Зоряна мандрівка

ЗОРЯНА МАНДРІВКА*

Казка-шоу на дві дії

ДІЙОВІ ОСОБИ:

1. ФЕЯ (ЧАРІВНИЦЯ)

2. ФЕЇНКА — УЧЕНИЦЯ ФЕЇ

КЛОУНИ:

3. БІЛИЙ КЛОУН

4. РУДИЙ КЛОУН

СУЗІР'Я:

5. ОДНОРІГ

6. ВЕЛИКА ВЕДМЕДИЦЯ

МОНСТРИ:

7. ГОЛОВАТИЙ (ШЕФ)

8. СПРИТНИЙ

9. МОЦНИЙ

МЕШКАНЦІ ПЛАНЕТ:

10. ПАСІЧНИК

11. ЗЛА ЧАКЛУНКА

12. ДРАКОНЧИК.

*Казка має новорічну версію, в якій Фея і Феїнка стають Дідом Морозом і Снігуронькою.

ПЕРША ДІЯ

ПРОЛОГ

На сцену вибігають два клоуни наввипередки один перед одним і розгублено зупиняються посередині, оглядаючи залу.

РУДИЙ КЛОУН (cумно). Ну от, усе скінчилося! Спізнилися, зганьбилися! Пропустили таке свято! І все через тебе!

БІЛИЙ КЛОУН. Чому це через мене? А хто на каруселі гойдався? "Ще трішечки, ще п'ять хвилинок..." Оце твої п'ять хвилин...

РУДИЙ КЛОУН. А хто не зміг мене переконати, щоб я зійшов з каруселі, хто? Ти. А хто не знайшов слів, аби не пустити мене на гірку, хто? Знову таки ти!

БІЛИЙ КЛОУН. Тихше… Знаєш, а мені здається, ще нічого не скінчилося...

РУДИЙ КЛОУН. Так як же не скінчилося, коли немає ні музики, ні свята, ні чарівної Феї.

БІЛИЙ КЛОУН. Може, ще нічого й не починалося… Он у дітей запитай.

РУДИЙ КЛОУН. Справді? (У дітей.) Ще не було ніякого свята? (Діти відповідають.) Ур-ра! Ми перші! Тоді ми починаємо святкову виставу! А я буду головним ведучим!

БІЛИЙ КЛОУН. А ти вмієш вести виставу?

РУДИЙ КЛОУН. Звісно, вмію! От дивися. (Готується до ведення вистави.) Шановна публіко! (Вклоняється.) День добрий!

БІЛИЙ КЛОУН. Вельмишановна публіко! Треба казати: вельмишановна публіко!

РУДИЙ КЛОУН. Гаразд, вельмишановна публіко! Зараз почнеться свято!

БІЛИЙ КЛОУН. Незвичайне свято! Ти забув сказати: незвичайне…

РУДИЙ КЛОУН. Чого ти мене перебиваєш? От сам і кажи… (Відходить ображений).

БІЛИЙ КЛОУН. Будь ласка. (Вклоняється.) Починається незвичайне і надзвичайне свято! Такого ви ще ніколи не бачили. Зараз я розповім вам страшенну таємницю…

РУДИЙ КЛОУН. Стривай-стривай. Це я мав розказувати страшенну таємницю!

БІЛИЙ КЛОУН. Ти можеш наплутати!

РУДИЙ КЛОУН. От і не наплутаю. Я краще вмію розповідати страшенні таємниці! (Таємниче). Слухайте, дітки: сьогодні буде не звичайне свято, а... а… (Затинається.)

БІЛИЙ КЛОУН. А космічне.

РУДИЙ КЛОУН. Яке-яке? Комічне? Серйозно? (Сміється.)

БІЛИЙ КЛОУН. Та ніяке не комічне!

РУДИЙ КЛОУН. Як? А що ж у нас буде трагічне свято (плаче по-клоунськи)? Хіба таке буває?

БІЛИЙ КЛОУН. Ні, воно, звісно, буде веселе, комічне, але це не головне. Воно буде космічне! От бачиш, ти все плутаєш.

РУДИЙ КЛОУН. Я плутаю? Та це ти все плутаєш: то комічне, то трагічне…

БІЛИЙ КЛОУН. Гаразд, кажемо разом.

РУДИЙ КЛОУН. Згода.

РАЗОМ: (скандують). Сьогодні чарівна Фея полетить запалювати нову зірку! (Видихають.) Хух.

БІЛИЙ КЛОУН. І це не просто зірка, а чарівна! Коли вона запалюється, можна загадувати бажання.

РУДИЙ КЛОУН. О, як тільки вона запалиться, я таке загадаю, таке...

БІЛИЙ КЛОУН. Не кажи, яке, бо не збудеться...

РУДИЙ КЛОУН (затуляє рота руками). Все, мовчу, мовчу.

КЛОУНИ РАЗОМ.

Перша пісня клоунів

1. Чекає свято чарівне

І незвичайне нас.

Всі темні хмари прожене,

Коли настане час.

2. І шлях у зоряні світи

Це свято прокладе.

