Вибач знов за мою вічну осінь.
За моє спечалене лице.
І за те, що сплуталось волосся.
Я тобі була...Сама не знаю.
Ти мені...Я прошу, підкажи.
Чесно, ти не був для мене раєм,
І дорогою не був серед стежин.
Я тебе коханим не назвала
В жодну з потаємних тих хвилин.
Все вкладала душу під ле
А душа втомилась опиратись.
І мовчала, змучено і сумно.
Золотими виявились грати,
Що сама для себе я придумала.
Ти чужий. Іди собі до неї.
Дотиків зі мною не шукай.
Певно, й ти зі мною не розгледів
Той примарний вигаданий рай.