Дякую.
Артур заходить. Рита оглядається, потім занурюється в думки, постать виходить із тіні, починає наближатися, але в цей час з іншого боку на сцену входить Віктор, іде до Рити, яка не помічає його, поки він не підходить упритул, тоді здригається від несподіванки.
ВІКТОР. Вибачте, я вас налякав?...
РИТА. Ні. (розуміє, що він її не пізнав і всміхається). Просто ви непомітно підійшли.
ВІКТОР. Вибачте. Не підкажете — де клуб "А/1ІСА"?..
РИТА. Ось перед вами.
ВІКТОР. Дякую. А що, хороший клуб?
РИТА. Мені подобається. А що?
ВІКТОР. Ну, якщо вам подобається, варто спробувати.
РИТА. Звідки така довіра? Ви ж мене. вперше бачите.
ВІКТОР. Ну, просто відразу видно, що у вас гарний смак.
РИТА. Це типу комплімент?
ВІКТОР. Констатація факту. А ви чому не заходите, на когось чекаєте?
РИТА. Чогось.
ВІКТОР. Ясно. То поки чекаєте. Не підкажете, не заходила сюди дівчина років 15-и — така (показує зріст), можливо, з хвостиком — я про зачіску.
РИТА. Можливо, а як її звати?
ВІКТОР. Рита.
РИТА. Поки ні, але вона збиралася. з'явитися пізніше.
ВІКТОР. О, а ви її знаєте?
РИТА (всміхається). Можна і так сказати.
ВІКТОР. О, чудово, ви поможете з нею зустрітися? Це важливо.
РИТА. Важливо? Щось сталося?
ВІКТОР. Ні... Сподіваюся, що ні, але може статися... непоправне, тому я хвилююся.
РИТА. Навіть так. А ви їй хто?
ВІКТОР. Я. можна сказати, що. батько. Але це не точно.
РИТА. Як це? Так батько чи ні?
ВІКТОР. Розумію, це дивно звучить. Просто, я сам недавно дізнався. Іноді так буває .
РИТА. Приховують, коли не хочуть негативу від батька?
ВІКТОР. Негативу? Чому ви відразу вирішили, що я якийсь монстр?
Просто я був. юним.
РИТА. Ясно. А вона була. старою, чи що, я про маму дитини?
ВІКТОР. Звичайно, ні! Вона була. ще юнішою. Ну і приховала.
РИТА. Ясно. А чого вам тепер треба від Рити?
ВІКТОР. Мені? Нічого. Просто я повівся. не так, як треба.
РИТА. Довели до самогубства?
ВІКТОР. Та ні! Сподіваюсь, ні. Просто боюся, що вона. в депресії.
РИТА. І що ви їй такого сказали?
ВІКТОР. Ну просто. спитав про тест ДНК. А що? Маю право. Ви ж мене розумієте?
РИТА. Звісно, кожен має право мати право. І це все?
ВІКТОР. Ну. ще я був не сам. І їй це не сподобалось. Але ж це не привід.
РИТА. А чом би й ні?.
ВІКТОР. Ну, тут я не думаю.
РИТА. Так, воно і видно, що ви не думаєте і не думали, коли потягнули цю. як її звали?.
ВІКТОР. Каріну? Та я вже сам пожалів, що взяв її на цю зустріч.
РИТА. Жалієте, що посварилися з дочкою?
ВІКТОР. Ні, з Каріною. З обома! Каріна вирішила, що я поганий батько, і пішла від мене.
РИТА. Навіть так? А ви що, хороший батько?
ВІКТОР. Якщо чесно, я сам не знаю, який, але вона могла дати мені шанс!
РИТА. Хто? Каріна чи Рита?
ВІКТОР. Та і та, і та!
РИТА. Так кого ви хочете повернути, Каріну чи Риту?
ВІКТОР. Спершу Риту... Потім Каріну: якщо вона побачить, що я можу бути батьком...
РИТА. Значить, все-таки Каріна важливіша?
ВІКТОР. А якщо й так? Я знаю її давно, а дочку — півгодини... А чому всі ці питання?
РИТА. Я? Та ви самі почали розказувати.
ВІКТОР. Так, незнайомій людині. це справді дивно. Але ваш інтерес щирий. Чому?
РИТА. Ну, я трохи знаю Риту, і мені треба знати, чи можна вас до неї пускати.
ВІКТОР. Як це не пускати? Я ж батько! А ви їй хто?
РИТА. Я? Близька людина. А раптом ви доведете її до самогубства!
ВІКТОР. Клянуся, що не зроблю нічого поганого! Навпаки, у мене є подарунок.
