Справа про розкриття злочину століття

Справа про розкриття злочину століття або про те таємне, що рано чи пізно повинно було стати явним.

Пора відкрити очі на те якою справді була війна.

Мова йтиме про величезну грандіозну комбінацію, навіть можна сказати аферу, одного із найвідоміших диктаторів сучасності Й. Сталіна і його близького оточення в керівництві радянської держави. Мова про гігантську операцію та про загадку, яка залишилась нерозгаданою за життя кремлівських вождів сталінського періоду і залишається такою по цей день. Мова про таємницю, до якої не добрався і не розкрив поки, що жоден із істориків.

Про початок війни 1941-1945 років, яку звично ще називають колишні радянські люди Великою Вітчизняною війною, в світі написано значну кількість книг, опубліковано багато спогадів, мемуарів. Радянська історія близько 50 років твердила всім – від школярів до вчених і на весь світ, що початок війни був програний та був таким невдалим тому, що гітлерівці віроломно, несподівано, без оголошення війни напали на СРСР. Всім вбивали в голову те, що Радянський Союз не був готовим до війни, та не чекав війни з боку Німеччини, оскільки підписав з нею мирний договір, виправдовувалися, що німці були краще озброєними для ведення війни ніж СРСР, що німецька армія була більшою по чисельності за радянську армію, що Сталін та його команда перелякалися нападу німців та в паніці не змогли в початковому періоді війни організувати надійну оборону.

Все це нісенітниця.

Напад гітлерівців не був для Радянського Союзу несподіванкою. СРСР готувався та був готовий до війни набагато краще, ніж гітлерівська Німеччина. Про день початку війни Сталін та його команда добре знали. Командування Червоної армії було добре організованим і хоча й допускало помилки, в основному, виконувало поставлені перед ним завдання. Існує багато доказів того, що Сталін не боявся Гітлера та його армії, що він знав про свою значну військову перевагу та поставив Гітлера в такі умови, при яких у нього не було іншого виходу, як напасти на СРСР.

Одним із перших, хто написав про реальну готовність Радянського союзу до війни треба назвати Віктора Суворова, котрий кинув виклик радянській пропаганді і її послідовникам, зумів довести наявність військової переваги СРСР над фашистською Німеччиною ще до початку війни між ними.

Проте В.Суворов прийшов, на мій погляд, до хибних висновків, вважаючи, що Сталін програв початок війни через те, що він безоглядно і необачно готувався до нападу на гітлерівців та втратив момент початку їх вторгнення на території Радянського Союзу.

В дійсності, задля захоплення Європи, Сталін запланував спеціальний відступ, заздалегідь прирікаючи радянський народ на величезні жертви. І такому, здавалося б неможливому, висновку свідчать незаперечні докази.

Із мемуарів багатьох радянських офіцерів та генералів і особливо головних радянських воєначальників, Маршалів Радянського Союзу Г.Жукова, О.Василевського, К. Мерецкова, які по черзі, перед війною і на початку війни з фашистською Німеччиною займали посади Начальника Генерального штабу збройних сил СРСР видно і підтверджується те, як насправді готувався та був готовий Радянський Союз до війни, те, коли в Кремлі стало відомо про день початку війни, які були плани радянського керівництва на війну.

Я беру цих начальників, маршалів та генералів, а також багатьох учасників війни у свідки по цій справі.

Крім того, саме висвітлення справжньої картини початку війни устами та руками вказаних радянських військових командувачів та начальників позбавлятиме сьогоднішніх прихильників сталінізму головних аргументів захисту Сталіна та його оточення. Якщо вони не повірять радянським командирам, генералам чи Начальникам Генерального штабу, то кому тоді вірити, хто тоді може знати справжню інформацію про те, як СРСР вступив у війну? Хто, як не ці люди повинні мати доступ до секретів кремлівської кухні?

Розгляд доказів сталінського злочину слід почати з того, як і наскільки був готовий Радянський Союз до війни, тому що, виходячи зі знань про таку готовність, зі знань про значну перевагу Червоної Армії над гітлерівцями, в Кремлі складались плани на війну.

Про те, як Радянський Союз готувався та був готовий до війни з фашистською Німеччиною.

Ось яку порівняльну картину готовності до війни та до окремих бойових операцій можна скласти за матеріалами спогадів Маршала Радянського Союзу Г. Жукова ( тут і дальше за книгою Г.Жукова "Спогади і роздуми"), який як ніхто інший повинен був знати всі показники по військовій силі своєї держави.

Згідно приведеного в спогадах Г. Жукова запису засідання військових місій СРСР, Англії, Франції від 15 серпня 1939 року командарм Шапошников на прохання вказаних військових місій виклав для них план розгортання збройних сил СРСР на його західних кордонах.

Нібито проти агресії в Європі Червона Армія в Європейській частині СРСР готова була розгорнути і виставити на фронт 120 піхотних дивізій, 16 кавалерійських дивізій, 5000 важких гармат, 9-10 тисяч танків, 5-5,5 тисяч бойових літаків (без допоміжної авіації), тобто бомбардувальників і винищувачів. В записі вказувалось, що 80 % літаків відносились до сучасної , на той час, авіації. До наведеного числа дивізій не входили військові частини укріплених районів, частини протиповітряної оборони, запасні частини і частини тилу. Одна дивізія складалася тоді з 19 тисяч солдат.

