Увага, вікове обмеження 18+
Вони довго жили у клітці тіла ті криваві, як маки, солов'ї, і от вони вирвалися на волю крізь криваві отвори ран.
В. Голобородько "Баляда про кривавих солов'їв"
▼
Ненароком, це голос. Сум, а не одповідаєш. Коли сонмище брунатної комашні. Не відаю, чи питання. Обеззброєна, така глупа. Чекаю на прозріння. Від чогось. Верещу, але вможливлюю певні звуки мовчанням. Банно, пустилась. Два молочних береги. Такі казкові упередження. Навіть не міркування...
БАРБАРА РЕДІНҐ
Безумці.
З історії кохання Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної
Роман про таємниче кохання і драму двох людей — Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної.
1
Ти до безуму кохатимеш мене у моєму ліжку і підеш. Ми так зустрічаємося. Це теж називається любов'ю. Я прикрию мокре простирадло і залишу хоча б якусь твою присутність побіля себе. Коли ти прийдеш наступного разу — навіть не здогадуюсь. Не знаю і, можливо, хотіла б щоб прийшов...
Увага, вікове обмеження 18+
Увечері отримую запрошення: ти хочеш, аби була з тобою. Звісно, нічого такого — я буду. Із годину в міському транспорті — і я твоя, з тобою. Набираю води. Голю під пахвами і ноги. Те, чим переймаюсь, тобі не кажу. Ти хвилюєшся і забагато питаєш. Коли я вкотре наполегливо нічого не кажу, програєш: можу лишатися вдома. Ні, мене роздирає, не вдома. Вимагаю бути поблажливим. Ясно, злишся, але обіцяєш, хоча обов'язково щось вигадаєш. Білизна, штанці...
Увага, вікове обмеження 18+
Питаєш, чи бачила я Сейфулліну, і сунеш до мого ліжка, з ногами під ковдру.
Знаю, що з тебе розкішна ляля, а Сейфулліну — ні, я не бачила.
Гаразд — ти в моєму ліжку, з ногами під ковдрою, — Сейфулліна втрачає на актуально, і заки ти тут, ми не будемо ні про яку Сейфулліну. Поміть, все це, лялю, лише ти, не я. (Хоча про Сейфулліну ми все таки будемо.)
Гаразд.
Нам крихко якусь мить, а може дрібку більше, але не більше — дрібку, ти ж, я впевнена, — ляля, інакше ніяк...
Увага, вікове обмеження 18+
◊
На погребі, мамо, стачить кількох кухлів із горілчаними виробами і хіба ще борщу. Міркую, допоки ні тріскотні. Більшого, мамо, й не думай, не заохочуйся. Кого б переконати, аби жадної бездарної капо-сти. Паскудства, коли не здіяти, торби од людей, тих, що знайомі та якихось мимовільних. Для чого, мамо, тобі сей м'язовий і нервовий мотлох? Тож-бо, насунуть хмари шаленого натовпу, чи не у пошуках потенційного буття...