Літературний рід: епос (розповідний твір). "Іліада" належить до епічних творів, оскільки події подані у формі авторської розповіді про героїв і їхні вчинки.
Жанр: героїчна епічна поема (епопея). Це великий за обсягом віршований твір, що оспівує легендарні події та героїв Троянської війни.
Напрям, течія: антична література, героїчний епос доби архаїчної Греції. "Іліада" є пам'яткою усної народної творчості давніх греків, сформованою в VIII ст. до н.е. і вписується в міфологічний троянський цикл.
Віршовий розмір: дактилічний гекзаметр (шестистопний дактиль) – традиційний розмір античного епосу. Кожен рядок поеми має шість стоп (переважно дактилів, з можливими замінами на спондей), що надає твору урочистого, розміреного ритму.
Римування: відсутнє. Поема написана неримованим гекзаметром – як і в оригіналі грецькою, рима не використовується, ритмічність досягається розміром і мелодикою мови.
Строфа: відсутня як стала строфічна форма. "Іліада" являє собою суцільний текст, поділений не на строфи, а на 24 великі розділи (так звані "пісні"). Кожна пісня відповідає окремій частині сюжету (такий поділ встановили ще античні учені за кількістю літер грецького алфавіту).
Тема: зображення подій Троянської війни, зокрема гніву Ахілла та його згубних наслідків для греків. Поема охоплює події останнього (десятого) року війни, приблизно 50 днів конфлікту між ахейцями (греками) і троянцями, фокусуючись на гніві Ахіллеса, образі героя і битвах під Троєю.
Ідея: осуд руйнівної природи війни і гніву та одночасне оспівування мужності й героїзму. Гомер засуджує чвари між союзниками і показує, що гнів призводить до трагедій (загибелі друзів, страждань народу). Водночас у поемі прославляються честь і доблесть воїнів, цінність миру, сила батьківської та материнської любові. Звучить і мотив швидкоплинності життя: герої усвідомлюють неминучість смерті, тому прагнуть здобути невмирущу славу своїми подвигами.
- Іліада (повний текст) ▲ читається за 4 вечори
- Іліада (скорочено)
- Іліада (шкільні твори)
- До кого звертається співець? (та інші запитання)
- Біографія Гомера
Художньо-стильові особливості:
- Епічний спокій: розповідь у "Іліаді" ведеться розмірено, детально, без поспіху, навіть про бурхливі події. Автор не виказує власних емоцій, описує все об'єктивно й велично – це створює ефект так званого "гомерівського спокою".
- Докладність описів ("гомерівський каталог"): стиль поеми характеризується детальними переліками і описами. Гомер надзвичайно докладно перелічує імена героїв, кораблі грецького флоту, зброю та обладунки, побутові деталі тощо. Наприклад, у поемі подано знаменитий "каталог кораблів" – список усіх ахейських царів, їхніх кораблів і військ.
- Епічний об'єктивізм: авторська неупередженість у ставленні до героїв. Гомер однаково велично зображує як ахейців, так і троянців, не ідеалізуючи одних і не демонізуючи інших. Попри те, що він – грек, у поемі немає упередженості: доблесть і благородство визнаються за героями обох сторін.
- Піднесений, урочистий стиль: мова твору велична, патетична, наближена до урочистого стилю. Часто використовуються звертання та заклики (поема починається зверненням до Музи: "Гнів оспівай, о богине…"), риторичні запитання, вигуки, що надає тексту піднесеного тону.
- Поєднання міфологічного і реального: у поемі поруч із людьми діють боги – втручання богів у людські справи подане як буденна реальність. Це надає твору міфологічного колориту і підкреслює віру стародавніх греків у фатум і опіку богів над смертними. Крім того, оповідь переплітається з легендарними пророцтвами, міфами про минуле (наприклад, розповіді про попередні подвиги героїв), що збагачує її контекст.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Постійні епітети. "Іліада" рясніє сталими епітетами – образними означеннями, що традиційно закріплені за певними персонажами чи явищами. Наприклад: "прудконогий Ахілл" (швидконогий), "володар мужів Агамемнон" (владика воїнів), "шоломосяйний Гектор" (Гектор, що сяє шоломом), "далекострільний Аполлон" (влучний лучник) тощо. Ці епітети часто вживаються незалежно від ситуації і створюють постійний героїчний образ персонажа.
- Гомерівські порівняння. У поемі широко застосовуються розгорнуті порівняння – детальні картини, в яких бойові сцени чи дії героїв порівнюються з явищами природи або буденного життя. Наприклад, воїнів у битві Гомер порівнює з хижаками або стихією: "як леви криваві", "рине військо, немов той прибій морський". Такі порівняння розгортаються на кілька рядків і уповільнюють основну дію, надаючи оповіді епічної широти.
