Та ні. Тест ДНК — це маленька надія для мене.
ВІКТОР. Надія на що?
РИТА. Що ти не мій батько.
ВІКТОР. А, то ти все-таки не певна?
РИТА. Один шанс зі ста, чи навіть тисячі.
ВІКТОР. Ти вже не хочеш, щоб я був твоїм батьком?
РИТА. Звичайно, не хочу. А я маю хоч одну причину хотіти?
ВІКТОР. Ну. поки ні. Але поки. Тоді чому ти подзвонила?
РИТА. Хотіла попросити тебе про одну річ, зробиш?
ВІКТОР. Ну. скажи спершу, що саме.
РИТА. Ні, спершу пообіцяй.
ВІКТОР (пауза). Добре, обіцяю.
РИТА. Коли мене не стане, я хочу, щоб ти сказав про це моїй мамі і підтримав її.
ВІКТОР. Ні, ні, ні! Не роби цього! Давай зустрінемось! Це не по телефону!
РИТА. Якщо я зможу, то прийду до тебе привидом. Ти не боїшся привидів?
ВІКТОР. Я боюся привидів! Я хочу бачитися з тобою живою!
РИТА. Не бійся, привиди не вбивають, убивають живі. Он ти ж кі— лер, а я не боюсь...
ВІКТОР. Я не вбивав тебе — ти жива!
РИТА. Поки що, але після зустрічі з тобою — я більше не хочу жити...
ВІКТОР. Дай мені шанс зустрітися!
РИТА. Добре, я дам шанс. Наостанок. Тільки ти приходь без Каріни.
ВІКТОР. Добре. Коли ми зустрінемось?
РИТА. Я скажу потім. Поки не шукай мене. І не телефонуй — цей номер не відповість.
ВІКТОР. Обіцяй, що нічого не зробиш собі до зустрічі.
РИТА. Обіцяю. Але і ти не забувай про обіцянку. До зустрічі.
Рита обриває розмову, помічає, що за нею спостерігає мама, яка недавно прийшла.
РИТА. Привіт, не помітила, як ти прийшла.
ОКСАНА. Та бачу, ти так захоплена розмовою. Із ким ти говорила? Піратом Бенні?
РИТА. Ні. Я так і не взнала, хто це.
ОКСАНА. А з ким у тебе зустріч? Із однокласником?
РИТА. Ні.
ОКСАНА. Із кимось дорослим?
РИТА. Мамо, що за допит?
ОКСАНА. Я ж казала — остерігайся дорослих, це небезпечно, а ти говориш про зустріч.
РИТА. Мамо, чому ти не кажеш, що сталося? Звідки небезпека, хто це?
ОКСАНА. Звідти, з нашого міста, а хто — не знаю.
РИТА. З нашого міста я точно ні з ким не знайомилась.
ОКСАНА. Ти можеш не знати. Він може не казати. когось найняти. Був хтось новий?
РИТА. Все-все, заспокойся. зараз я говорила з батьком.
ОКСАНА. А, значить бачилась. І що?
РИТА. Ну що, він заявився із якоюсь дівицею.
ОКСАНА. Ясно. Хто б сумнівався. І як він сприйняв новину?
РИТА. Він спитав тест ДНК.
ОКСАНА. Ясно. Вітя у своєму репертуарі. А ти що?
РИТА. А я показала йому прийом карате.
ОКСАНА. О, ти теж у своєму репертуарі! А він що?
РИТА. Нокаут. Поки він вставав, я зробила йому бай-бай.
ОКСАНА. Що? Ти йому. вмазала? О Боже! Хоч не покалічила?...
РИТА. Та ні, не бійся. Це і за мене і, головне, за тебе, мам. Він того вартий.
ОКСАНА. Господи, а раптом він заявить на тебе в поліцію!.
РИТА. Та ні, мам, він оцінив мій прийом торнадо — хоче зустрітися. ОКСАНА. Ой, не ходи! А раптом це підстава — щоб тебе арештувати?. РИТА. Ні, мам, не хвилюйся про це — точно ні. І пробач мене. ОКСАНА. За що?
РИТА. Що я тобі не вірила — про батька.
ОКСАНА. А мені трохи жаль.
РИТА. Та ні, добре, що ми жили без нього.
