Завантаження
Оксана Драгоманова, "Запасний фонд"
(З віденських спогадів)
— Час їхати, — сказав Пономаренко. — Діти, ходім зі мною на долину, авто давно чекає.
— Що ти, Андрію, Господь з тобою! — скрикнула його дружина. — Хіба ти хочеш, щоб нам трапилось якесь нещастя? Треба ж усім посидіти перед дорогою, щоб усе зле посідало.
— Оці ще мені баб'ячі забобони! — пробурмотів Пономаренко, але слухняно присів на кінчик стільця.
Сів, іронічно посміхаючись, Бузько, сіла його жінка.
— Діти, сідайте!..