Завантаження
Сергій Пилипенко, "Броневик"
I
І вдень і вночі стугоніло чернігівське шосе. В два, в три ряди тяглися з Києва на далеку північ валки. Безладними купками й поодинці чвалали захекані, пилом присипані піші. Тюхцем випереджували їх одинокі верхівці.
Скільки оком глянеш, ворушився довгий шлях, мов сіро-жовта велетенська гусінь.
Не чути пісень, ані гучної говірки. Сумні, тривожні обличчя, суворі зморшки на лобі, з-під нахмурених брів лихим позіром очі.
А здаля важким гуркотом невпинно гармати...