Жидівка

Редінг Барбара

Увага, вікове обмеження 18+

Увечері отримую запрошення: ти хочеш, аби була з тобою. Звісно, нічого такого — я буду. Із годину в міському транспорті — і я твоя, з тобою. Набираю води. Голю під пахвами і ноги. Те, чим переймаюсь, тобі не кажу. Ти хвилюєшся і забагато питаєш. Коли я вкотре наполегливо нічого не кажу, програєш: можу лишатися вдома. Ні, мене роздирає, не вдома. Вимагаю бути поблажливим. Ясно, злишся, але обіцяєш, хоча обов'язково щось вигадаєш. Білизна, штанці. У тебе все так само, як і тиждень тому: коли після робочого дня, напередодні відпустки, пустилась наново в це беззмістовне плавання. Купив їсти і пити. Презервативи, бачу на полиці, є. І це добре, хоча можна і без них, презервативів. Із тобою все можна. Немов першовідкривачі депоетизованих прострацій. Спочатку дещицю традиційного кохання: ти пропонуєш вино, знімаєш одяг, міняємо пози. Переповзаю на твій живіт, встромляю набухлий орган і кажу: почуваюсь проституткою, знаєш? Знаєш, і більше нічого. Я не рухаюсь, застигаю. Просиш рухатись, не зупинятись. Бачиш: марно; перекладаєш на спину. Мені подобається ззаду, але робиш зрідка. Не знаю, як так сказати, що мені

Аж пищить — подобається ззаду. Як зарадити — не усвідомлюю. Ти божеволієш від анального сексу. Тому після кількох актів анального сексу (ти все робиш сам), не до кінця, — знову, анальний секс. Шепочеш, що твоя. Аякже, твоя (підтверджую шепотом). Більше ніяк. Кінчати любиш всередину. Кінчаєш як любиш — всередину, отвір. Я пробую розвідати, що такого в анальному сексі. Сідаєш на край ліжка, опускаєш голову. Ніжно цілую в щоку. Банально, коли не набридливо. Ясно: відповіді я не отримаю — мотаєш головою. Не наполягаю: настільки спантеличена тобою (так люблю). Ти щось пригадуєш із попереднього діялогу. Повертаєш обличчя і запитуєш, чому почуваюсь проституткою. Одповідаю: не знаю. Ти і є проститутка; цілуєш у губи, і засинаєш до п'ятої ранку. Я не засинаю, мучуся — кручусь. Коли б курила, полегшила своє проститутське (убоге) існування. Але я не курю. Можливо, колись пізніше. Хтось допече. На жаль, наразі сиґареток я не споживаю. Балконні двері відчинені. Чую, як зіштовхуються хмари. Скоро хлине дощ.

Виходжу на твій балкон. Без шкла. Столик, стілець. Сідаю. Балкон сусідів зовсім поруч. Мене абсолютно не бентежить. Хоча мало би бентежити через те, що гола. Утім, нічого такого — гола. Пачка твої міцних циґарок валяється на підлозі. Наше несамовите кохання розпочалося тут. Ти був уже хорошим, я — набагато тверезіша, але скоро тебе наздогнала. Ти роздягнув, я дивилася з балкону. Під твоїми вікнами пили пиво дві малолітні бляді з женихами. У нашому місті саме так називають будь-якого уйобка поряд із жінкою (не має значення, чи вона блядь) — жених. Коли після задухи міського транспорту, уникаючи погляди мешканців сього району, бігла до твого під'їзду, вже тоді помітила дівчаток. Подумала, сусідки. Питаю: чи не підкажуть, який це будинок і під'їзд. Ні, відповідають, не підкажуть, вони не місцеві. Тоді ж і видалися дивними. Зазвичай, на лавках під під'їздами сидять ті, хто в них і мешкає. Либонь, нині щось кардинально міняється. Ходить не лише про чистоту і забрудненість повітря промислових міст, в яких живемо, труїмось або ж лікуємось та врешті-решт дохнем. Розказав, що це твої знайомі. Ти їх ретельно пізнав. Справа не в сексі, уточнюєш. Колись утрьох ви їли смажену яєчню. Я тобі вірю, а ти чомусь виправдовуєшся: було шкода — запропонував насмажити яєць і разом спожити. Ви сиділи до ранку під твоїм балконом: дожовували яєчню і говорили про складнощі сьогодення — саме так малолітні бляді мають заробляти собі на життя. Подеколи набридає, але в більшости випадків — вони задоволені, навіть дещицю пристойніше. До смаку. Малолітнім блядям не більше сімнадцяти — констатуєш.