ОКСАНА. Жаль, що я не бачила цієї сцени з торнадо!.
РИТА. Так, жаль, це було круто! Ти супер-пупер мама!
ОКСАНА. А ти супер-пупер доця!
Вони починають сміятися.
ОКСАНА. Слухай, так ти щось вирішила з днем народження?
РИТА. Так, свято в клубі "А/1ІСА".
ОКСАНА. Тому самому? (Рита киває). А кого запросиш?
РИТА. Однокласників. Тільки. можна я спочатку буду сама?.
ОКСАНА. Я думала підстрахувати. І я буду хвилюватися.
РИТА. Ді-джей клуба обіцяв допомогти. а ти підійдеш пізніше.
ОКСАНА. Ну, добре. Це твій день. Як хочеш. Маму можна взагалі не запрошувати.
РИТА. Тільки не ображайся, ти потім зрозумієш чому. Це сюрприз.
ОКСАНА. Ти у мене суцільний сюрприз. Добре, головне, щоб у тебе було свято. А все інше ми якось переживемо.
РИТА. А ти зараз про що? Про цього небезпечного незнайомого? Чого вони хочуть, мам?
ОКСАНА. Не переймайся, Ритулько, прорвемося, все буде добре. Я тебе дуже люблю.
РИТА. Мам, і я тебе дуже-дуже! (Обнімає маму.)
Затемнення.
ДРУГА ДІЯ
СЦЕНА 13
У темряві лунає пронизливий звук телефону, хтось чортихається, стукається.
Нарешті світло вмикається. Оксана сама в тій же кімнаті, дивиться на екран, вимикає дзвінок. За мить дзвінок знову вмикається, пауза, знов вимикає, на третій — відповідає.
ОКСАНА. Алло...
ГОЛОС. Що, шухеришся, Ксюха?
ОКСАНА. Та ні, зайнята була. Кажи, чого тобі знову треба?
ГОЛОС. Та ти ж знаєш, чого.
ОКСАНА. Невже з днем народженням донечки привітати?
ГОЛОС. А, ну вітаю, щастя-здоров'я бажаю. Але я по ділу.
ОКСАНА. Ключі від квартири, де гроші лежать?
ГОЛОС. Ключі є, за тобою — гроші.
ОКСАНА. Ні стида, ні совісті.
ГОЛОС. Так, Ксюха, давай без оцих своїх мансів. Я серйозно.
ОКСАНА. І я серйозно. У моєї доні день народження! Я по копійці збирала! От із якого переляку я маю замість подарунку дитині сусідам дарувать, га? І за що?
ГОЛОС. Саме з переляку, Ксюхо, того самого. Я по-хорошому хотіла, але раз ти так.
ОКСАНА. По-хорошому? У матері-одиначки останню сорочку забрати?.
ГОЛОС. Нафіг мені твоя сорочка? Останній раз питаю — будуть гроші?
ОКСАНА. Ні! Я ж тобі все пояснила!
ГОЛОС. Я ще команди фас не давала, але доведеться.
ОКСАНА. Раз ти з бандитами водишся, то хто ти після цього?! Сусідка чи бандитка?
ГОЛОС. Ах так, ще обзиваєшся?! Дивися, аби свято в поминки не перейшло.
ОКСАНА. Ти не посмієш. Я записую розмову — і твої погрози теж!
ГОЛОС. І що? Ваші закони нам не указ, і якщо схоплять — умовно дадуть чи обміняють. Ти хату цю ти все одно втратиш, тобі тут не жити, а так могла б хоч дитину зберегти. Думаєш, не знаю, де її шукати? Клуб Аліса...
ОКСАНА. Звідки ти знаєш?
ГОЛОС. Я ж тебе попереджала. Аріведерчі, Ксюха.
ОКСАНА. Стій! Ні. Зачекай.
Гудки... Оксана дивиться на телефон, набирає — той поза зоною. Знов набирає, затуляє обличчя руками, завмирає. Потім бере себе в руки, хутко вдягається, йде. Затемнення.
СЦЕНА 14
Біля клубу. З різних сторін входять Леся іЛюся, зупиняються на авансцені.
ЛЕСЯ. Привіт, о, ти вже тут!
ЛЮСЯ. І ти теж? А ти що хотіла сама прийти і мені не сказати?
