До сина молодого перейшло.
Побачивши волів, сусід гука:
— Радієте, мабуть?
Тепер вже батога
Старого вам забуть
Прийдеться,
Зазнати кращого життя
Нарешті доведеться.
— Кажіть! Хіба нам не знаття, —
Волова одповідь була, —
Що в молодого козака
Занадто замашна рука?
Нехай другий господар буде:
Волова доля
Лиха неволя,
І нас батожить не забуде.
Отто ж і знай, мій друже,
Що всяка влада пужить.
А щоб не мати зовсім влади,
Гуртуймось у Всесвітню Раду.
Самі трудящі — геть панів! —
І не будемо за волів.