Потроху скрапує волога. Твої циґарки надійно захищені — закидаю пачку в кімнату. Намагаюсь зосередитися на тому, як почуваюсь. Почуваюся кепсько. Прохолодно. Коли ти мене роздягав, за нами спостерігала молода сусідка. Схопила її погляд — сусідка забігла до кімнати, покликала ще молодшого чоловіка. Либонь, сказавши: піди подивися на цю декодовану прозу. Думаю: сусідка теж хотіла, але не могла; вони живуть не самі, з його мамою, ще не розписані, відтак неначебто і досі не трахались (не трахаються). А загалом, якось розповідав, трахаються, ще й як — трахаються: несамовито, голодні, звірі. Улітку не причиняють балконні двері: чути виття молодої сусідки, він її старанно бере, вона дуже гучно реагує. Подеколи сваряться. Тоді звучить російська попса, молода сусідка полюбляє дерти горло — караоке. Сусід кричить: ти сука, сука. Вона продовжує дерти горло (звучить російська попса). Посуд не б'ють, але б'ють морди. Сука. Звісно, все це відбувається лише тоді, коли вдома немає його мами, вона на роботі або на базарі. Дощ урешті ллє. Іду з балкона. Заповзаю до тебе в ліжко. Притуляюсь поближче. Пещу тобі тіло. На ранок отримую по заслугах. Скажеш: це погано, десь-то розкажуть. У тебе — я, я — чергова порція недовготривалої любови. Влипла по вуха. Заявляю: люблю. Так думаю. Відчуваю. Звідси — всі проститутські замашки. Натягаю труси і кажу, немовбито пора, хоча на балконі було солодко. Вподобала. Кортить якось іще. А за сим додаю, що зовсім непогано було б і ззаду на підлозі: стоятиму на колінках, а ти робитимеш зі спини. Ти не чуєш, і це не настільки суттєво. Арґументую тим, що і так незле. Мляво погоджуюсь: з моментом самоідентифікації не дуже.

Тебе не влаштовує, що я розгубила всі шпильки, які звечора стирчали в моїй голові. У мене довге волосся. Бува, доглядаю. Але зрідка. Не розчісую, не рівняю. Кажу, скоро поголюсь. Тебе влаштовує так, як є, не треба голитись. Питаєш, чи не голитимусь. Коли хочеш: не голитимусь, хоча вже свербить. Ти переконаний, що я могла би бути інакшою. Зрештою, скоро буду. Гіршою. На жаль. Тому краще нехай лишатимусь такою ж. Гаразд, я досі та ж. Поки миєшся, маю відшукати. Аякже, відшукаю, не переживай. Я хвилююсь за тебе. Відчуваю, як із мене поволі витікає сперма; знаходжу шпильки. Кричу: всі знайшла. Заходиш до кімнати з пов'язаним на стегнах рушником. Перепитуєш: точно всі? Усі, але не певна. Усі. Ти радий, ідеш підпалити на кухні конфорку. Кави. Ми слухаємо новини. Дивишся і не витримуєш, кажеш: роздягайся. Я роздягаюсь, ми швиденько робимо секс. Лежу на тобі, між іншим цікавишся, чи я не еврейка. Ні, відповідаю, навряд чи. Та й звідки? Продовжуєш, не відпускаючи, схожа просто. І чим це так схожа? — бентежусь, але в голос не артикулюю. Просто з еврейками та евреями не любиш мати справ, зрозуміло? Зрозуміло. І, витримавши павзу, додаси, ти усипаний ними як снігом. Не еврейка, цілую. П'ємо каву. А наостанок питаю, чи є у тебе малолітні родичі чоловічої статі. Ти заперечуєш: нема таких, а що. Да так, ділюсь тим, що наснилось під ранок: лупцював твій малолітній родич чоловічої статі. Ним він принаймні був уві сні. Бив і казав: буцімто справжня лярва, заслужила. Було боляче, мокро. Підходиш, цілуєш у чоло. Немає ніякого малолітнього родича чоловічої статі, слід заспокоїтись. Відчиняєш двері; прогіркло побіжу на зупинку.

