Драгоманова Оксана

Запасний фонд

(З віденських спогадів)

— Час їхати, — сказав Пономаренко. — Діти, ходім зі мною на долину, авто давно чекає.
— Що ти, Андрію, Господь з тобою! — скрикнула його дружина. — Хіба ти хочеш, щоб нам трапилось якесь нещастя? Треба ж усім посидіти перед дорогою, щоб усе зле по­сідало.
— Оці ще мені баб'ячі забобони! — пробур­мотів Пономаренко, але слухняно присів на кінчик стільця.
Сів, іронічно посміхаючись, Бузько, сіла його жінка.
— Діти, сідайте!..

По той бік світу

1

Червоні троянди

Ми зустрілись на палубі великого пароплаву, що посувався серед пустелі океану, як плавуче місто.
В першу хвилину я не пізнав її і спинився, придивляючись до неї тільки тому, що мою увагу притягли полиски старого золота, які, ховаючись за обрій, запалило в її кучерях сонце...