілі рядки або фрази, які повторюються кілька разів у різних місцях поеми. Наприклад, багато пісень починаються однаково з опису зорі ("Зоре рум'яна, пальцями рожевими ранковий світло простерла…" – умовно кажучи, "рожевоперста Еос"), або повторюються формули гостинності, молитви, описи жертвопринесень тощо. У перекладі збережено ці повтори: Тен перекладає однакові грецькі фрази однаково і часто ритмічно подібно, щоб підкреслити традиційність. Такі повтори надають тексту урочистого ритму і зв'язності. Також Гомер часто оперує символічними числами – у поемі багаторазово фігурують числа 12 і 9 (наприклад, 12 кораблів Одіссея, 12 амфор вина, 12 супутників, що їх з'їдає Сцілла; 9 днів триває шторм, 9 кіз приносить Евмей тощо). Переклад Тена зберігає ці числа – вони впізнавані як структурні символи епосу.
Образи та символічні образи
У центрі твору – образ Одіссея, одного з найвідоміших героїв світової літератури. Одіссей змальований як багатогранний характер: він мудрий, хитромудрий ("політропос" – людина багатьох хитрощів), відважний воїн і допитливий мандрівник. Він виступає як символ людського прагнення до знань і дому одночасно. В образі Одіссея Гомер поєднав риси воїна і мислителя: герой не тільки силою, але й розумом перемагає ворогів. Його меткий розум, винахідливість (вигадка з "Ніхто", план утечі з печери циклопа, хитрощі з переодяганням у жебрака) – це те, що відрізняє його від інших героїв античності. Водночас Одіссей – смертна людина з емоціями: він тужить за родиною, виявляє чуйність (плач над товаришами), хоча часом і жорстокість (немилосердно розправляється з женихами). Таким чином, образ Одіссея символізує багатоаспектність людської природи: здатність до хитрощів і благородства, до терпіння і рішучих дій. У контексті поеми він – уособлення людського розуму, що протистоїть силам природи і долі, а також мандрівник, "вічний шукач", який після довгих скитань здобуває омріяний дім (символ досягнення мети).
Пенелопа – ще один центральний образ, дружина Одіссея. Вона весь час відсутності чоловіка зберігає йому вірність, відмовляючи натиску 108 женихів. Образ Пенелопи став світовим символом подружньої вірності та терпіння. Вона мудра і розсудлива (вигадує хитрість з тканням полотна, щоб відтягнути час), любляча мати і водночас царствена особа, яка стримує свої переживання заради обов'язку. Пенелопа уособлює ідеал вірної дружини, яка вірить у повернення чоловіка наперекір обставинам. Її постійне чекання – символ надії та любові, що витримують випробування часом.
Телемах – син Одіссея, молодий принц Ітаки. На початку поеми він постає юнаком, що прагне знайти батька і утвердитися як гідний спадкоємець. Телемах здійснює власну "малу одіссею" – подорож до Пілоса і Спарти в пошуках звісток про батька (1–4 пісні). Цей образ символізує дорослішання, шлях самостійності: від невпевненого хлопця, залежного від матері, Телемах перетворюється на рішучого юнака, що поруч із батьком готовий боротися за дім. Він уособлює надію нового покоління і продовження роду Одіссея. Його взаємини з Одіссеєм після повернення – це також символічне відтворення зв'язку між поколіннями, передачі мудрості від батька до сина.
Боги у поемі відіграють важливу роль, і їх образи теж символічні. Афіна – богиня мудрості і війни – виступає постійним захисником Одіссея. Вона опікується героєм, допомагає Телемаху, надихає Пенелопу – цим Афіна символізує божественну підтримку розуму і справедливості. В образі Афіни втілено ідею, що богиня мудрості стоїть на боці розумної людини; вона також уособлює голос совісті і розсудливості (адже часто з'являється Одіссею у вигляді наставника Ментора чи внутрішнього голосу). Посейдон, бог моря, навпаки – головний противник Одіссея. Він гнівиться на героя за осліплення сина (циклопа Поліфема) і всіляко перешкоджає його поверненню, насилаючи бурі. Образ Посейдона – це уособлення стихійних сил природи і сліпої помсти: він символізує ті сили, що стоять на заваді людині, випробування долі. Конфлікт між Посейдоном і Одіссеєм можна трактувати як символ протистояння людини і стихії, але врешті-решт втручається верховний бог Зевс та доля, і Посейдон змушений поступитися – тобто вища справедливість долає руйнівну злобу.