Сього разу ініціятива за мною. Пишу, що викличу таксі й приїду. Чи не проти? Гаразд, але не пізно. Коли пізно, не пустиш (не чекатимеш). Коли з'явлюсь? Маю кілька зобов'язань, і до тебе — з'явлюсь. Уперше сукня і підбори. Хтось мав би шаленіти (брякнути). Запрошена на одне з торжеств. Щось на кшталт безглуздого святкування початків нового життя. Замислююсь, до чого. На щастя, повно пляшок із червоним міцним вином. Так сумую за вохрою твоєї спини і ційками поту на чолі, що дозволяю зайвого. Ти починаєш нервово чекати, власне — відсилати каламутні нотатки на мій телефон. Почуваюся винною і безпорадною. Один із нас (незрозуміло) по-справжньому ображається, набундючений. Відав, ти. Я розумію. Вокруги примхливі (од бездіяльности) кастрати і мокрі (роздрочені) жінки. Ріднюся з клозетом. У люстрі рожева паща з розсунутими губами. Це я. Дозволяю громіздкий експеримент: рахую спорожнені мною келихи. Попервах хвацько п'янію, далі — нічого такого. Люд ще трохи вовтузиться і врешті-решт починає розсипатись по домівках. Сприймаю знак як сигнальний і приєднуюсь до люду, який розсипається. Пишу, що викликала таксі й приїжджаю. Ти вміло й тривало продовжуєш ображатись. Я звикла і не звертаю: пустиш. Шукати твій будинок відмовляюсь — виходиш на пошуки мого дезорієнтованого тіла (партачиш вміння ображатися). Ледве шкандибаю. Коли віднаходиш, готовий вишпетити. Потерпи. Отак просто паскуджу тобі ніч. Пускаєш. На козетку заповзаю з ногами й ховаю подалі від тебе лице. Серйозно захмеліла, але в розумі. Ти думав, що прибуду не одна. Можливо, з якоюсь подружкою: мали би секс утрьох. (Ти саме так думав.) Просиш не ховатися, підняти на тебе очі. Де подружка? І знову: не ховатися, підняти на тебе очі. Переконуєш, секс — другорядне, закоханим завше несолодко. Думаю, десь уже було. Не можу чути: було. Кажу, ніякої подружки, не ділитиму — ніякого сексу втрьох. Усміхаєшся. Добре, тоді завтра відшукаєш друга. Хочеш, аби все для мене. Ні, для мене — тільки ти, не треба друга. Глупа. Очі. Переймом готова тебе вдушити (так люблю). Не здіймаю. Заходиш позаду і задираєш сукню. Мені складно входити в роль сексуального партнера — так люблю. Не еврейка — ніякої гід-ности. І чимраз гірше.

Уриваюсь. До твоєї невигойної реальности з пригоршню кроків. Не маю певности, що тебе влаштовує. Хочу бути наразі з тобою, тільки-но спробуй відмов. О'к, не відмовляєш, але це не доказ. Сталиш невигадливими образами, але я не ображаюсь: запитуючи, чи сплю з кимось ще. Я прошу в тебе язик і даю свій. Ні, не сплю, невже по мені не видно? Цікавишся, чи видно по тобі. Всміхаюся. Звісно, не видно. Ти просиш у мене язик і даєш свій. В'яну під твоїм тілом і не шкодую. У нас лише кілька тижнів, слід нарешті усвідомити. Твої друзі чекають на тебе в центрі міста, але вони не знають, що будеш не один, зі мною. Цього не знаю навіть я, хоча здогадуюсь. Уранці трохи статевих зносин і розмови. Ми говоримо про те, що нас трішки хвилює, але не настільки. Тому розмова глевка і довга.

1 2 3 4