Гомер — Одіссея ( детальний аналіз твору)

Літературний рід

Епос (героїчний епос). "Одіссея" – класична давньогрецька епічна поема, що належить до героїчного епосу​​. Вона є частиною гомерівського циклу епічних творів і відноситься до античної літератури архаїчного періоду (VIII–VII ст. до н.е.)​. Як епічний твір, поема оповідає про подвиги та пригоди героя на тлі масштабних подій і містить елементи міфології та легендарної історії.

Жанр

Епічна поема (героїчна епопея). "Одіссея" – велика narrativa — поетична розповідь про пригоди героя, написана у формі поеми​. Це героїчна пригодницька поема, що поєднує фантастичні елементи з побутовими деталями життя давніх греків​. Вона вважається одним із шедеврів світової літератури​.

Напрям, течія

Антична література, героїчний епос. Поема створена в руслі античного (класичного) епосу доби Стародавньої Греції. Їй притаманні риси гомерівського стилю та світогляду того часу. "Одіссея" поряд з "Іліадою" сформували основу європейської епічної традиції, ставши каноном давньогрецької літератури ще в VI ст. до н.е.​. За стилем вона тяжіє до монументальності, традиційності й міфологізму, що характерно для літератури напрямку героїчного класицизму античності.

Віршовий розмір

Дактилічний гекзаметр (шестистопний дактіль). Оригінальна "Одіссея" Гомера написана класичним дактилічним гекзаметром – віршовим розміром із шістьма стопами-дактилями (шість наголосів)​. Борис Тен у своєму перекладі зберіг цей розмір, відтворивши поему українською мовою гекзаметром, тобто розміром оригіналу​. Український гекзаметр кінця XIX – XX ст. – це дещо модифікований шестистопний дактіль (з можливими хореїчними замінами та анакрузами, введеними, зокрема, Лесею Українкою)​. В перекладі Тена гекзаметр надає поемі урочистого, розміреного і плинного звучання, подібного до оригіналу.

Римування

Відсутнє (білий вірш). Гекзаметр не передбачає римування, тож поема написана неримованими рядками. Як і в давньогрецькому тексті, український переклад подає поему білим віршем – без рим​, ритмічну впорядкованість твору забезпечує сам розмір і інтонаційно-синтаксична будова. Відсутність рим відповідає епічній традиції, створюючи ефект монументальної оповіді, що ллється вільно, без штучної римованої скованості.

Строфа

Строфічний поділ відсутній, поема поділена на 24 пісні. "Одіссея" не має регулярної строфічної структури – текст поділено не на строфи, а на книги (так звані "пісні") за змістовно-композиційним принципом. Загалом поема складається з 24 пісень (частин)​, кожна з яких відповідає окремому епізоду пригод. Рядки гекзаметра йдуть суцільним потоком; кожна пісня містить кількасот таких рядків (усього близько 12 110 віршів у поемі)​. Така структура успадкована від античної традиції й відповідає поділу поеми на співи для зручності виконання давнім рапсодом.

Тема

Мандри й повернення Одіссея додому після Троянської війни. У поемі зображено довгі поневіряння царя Ітаки Одіссея на шляху до рідного дому після завершення Троянської війни​. Основна тема – десятирічні мандри та пригоди хитромудрого Одіссея дорогою на батьківщину, його боротьба з перешкодами, зустрічі з людьми і фантастичними істотами, а також ситуація на Ітаці, де в його відсутність з'явилися численні женихи, що дошкуляють його дружині Пенелопі. Поема охоплює різноманітні епізоди: від битв із чудовиськами (циклоп Поліфем), відвідин чарівниці Кіркеї, подорожі в царство мертвих, до побутових сцен гостинності у царя Алкіноя та інтриг женихів у палаці Одіссея. Фабула концентрується навколо теми повернення (ностосу) героя на рідний острів Ітаку та відновлення справедливого ладу в його домі.

Ідея

Прославлення розуму, вірності і справедливості; осуд зла, насильства і гордині. Головна ідея "Одіссеї" – оспівування найкращих людських якостей: любові до батьківщини, кмітливості, мужності, наполегливості, винахідливості, вірності обов'язку та сім'ї. Поема прославляє силу розуму та таланту людини, її здатність подолати будь-які труднощі завдяки хитрості й мужності. Одночасно Гомер засуджує беззаконня, жорстокість і свавілля: осуджується насильство, несправедливість, гордовитість і марнославство (самовпевненість)​. Через пригоди Одіссея утверджується думка, що вірність, честь і розум зрештою перемагають: герой долає всі спокуси і небезпеки, бо любить свою домівку і сім'ю. Любов до батьківщини і незламна воля додому – центральний пафос твору​. Таким чином, "Одіссея" звеличує моральні цінності (гостинність, сімейну вірність) і показує неминуче покарання за зло та зневагу до законів богів (як це сталося з женихами та зухвалими персонажами).