РИТА. О, це цікаво. і який? Безпечний?
ВІКТОР. Звісно. Ноутбук, це ж круто?
РИТА. Залежить, який ноутбук. Покажете?
ВІКТОР. Ні, він не зі мною.
РИТА. Дивно.
ВІКТОР. Що, дивно для дівчинки? Але не для моєї дочки. Вона — хакер, уся в мене!
У цей момент телефонує телефон, вона бачить, що це Артур, не відповідає, скидає дзвінок.
РИТА. ОК, я організую зустріч, але за однієї умови. Добре?
ВІКТОР. Якої? Залежить від умови.
РИТА. Нічого особливого — ми зайдемо разом так, ніби добре знайомі.
ВІКТОР. Для чого це вам? Чи. для кого?
РИТА. Я вам потім поясню. чи ви самі зрозумієте. ОК?
ВІКТОР. ОК, то як вас звати, добре знайома?
РИТА. Марго — на честь королеви, а. вас?
ВІКТОР. Мене Віктор — на честь перемоги. Ось моя рука.
Рита бере під руку батька і входить із ним до клубу.
СЦЕНА 16
Клуб у півтемряві. Артур за пультом. Молодь танцює. Люся — нейтрально, Борис — із приколами. Леся рухається з викликом, хоче привернути увагу Антуана, але він не реагує.
До клубу входять Рита-Марго під руку з Віктором. Артур зупиняє музику і робить ритмічний акцент. Всі починають озиратися, розступаються перед Марго і Віктором. Помітно, що Рита в образі Марго справила враження. Артур виходить із мікрофоном.
АРТУР. Пани і пацани, панянки і пацанки! Увага! Представляю вам королеву нашого вечора — незрівнянну... Марго! Привітайте господиню нашого супер-паті! (Всі аплодують).
РИТА (бере в руки мікрофон і робить жест рукою — аплодисменти стихають, вона говорить трохи зміненим голосом, із протяжними інтонаціями). О, дякую всім, хто прийняв моє запрошення і прийшов привітати! Сподіваюсь, вам сподобається!
АРТУР. О, так! Подякуємо Марго за запрошення ! (Дає знак, щоб аплодували).
РИТА (знов робить знак, щоб аплодисменти стихли). Я знаю, що запрошення стало для вас сюрпризом. Але на цьому сюрпризи не закінчуються! Сюрпризи — це наш драйв! Артур.
АРТУР. Нас чекає. сюрпризна танцювальна безпрограшна лотерея! І маскарад! Хто хоче взяти участь у лотереї? (Крики "вау", "я"). Прошу! (Дістає лотерейний барабан із квитками). Тільки не штовхатися! Ставайте в чергу. Увага! Правила диско-лотереї! Дістаєте квиток — оголошуєте номер — потім я ставлю вашу музику, танцюєте і отримуєте супер-маску. А всі інші виражаються після: можна кричати "браво", а можна — "геть".
Далі йде ритуал — першими підходять Люся і Леся, отримують номери, оголошують.
Антуан і Борис спершу стають у стороні, говорять тихо на авансцені.
БОРИС. Ну і як вона тобі? Свіжачок?
АНТУАН. Зе бест! Мрія.
БОРИС. Що, вже запав?
АНТУАН. Застовпив. Ясно?
БОРИС. Та я й не претендую... Тільки ж вона не сама — з нею конкретний чувак.
АРТУР. Це засада. Може, спробуєш його відволікти?
БОРИС. Це то можна, а далі що?
АРТУР. Ну, запрошу її на танець.
БОРИС. Малувато. Треба щось крутіше. Королева Марго.
АРТУР. О, може, розіграти класику? На неї нападають, а тут я — лицар на коні — бандит у нокауті, а принцеса — в ауті.
БОРИС. Крутяк. Тільки де ти бандита візьмеш?
АРТУР. Ти й нападеш. Типу. Он у мене і шапочка є. Відволічеш і в кущі. Тобі не вперше.
БОРИС. Що б ти мене в нокаут? Ні, сьогодні мені в падло.
АРТУР. Та ти типу нападеш, а я типу в нокаут. Ловкенько.
БОРИС. Ну, і що я з цього всього матиму?
АРТУР. Який ти меркантильний. Ну, ОК, сотню.
БОРИС. Дві.
АРТУР. Ну, ти загнув.
БОРИС. Бляха-муха, який ти меркантильний, сам казав "мрія", королева...
АРТУР. 150.
БОРИС. По руках. Даси знак. І шапочку.
АРТУР. Ходімо грати в лотерею.
