Завантаження
Євген Дудар, "Аби зробити приємне"
Натура у мене така. Ось іду вулицею. А назустріч мені чоловік. Лисуватий вже. Миршавенький. Та попід руку веде справжню чічку. Королева краси, та й годі. По всьому видать, не його донька.
Інші, може, кидали б репліки. Може, хихикали б поза спиною. А мені хочеться зробити людині приємність. Підходжу.
— Ви, — кажу делікатно, — мені вибачте. Але ви — молодець. Так з вигляду, правда, порохно, підтоптаний вже, але молодець. Дівчинка — чарівниця. Юна. Як чічка коло будяка.
Він дивиться ніби й ніяково...