Художньо-стильові особливості

Стиль "Одіссеї" характеризується епічною величчю, ясністю і поєднанням реалістичних деталей із міфологічною фантастикою. Тон поеми спокійний, урочистий – недарма відомий літературознавець Е. Ауербах відзначав, що ""Одіссея" дихає величавим спокоєм, сповнена духовної краси і величі та є завершеним втіленням класичної епопеї". Твір має монументальний епічний стиль: оповідь розмірена, докладна, без різких стрибків – події і характери виписані чітко й прозоро, "окреслені ясними лініями, в прозорому і рівному освітленні"​. При цьому для "Одіссеї" характерна чітка композиційна єдність і продуманість організації матеріалу – всі епізоди підпорядковані темі повернення і логічно пов'язані між собою​. Стиль Гомера поєднує традиційність (наслідування усталених поетичних формул) і водночас певний ліризм: в "Одіссеї" більше, ніж в "Іліаді", уваги до особистих почуттів, до родинних цінностей, зворушливо змальовано сцени впізнавання, прощання тощо (наприклад, сльози Одіссея, радість зустрічі з сином, вірність Пенелопи). Важлива особливість – реалізм у зображенні побуту і звичаїв: поема детально описує одяг, їжу, кораблі, звичаї гостинності, працю селян тощо, надаючи твору етнографічної глибини​. Одночасно на цьому тлі розгортаються фантастичні та пригодницькі епізоди (міфологічні істоти, чари богів) – такий контраст побутового і казкового надає твору особливого колориту​. Мова оригіналу вирізняється простотою і ясністю вираження – думки і почуття героїв висловлюються прямо, без підтекстів, що теж зберігає відчуття "величавого спокою" оповіді.

Борис Тен у перекладі максимально зберіг стильові ознаки гомерівського епосу. Мова перекладу звучить урочисто й піднесено, наближено до високого стилю оригіналу​. Перекладач свідомо уникав модернізації чи "українізації" Гомера – він не вводив сучасних реалій чи надміру розмовної лексики, не прикрашав текст від себе​. Натомість Тен прагнув точно передати стилістичні нюанси і образність гомерівського слова. Як відзначають дослідники, його переклад зберігає епічну величавість: передано архаїчні вислови, піднесену лексику, книжні звороти, що створюють ефект давнини. Водночас мова досить жива і колоритна, в ній наявні колоритні народні відтінки (для опису побуту, природи), але в міру, аби текст не став занадто простонародним. Загалом стиль перекладу Тена – епічно-монументальний, плавний і співучий, він передає розміреність і мелодійність оригіналу (ці якості перекладач навіть перевіряв, наспівуючи текст під звуки органу, про що нижче)​.

Художні засоби, стилістичні фігури

Поема насичена типовими для героїчного епосу художніми прийомами. Характерною рисою є постійні епітети – сталі образні означення персонажів, богів, предметів. Гомерівські епітети повторюються протягом поеми, надаючи їй урочистого ритму і допомагаючи пам'ятати текст. Перекладач відтворив більшість цих епітетів українською. Наприклад, у тексті зустрічаються такі традиційні означення, як "прудконогий Ахілл", "сивоокая Афіна" (або "ясноока" – епітет Афіни), "волоока Гера" (буквально "крупноока"), "землетрясець Посейдон" (Poseidon-"землетряс"), "величний Зевс громовержець", "наручна Зоря-рожевоперста" тощо – всі ці постійні епітети створюють впізнаваний гомерівський колорит. Також часто використовуються розгорнуті порівняння (гомерівські порівняння): поет описує явища через зіставлення їх з іншими картинами з природи чи побуту. Ці порівняння детальні і можуть займати кілька рядків. Наприклад, воїнів у бою Гомер порівнює з голодними вовками, що нападають на овець, або спокій на морі – з дрімотою немовляти. Метафори і гіперболи теж присутні: описуючи подвиги та чудеса, Гомер часто гіперболізує (перебільшує) силу, розміри чи наслідки подій (скажімо, опис бурі Посейдона чи сили удару Одіссея). У перекладі Бориса Тена збережені всі ці тропи – метафори, гіперболи, епітети, порівняння – максимально близько до оригіналу​.

Варто відзначити особливу гру слів у поемі – наприклад, знамениту сцену, де Одіссей називає себе циклопу Поліфему "Ніхто". У грецькому оригіналі це каламбур (Odysseus каже: "Οὖτις ὄνομα μοι" – "Моє ім'я Ніхто"), і коли осліплений циклоп кричить, що "ніхто мене не скривдив", інші циклопи не розуміють, що сталося. Переклад Тена відтворює цей каламбур українською: Одіссей також називається "Ніхто", зберігаючи гру слів (адже слово "ніхто" українською так само означає відсутність особи). Це приклад того, як перекладач передає словесну гру (каламбур) гомерівського тексту​.

Звукова організація теж багата: алітерації (повтори приголосних звуків) та інші звукові повтори надають поемі музичності.