Завантаження
Валерій Шевчук, "Сутінки"
Старий сидів біля столу у вишитій сорочці й усміхавсь у пишні сірі вуса. Він був задоволений.
— А ми вже гадали: по-старечому сядемо, вип'ємо по чарці та й полягаємо.
— Може, щось допомогти, — кинулася вона до господині.
— Ні, ні! — стара замахала руками. — Ти гість у нас! Хто б подумав, що нам така радість сьогодні. Треба було б хоч написати, то якось мо' й лучче приготовилися б.
Ольга роздивлялася стіни. Відверто кажучи, приїжджала сюди тільки раз, коли побралася з Миколою...