Світи нам, зіронько, світи!

Най кожен путь найде.

3. Цей шлях до щастя і удач,

і до здійсненних мрій.

Ніколи не тужи, не плач

І не втрачай надій.

Чути голос із динаміка. Клоуни уважно слухають.

ГОЛОС. Увага, увага! Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий.

БІЛИЙ КЛОУН. Ой, уже все готове, а Феї ніде не видно.

РУДИЙ КЛОУН. А раптом вона збилася з дороги, заблукала? Що ж робити?

БІЛИЙ КЛОУН. Може, давай її погукаємо? Вона, мабуть, десь близько.

РУДИЙ КЛОУН (гукає). Фейо! (Може залучати до гукання дітей.)

БІЛИЙ КЛОУН. Ми тут! Ідіть до нас!

РУДИЙ КЛОУН (дослухається). Щось не чути.

Ідуть до краю сцени, заглядають за куліси. Раптом з іншого боку на сцену вибігають два космічних Монстра – це Моцний та Спритний..

СПРИТНИЙ (тихо). О, як тут тепло!

МОЦНИЙ. Угу.

СПРИТНИЙ. Здається, це тут... Зачекаємо. Зараз ми їх… (Показує як буде чимось обсипати).

МОЦНИЙ. Либонь. (Оглядають територію, зазирають у всі щілини.)

РУДИЙ КЛОУН (перший озирається і помічає монстрів, теж тихо). Ой, поглянь, які чудернацькі істоти… Хто це такі?

БІЛИЙ КЛОУН (пошепки). Не знаю. Може, це і є Феї?

РУДИЙ КЛОУН. Та ти що, з дуба на кактус упав? Ти що, ніколи Фей не бачив?

БІЛИЙ КЛОУН. Не бачив... А ти бачив?

РУДИЙ КЛОУН. Ні... Але я знаю. Феї, вони не такі, а такі (показує, які саме) і такі... Гарні.

БІЛИЙ КЛОУН. Ну, може десь є такі, а нам такі попалися... Може, вони того, той... хворі чи що? Може, їх підлікувати треба...

РУДИЙ КЛОУН. Сам ти хворий на всю голову... Прийняти якісь страховиська за Фей! Телепень!

БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Слухай, якісь вони підозрілі… Як би чого не накоїли... (Голосно.)

Перепрошую, а хто ви такі й що ви тут робите?

МОЦНИЙ. Ми? Гм…

СПРИТНИЙ. Ми гості здалеку… З тамтої галактики… (Невиразно показує на небо.) Він Моцний, а я Спритний.

РУДИЙ КЛОУН. Так ви прибульці?

МОЦНИЙ. Авжеж.

СПРИТНИЙ. Чули, тут скоро прителіпається Фея, так ми її просто мріємо зустріти. Правда, Моцний?

МОЦНИЙ. Угу.

РУДИЙ КЛОУН. А навіщо ви її чекаєте?

СПРИТНИЙ. Як же ж? Ми ж теж хочемо подивитися на таке диво.

МОЦНИЙ. Либонь.

СПРИТНИЙ. Як запалюють нову зірочку…

МОЦНИЙ. Авжеж.

БІЛИЙ КЛОУН. А звідки ви знаєте про зірку? Це ж секрет. Ви що, підслуховували?

МОЦНИЙ. Ми? А нащо?

СПРИТНИЙ. Теж мені секрет! Та цей секрет в нашій чорній дірі… тобто, планеті, білій, кожен гуманоїд знає. Правда, Моцний?

МОЦНИЙ. Еге ж.

СПРИТНИЙ. Ми взагалі все знаємо. А Моцний у нас просто ас.

МОЦНИЙ. Авжеж.

РУДИЙ КЛОУН (відводить убік, тихо Білому Клоуну.) Що робити будемо? Не подобаються мені ці прибульці…

БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Мені теж так здається. Очі у них недобрі… 

РУДИЙ КЛОУН. Як би їх відправити звідси, поки Фея не прийшла? Віщує моє серце – від них лиха не оберешся…

БІЛИЙ КЛОУН. Так кажете, ви все знаєте і можете?

МОЦНИЙ. Авжеж.

СПРИТНИЙ. Ми ж головні специ посилати ракету чорт зна куди… тобто, далеко.

БІЛИЙ КЛОУН. От ми зараз перевіримо, які ви аси. Давайте так: як відгадаєте хоч одну нашу загадку, то лишаєтеся тут, а як ні, то підете і не будете заважати польоту.

СПРИТНИЙ. Та щоб ми загадок не відгадали?

МОЦНИЙ. Хутко.

РУДИЙ КЛОУН. (Білому, тихо). А ти знаєш складні загадки?

БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Трохи… (Голосно). Так, на розгадування дається одна хвилина.

(Загадують одну загадку, засікають годинника.) Тільки ви, діти, не підказуйте, підказка не зараховується.

СПРИТНИЙ. Що ж це таке може бути… А, Моцний?

