Завантаження
Іван Чендей, "Трембіта"
Рано-вранці я почув спів трембіти з обочини, що на ній забіліли вівці квітом тернових чагарів. І відтоді чую голос її весняний.
Не знаю, де, на якій подині-галявині грав вівчар на трембіті й будив зі спайку село, та ніколи в пам'яті моїй не стихне її чарівний гомін.
Чую весняну трембіту, бо дзвенить мені срібними дзвонами, котиться владною луною в горах й падає в плюскіт Тересви, що прудко мчить, бо тікає з урвищ, облазів, крутогорів на долину, до лона Тиси...