БОРИС. А це не лохотрон?
АРТУР. Як? Це ж на шару. Не дрейф.
Артур і Борис ідуть витягувати лотерейні квитки, теж називають номери.
В цей час на авансцену виходять Леся і Люся.
ЛЕСЯ. Ти бачила, як Антуан зиркав на цю Маргулю?
ЛЮСЯ. Ну, бачила. І що?
ЛЕСЯ. А на мене нуль на масу, ніби я якась прозора!
ЛЮСЯ. І що з того? Ця Марго не одна, з нею такий імпозантний чувак.
ЛЕСЯ. Ти не знаєш Антуана? Коли його це зупиняло? І що він у ній знайшов?...
ЛЮСЯ. Не скажи, вона ефектна... Виглядає на всі 100.
ЛЕСЯ. Не подобається мені це все. Звідки вона взялася? Чого запросила?
ЛЮСЯ. Слухай, хочеш пораду — розслабся і отримуй задоволення.
ЛЕСЯ. А я не можу. Безкоштовний сир у мишоловці.
ЛЮСЯ. Ти перебільшуєш. Зараз почнуться танці — за тобою явно буде гран-прі.
ЛЕСЯ. ОК, ти маєш рацію: танець — моя стихія.
Далі імпровізаційно. Антуан викликає на танці по черзі. Вони підібрані провокативно. Люся має танцювати важкий рок — їй це як корові сідло, виходить смішно. Народ сміється. Борис — щось типу балету маленьких лебедів — що теж кумедно у його виконанні. Лесі дістається щось на кшталт "каченят" — два притопи — три прихлопи, виглядає це примітивно. З них усіх сміються, освистують, Ді-джей дає їм кумедні сатиричні маски — свині, бегемота, щось таке. Артур робить музичну паузу, щоб танцювали всі — і виходить на вулицю.
СЦЕНА 17
Біля входу тиняється сумний Северин. З краю сцени знову виникає чоловік-тінь із каптуром. Северин у якусь мить помічає його, зупиняється, вдивляється, робить рух у його бік — тоді постать зникає за кулісами. Виходить Артур, бачить Северина, полегшено зітхає.
АРТУР. О, а ти чого не заходиш? Загубив запрошення?
СЕВЕРИН. Та ні. Я маю.
АРТУР. Ну так заходь пошвидше, бо все найцікавіше пропустиш.
СЕВЕРИН. Мені там нічого цікавого немає.
АРТУР. Звідки ти знаєш?
СЕВЕРИН. Та бачив.
АРТУР. Значить, недобачив. Ти бачив господиню вечора?
СЕВЕРИН. Ну бачив, і що? Вона мене не цікавить.
АРТУР. Серйозно? А на кого ж ти чекаєш?
СЕВЕРИН. А ваше яке діло?
АРТУР. А може, хотів допомогти. Ти ж на Риту чекаєш?
СЕВЕРИН. Ну... І що?
АРТУР. І дарма.
СЕВЕРИН. Що, її не буде? Щось сталося?
АРТУР. А чого ти вирішив, що щось сталося?
СЕВЕРИН. Та тут якийсь підозрілий тип ходив, от я і подумав.
АРТУР. Де?
СЕВЕРИН. Отам був, ніби стежив за кимось. Уже немає.
АРТУР. Раз немає — то мабуть, пішов по своїх справах. А дарма чекаєш, бо вона вже тут.
СЕВЕРИН. Де? Я заходив і її не бачив.
АРТУР. Це не значить, що її немає.
СЕВЕРИН. Це значить, що вона ховається?
АРТУР. Ні, це значить, що ти погано дивився.
СЕВЕРИН. Не розумію.
АРТУР. Зрозумієш, коли вернешся в клуб. І скажи, який танець ти любиш і вмієш?
СЕВЕРИН. Ну. Брейк.
АРТУР. Добре, буде тобі брейк. Тільки покажи клас. Але спершу зіграй у лотерею.
СЕВЕРИН. Я не граю в лотерею.
АРТУР. Доведеться грати. Тут такі правила гри. Їх встановлюю я.
І це я запросив тебе.
СЕВЕРИН. Ви? Чому?
АРТУР. Правильніше спитати — для чого? Але це ти маєш зрозуміти сам.
СЕВЕРИН. Але я поки нічого не розумію.
АРТУР. Ти ж розумний хлопець і уважний. Принаймні, я на це сподіваюсь. Ідеш?
СЕВЕРИН. Так.
СЦЕНА 18
Клуб. Вони заходять і йдуть до лотерейного барабану.