- Гіперболи. Для підкреслення сили та масштабності подій поет вдається до перебільшень. Так, герой може знищити відразу десятки ворогів, кидок списа описується як надзвичайно далекий, а плач матері – як невтішний на весь світ. Гіперболи підсилюють враження величі або горя, яке переживають герої.
- Повтори і формули. "Іліада" має уснопоетичне походження, тому в ній часто повторюються цілі рядки і вирази – так звані епічні формули. Наприклад, звертання вождя до воїнів, описи жертвопринесень, появи богів – всі ці типові сцени містять усталені словесні формули, що повторюються майже дослівно в різних місцях поеми. Це надає твору ритмічності й допомагало аедам запам'ятовувати текст.
- Риторичні фігури. У поемі є риторичні звертання (до Музи на початку, до богів у промовах героїв), риторичні запитання ("хто з богів накликав на них сварку?") тощо. Ці фігури увиразнюють емоційний стан персонажів або важливість моменту.
- Звукові засоби. Подекуди Гомер використовує алітерації та асонанси, щоб звукописом підкреслити атмосферу. Наприклад, у сценах бою можуть накопичуватися свистячі чи гуркітливі звуки, імітуючи зброю. В українському перекладі теж можна помітити алітерації: "псам і птахам" – повторення "п" передає презирство до залишених тіл, "жезл золотий" – м'яке звучання "з" у сцені молитви священика тощо. Звукові повтори в оригіналі і перекладі створюють додаткову художню виразність.
Образи та символічні образи:
- Ахіллес. Головний герой-ахеєць, "Пелейон" (син Пелея). Образ Ахілла уособлює найвищу військову доблесть і силу, а водночас – нестримний гнів і гордість. Він практично непереможний у бою, але його гнів (через образу честі) стає згубним для його ж союзників. Ахілл — символ героїчного і трагічного водночас: обравши славу ціною короткого життя, він мусить змиритися зі своєю долею.
- Гектор. Найвидатніший герой-троянець, захисник Трої. В образі Гектора втілено мужність воїна і людяність: він люблячий син, чоловік і батько. Гектор усвідомлює приреченість боротьби, але стоїть до кінця – таким чином його образ символізує честь, обов'язок перед батьківщиною і сім'єю. Протистояння Гектора й Ахілла – кульмінація поеми – набуває символічного змісту зіткнення двох світів і двох кодексів честі.
- Інші ахейські герої. В поемі багато персонажів-греків, кожен з яких має виразну характеристику: цар Агамемнон – пихатий, владолюбний вождь; Одіссей – мудрий і хитромудрий стратег; Аякс – простодушний, відважний боєць; Менелай – ображений чоловік Єлени, дещо нерішучий; Патрокл – відданий друг Ахілла, благородний і сміливий. Кожен з них уособлює певні риси воїна, доповнюючи широку картину героїв епосу.
- Інші троянські герої. Серед троянців також виділяються індивідуальні образи: цар Пріам – мудрий старець, люблячий батько, який готовий впасти на коліна перед ворогом заради сина; Паріс (Олександр) – вродливий, але легковажний князь, чия провина (викрадення Єлени) спричинила війну; Андромаха – вірна дружина Гектора, уособлення сімейних цінностей і страждання вдови; Еней – мужній троянський воїн, що уцілів (його образ стане центральним в "Енеїді" Вергілія). Єлена постає як "прекрасна Єлена" – найвродливіша жінка, через яку спалахнув конфлікт; вона символізує як невимовну красу, так і її фатальні наслідки.
- Боги. Пантеон олімпійських богів виступає активними персонажами поеми. Боги в "Іліаді" наділені антропоморфними рисами – вони чварливі, ревниві, можуть обманювати і гніватись. Водночас кожен бог уособлює певну силу або ідею: Афіна – мудрість і військову стратегію, Арес – сліпу лютість війни, Афродіта – кохання, Аполлон – сонце, мистецтво і нищівну хворобу (він насилає мор), Зевс – верховну владу і долю тощо. Боги символізують некеровані стихії та пристрасті людського життя. Вони втручаються в хід бою, підтримуючи улюбленців або караючи винуватців, тим самим уособлюючи думку давніх греків про залежність людської долі від волі небес.
- Символічні образи. У поемі наявні образи-символи, що набувають ширшого значення. Приміром, щит Ахілла (викуваний богом Гефестом у XVIII пісні) – це своєрідна мікромодель світу: на ньому зображено сцени мирного життя і війни, що символізує всю повноту людського буття навіть на фоні героїчного епосу. Вогонь часто виступає символом війни (Троя палає, як вогнище війни). Птахи і пси, що пожирають тіла полеглих, є жахливою ознакою безвісної смерті і ганьби, яка чекає переможених. Сльози Пріама перед Ахіллом – символ примирення людяності над ворожнечею (в кульмінаційній сцені навіть закляті вороги знаходять спільний людський біль).