Звертаю увагу, що мова йде не про всю армію Країни Рад, не про всі її збройні сили, а лише про ті сили, які СРСР був готовий виставити для спільної операції з Англією і Францією в Європі. Але навіть ці сили були ще в 1939 році набагато більше тих, з якими Гітлер напав на Радянський Союз в 1941 році.

Свідоцтво про наявність таких сил дає не хто-небудь, а Жуков і Шапошников.

Немає жодного сумніву, що до 22 червня 1941 року ці показники збільшилися в декілька разів, оскільки згідно наведеного запису тільки літаків країна випускала у 1939 році 900 —950 штук в місяць. Показова цифра. Цифра, яка говорить про те, що до початку війни Радянський Союз випустив додатково до вказаних 5-5,5 тисяч бойових літаків ще більше 20 тисяч. Логічно стверджувати про таке зростання воєнної сили і за іншими видами озброєння. В спогадах Г. Жукова говориться про те, що оборонна промисловість виростала в рік на 70 %, тобто до війни з гітлерівцями , вся озброєність армії Радянського Союзу виросла ще не менше як у півтора рази порівняно з тими цифрами які назвав 15 серпня 1939 року Б. Шапошников.

Згідно даних Г.Жукова німецько – фашистська армія в 1941 році, починаючи війну проти СРСР, ввела 153 дивізії по 15 тисяч чоловік в кожній, залишивши в резерві менше третини та й то другорядних дивізій. Було виставлено танків і штурмових гармат (разом) 4300 одиниць, літаків – 4980 одиниць.

Пізніше в радянській історії кількість дивізій було визначено цифрою 190, а кількість техніки залишилась незмінною.

Червона армія за даними Жукова мала на західних рубежах 149 дивізій і мала перевагу в техніці. Всього ця армія, нібито, налічувала 170 дивізій.

Іншу кількість дивізій було визначено пізніше, радянськими військовими істориками.

За цими даними до кінця 1941 року в діючу радянську армію було направлено із внутрішніх округів 70 дивізій, з Далекого Сходу, Середньої Азії і Закавказзя — 27 дивізій, було сформовано нових — 194 дивізії. ( див. 50 років Збройним силам СРСР, Москва, 1968, с.273)

В березні 1973 року на дачі в Архангельському Маршал Василевський заявив, що до кінця 1941 року в Радянському Союзі було сформовано більше 400 нових дивізій. Василевський не простий військовий, він в серпні 1941 року заступник Начальника Генерального штабу. Він просто зобов'язаний був знати справжню кількість своєї армії. (див. Н.Комаров, "Державний комітет оборони постановляє…" документи спогади коментарі, с.52.)

Потрібно сказати, що радянські танки Т-34 та КВ необхідно прирівнювати до, як мінімум, декількох німецьких. Танків подібного класу в німців при нападі на СРСР взагалі не було.

На думку Сталіна ця війна була війною танків.

Вважаю за потрібне привести також показники, які викладені в "Історії другої світової війни 1939 – 1945" (Москва, 1982, т.12, с.168).

Згідно цього видання за роки війни радянська промисловість випустила 482,2 тисяч гармат всіх видів і калібрів, 351,8 тисяч мінометів, 102,8 тисяч танків і САУ, 112 тисяч літаків.

За ці ж роки німецька промисловість на яку, за словами радянських істориків, працювало 11 окупованих країн Західної Європи отримала в 1,5 – 2 рази менше.

В кінці 1941 року СРСР випускав близько 1500 танків на місяць, тобто за два місяці випускалось стільки танків скільки гітлерівська армія мала при переході радянських кордонів і на початку війни. Співвідношення по літаках було ще більшим.

Якщо хтось хоче виправдати агресивний сталінський режим та сказати нам, що зброї випущеної Радянським Союзом під час війни, не було до війни, то це брехня. Ця зброя була. І таке видно по кількості танків, літаків та іншого озброєння, що мала Червона Армія до війни. Але треба розуміти, що і та зброя, яка була виготовлена в час війни, була зарання розробленою, велика кількість заводів були до війни пристосовані до випуску зброї і почали її випускати. В економіці СРСР було до війни закладено могутню спроможність виробляти колосальну кількість зброї і такий фундамент не можна було створити за один день.

Якщо зрівняти цифри тільки по літакам: 25,5 тисяч радянських проти неповних 5 тисяч німецьких з якими гітлерівці почали війну, то вимальовується така картина з якої зрозуміло, хто був у цій війні, ще до її розв'язання переможцем, а хто переможеним. Не приходиться сумніватися, що така ж картина, така перевага була не тільки по літаках а й по танках, гарматах та по кількості солдат.

За такої переваги, противнику можна було давати фору, можна було допускати понесення великих втрат на початку війни.

Про план Сталіна на війну з гітлерівцями

Сталін та Гітлер не могли співіснувати в Європі.