МОЦНИЙ. Хтозна…

СПРИТНИЙ. З тебе допомоги… як із чорної дірки світла… Діточки, а, може, ви допоможете, га? У вас світлі головоньки. Зразу видно – талант, розум аж із вух лізе… Допоможіть своїм інопланетним братам меншим…

МОЦНИЙ. Хутко!

Клоуни роблять знаки дітям, щоб не підказували.

РУДИЙ КЛОУН.Так, ваш час закінчився.

СПРИТНИЙ. Та ну, ви таку загадку загадали важку й незрозумілу, що ніхто не відгадає. Так не чесно.

МОЦНИЙ. Угу. Ото ж.

БІЛИЙ КЛОУН. Нічого подібного, от діти відгадають. Правда, дітки?

Повторює загадку. Діти підказують.

БІЛИЙ КЛОУН. Ось бачите, діти відгадали.

СПРИТНИЙ. А може це їм мами з бабусями та тьотюсями підказували. Це нечесно. Загадуйте ще.

БІЛИЙ КЛОУН. Гаразд, слухайте тоді другу загадку.

Загадує другу загадку.

СПРИТНИЙ. От чорт, і ця важка. Моцний, ну скажи хоч що-небудь.

МОЦНИЙ. Угу.

СПРИТНИЙ. Та що ти угукаєш, ти що, Філін?

МОЦНИЙ. Не угу.

СПРИТНИЙ. Саме що угу. (Іде поміж дітей.) Дітки, ну що вас, жаба давить сказати чи що? А як же допомога ближньому? Взаємовиручка? Відчуття ліктя? Думаєте, вам ці клоуни приз дадуть? Як же ж, ждіть. Обломиться! Та в цих голодранців нічого нема. А в мене он і цукерочка є… (Виймає цукерку і демонструє.) Моцний, цукерку хочеш?

МОЦНИЙ. Хутко. (Простягає руку до цукерки.)

СПРИТНИЙ. Ач який! А не дам, це діточкам, розумненьким…

РУДИЙ КЛОУН (тихо, діткам). Не вірте їм!

БІЛИЙ КЛОУН. Все, ваш час закінчився.

СПРИТНИЙ. Це вже така загадка, що ніхто не знає відповіді.

РУДИЙ КЛОУН. А ну, діти, хто знає відповідь?

Діти відповідають.

СПРИТНИЙ. Ну гаразд, ваша взяла. Давайте вашу третю загадку.

Клоуни загадують, монстри знову розгублені.

СПРИТНИЙ. Дітки, вибачте, що ми до вас звертаємося… Ми самі не місцеві, нас тут по дорозі пограбували, подайте нам відгадочку. (Іде по колу з шапкою чи чимось подібним.) А як не підкажете, то ми з Моцним вам тут такого нагадаємо… (Погрожує.)

МОЦНИЙ. Хутко!

РУДИЙ КЛОУН (зупиняють). Все-все-все, не відгадали. Пізно.

БІЛИЙ КЛОУН. Що це, дітки?

Діти кажуть.

РУДИЙ КЛОУН. От бачите, панове прибульці. Загадок ви не відгадали….

БІЛИЙ КЛОУН. Тож попросимо вас швиденько залишити стартовий майданчик.

Сунуть на монстрів, ті відступають. 

СПРИТНИЙ. А ми не дуже то й хотіли, правда, Моцний? (Шепоче тому щось на вухо.)

Подумаєш. У нас тих зірок хоч греблю гати. Пішли звідси геть. (Виходять.)

МОЦНИЙ. Хутко.

БІЛИЙ КЛОУН. Ху-ух, нарешті пішли.

РУДИЙ КЛОУН.Ти чудово вигадав із цими загадками…

Знову чути голос із динаміка. Клоуни слухають.

ГОЛОС: Увага, увага! Повторне повідомлення. Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий.

РУДИЙ КЛОУН.Що ж робити? Де вони поділися? Де їх шукати?

БІЛИЙ КЛОУН. Не панікуй. Давай-но погукаємо разом. Голосніше буде.

РУДИЙ КЛОУН.Дітки, як, допоможете нам? Так? Фейо! Фейо!

Разом з дітьми кличуть Фею, на третій раз вона з'являється – в гарній сукні із чарівною паличкою, разом із своєю ученицею в ковпаку астронома.

БІЛИЙ КЛОУН. Ось, поглянь! Що я казав! Це вона?

РУДИЙ КЛОУН. Хто? Та чи ця? Їх же двоє...

БІЛИЙ КЛОУН. А може у нас уже в очах двоїться?

РУДИЙ КЛОУН. Що, в обох відразу?

Феї наближаються. Клоуни вклоняються.

БІЛИЙ КЛОУН. Доброго дня, пані. (До Феї.) Перепрошую, а ви часом не Фея?

ФЕЯ: Так... Я Зоряна Фея.

РУДИЙ КЛОУН.А ми клоуни. Я Рудик, а він Білик.

ФЕЯ. Дуже приємно. А це моя учениця, Феїнка. Вона ще тільки починає засвоювати чаклунську науку, але вже має успіхи.

ФЕЇНКА.