Мені так важко пишеться сьогодні,
Мені так легко плачеться над всим –
На кра́єчку кривавої безодні,
На вістречку травневої краси.
Думки і серце западають в ступор,
І горлом – кров крізь згустки голосінь,
Аортою – пульсує Маріуполь,
Судинами – скалічений Ірпінь.
Біснуються приречені чужинці,
Життя і смерть утримують баланс:
Вмирає мама, сходять чорнобривці –
Коли ми є, й коли немає нас…