Серед міфічних образів виразними є Поліфем, Цирцея, Каліпсо, Сцилла і Харибда, сирени тощо. Циклоп Поліфем – людожер-одноокий велетень – уособлює первісну дикість і відсутність цивілізації (він не знає законів гостинності, живе відлюдно). Перемога Одіссея над Поліфемом (хитрістю, не силою) – торжество інтелекту над грубою силою. Чарівниця Кіркея (Цирцея), що перетворює людей на тварин, символізує спокуси, що розхолоджують волю: її острів – це місце забуття обов'язку (команда Одіссея залишається в неї на цілий рік). Німфа Каліпсо – образ спокусливої ізоляції: вона пропонує Одіссею безсмертя і життя в насолодах, але ціною відмови від дому. Одіссей відмовляється – тим самим Гомер підкреслює цінність смертного життя серед рідних понад райську вічність у вигнанні. Сирени – істоти, що своїм співом манять моряків на загибель – символізують згубну силу оманливої привабливості (спокуси знання чи насолоди). Одіссей, прив'язавши себе до щогли, слухає їх спів, але не піддається – це алегорія витримки перед небезпечними спокусами. Сцилла і Харибда – два морські чудовиська, між якими мусить проплисти корабель, – стали загальним символом вибору меншого з двох лих; ця пригода показує, як Одіссей жертвує частиною команди, аби врятувати решту, що теж підкреслює його роль мудрого лідера.
Окремо можна згадати образи вірних слуг Одіссея: свинопас Евмей і старенька нянька Евріклея. Вони символізують непорушну вірність своєму панові і старим традиціям. Евріклея впізнає Одіссея по шраму – сцена впізнавання служить емблемою того, що істина виходить наяв, а обман (маскування героя) не може встояти перед очима вірних серцем людей. Аргос, старий пес Одіссея, який впізнає господаря і помирає, дочекавшись його – зворушливий символ відданості; навіть тварина двадцять років чекала на повернення хазяїна. Ці деталі підсилюють ідею, що весь світ Ітаки тужив за Одіссеєм і лише з його приходом відновлюється природний порядок.
Композиція
Складна, кільцево вибудована, з флешбеками; 24 пісні, 3 сюжетні частини. Композиція "Одіссеї" доволі складна і вважається довершеною, що свідчить про високий художній рівень епосу. Твір починається in medias res – з середини подій: минуло вже майже 10 років після падіння Трої, Одіссей давно в дорозі, і багато пригод позаду. Початкові пісні присвячені не самому Одіссею, а його синові Телемаху (так звана "Телемахія", І–IV пісні) – показано, як син вирушає на пошуки звісток про батька. Таким чином, на початку поеми читач дізнається про ситуацію вдома і про те, що герой досі не повернувся.
Далі композиція розгортається у трьох основних частинах:
- I частина (пісні 1–4): пригоди Телемаха, пошуки батька. Це експозиція і паралельна лінія сюжету, що вводить нас у проблему (відсутність Одіссея, нахабні женихи в його домі) і знайомить з ключовими персонажами Ітаки (Телемах, Пенелопа, женихи).
- II частина (пісні 5–12): власне мандри Одіссея. У 5-й пісні вперше з'являється сам Одіссей – на острові німфи Каліпсо. Боги вирішують звільнити його, і він після пригод потрапляє до царя Алкіноя в країну феаків. Там, у піснях 9–12, Одіссей при дворі Алкіноя розповідає про свої попередні пригоди (ця оповідь героя – обрамлена вставна розповідь, ретроспектива, що охоплює весь період від відплиття від Трої до потрапляння до феаків). Таким чином, середина поеми – це флешбек: сам Одіссей стає оповідачем своїх мандрів (події в землі кіконів, у країні лотофагів, у циклопа Поліфема, на острові вітрів Еола, серед людожерів лестригонів, у чарівниці Кіркеї, похід у царство Аїда, зустріч із сиренами, Сциллою і Харибдою, загибель товаришів через биків Геліоса, і як він сам опинився у Каліпсо). Така структура "розповідь у розповіді" робить композицію цікавою і динамічною, дозволяючи подати великі часові проміжки через спогади героя.
- III частина (пісні 13–24): повернення Одіссея на Ітаку і розв'язка. Феаки доставляють Одіссея додому (13 пісня); далі йде низка епізодів на Ітаці: Одіссей інкогніто (під виглядом старця) сходить на берег, зустрічає свинопаса Евмея; тим часом Афіна повертає Телемаха з Пелопоннесу, і той таємно возз'єднується з батьком (16 пісня). Вони розробляють план помсти. Одіссей у образі жебрака проникає в свій дім, терпить образи женихів, зустрічає Пенелопу, яка його ще не впізнає. Кульмінація – змагання женихів у стрільбі з лука та їх знищення Одіссеєм і Телемахом (22 пісня).