ЛЕСЯ. Ну, ти теж промовчала. А тебе запросила Марго?
ЛЮСЯ. І тебе теж? Ти знаєш, хто це така?
ЛЕСЯ. БНП. Дивна історія.
ЛЮСЯ. Обіцяли якийсь сюрприз. Може, подарунок від клуба для кращих танцівниць?
ЛЕСЯ. Ну, мені то зрозуміло. А ти тут до чого?
ЛЮСЯ. Ти думаєш, що краща? Крім практики треба ще й талант!
ЛЕСЯ. Ти хочеш сказати, що маєш талант у танцях? Ну-ну.
ЛЮСЯ. Якщо б ти помічала щось і когось, крім своєї персони, то змогла б оцінити.
ЛЕСЯ. Та ладно тобі, не дуйся. Ти ж знаєш, що ти моя краща подруга!.
ЛЮСЯ. Так усе-таки я, а не Марго?
ЛЕСЯ. Ти що! Я взагалі не знаю, хто це така!
ЛЮСЯ. А чому ж ти прийшла?
ЛЕСЯ. Тому що й ти — цікаво! Інтрига!
ЛЮСЯ. І на шару.
ЛЕСЯ. Ну, ти знаєш, для мене це не головне. А от сюрпризи і драйв!
ЛЮСЯ. Значить, буде Антуан?
ЛЕСЯ. Куди ж без нього?
ЛЮСЯ. Ну так, він інтриги не пропустить... Опа. Про вовка про— мовка. Почекаєм? (Люся хапає за руку Лесю, показую вбік у ту сторону, звідки з'являються Борис і Антуан).
ЛЕСЯ. Ні. Ниряємо у клуб — я не хочу, щоб він думав, що ми їх чекали.
ЛЮСЯ. Ну, як хочеш.
Люся і Леся швидко заходять у клуб.
На авансцену підходять Антуан і Борис.
АНТУАН. Ну що, заходимо?
БОРИС. Чекай. Ти правда не знаєш, що це буде?
АНТУАН. БНП.
БОРИС. Ну а що це за Марго? Невже не знаєш?
АНТУАН. Вперше чую.
БОРИС. Що б ти і не знав? Може, призабув?
АНТУАН. Я тобі що, склеротик? Та в натурі не знаю!
БОРИС. Щоб це не була якась підстава.
АНТУАН. Та розслабся ти. Ну якась рекламна тусня з сюрпризом.
БОРИС. За красиві очі?
АНТУАН. А чом би й ні?
БОРИС. Ну тобі може й так, а я яким боком?
АНТУАН. А ти за компанію — всі ж знають, що ти мій друг.
БОРИС. Думаєш? Щось мені це якось підозріло.
АНТУАН. Ну не йди. Що ти ниєш та ниєш.
БОРИС. А ти підеш, а я ні? Фіга. Ладно, вмовив.
Антуан і Борис заходять до клубу.
СЦЕНА 15
Щойно вони зайшли, на авансцену входить дівчина. Це Рита в новому образі Марго — модний одяг, який підкреслює те, що треба підкреслити і ховає те, що краще ховати, радикально інша зачіска і макіяж, підбори, темні окуляри.
Вона підходить до чогось, де видно її відображення — дзеркальна вітрина, щось таке.
З іншого боку з'являється якась чоловіча постать у капюшоні, високо піднятому шарфі і темних окулярах так, що обличчя не видно, спостерігає за нею непомічений.
РИТА. Ну, привіт, Марго. Це я чи не я? Здається, не схожа... Все інакше — вдягатися не так, дивитися не так, ходити не так. Артур недаремне стільки бився зі мною... Фотки і відео моделей, бутіки, салони краси. Боже, як я ненавиджу ці підбори — ноги ніби в голках, як у русалки. А ще треба щось таке зобразити в очах — загадково— привабливе. Ні, краще вдягну окуляри. Чому я така народилася — не така як треба?... Чи воно того варте? А може, ну їх усіх? Як їм треба ця розмальована фіфа, а не я. Так, доста себе жаліти. Хотіла бути супер? Краса вимагає жертв. І який козел це вигадав? Вертати пізно. Ноги в руки — і вперед!
Рита рішуче відвертається і йде в напрямі до входу в клуб. Звідти виходить Артур.
Постать, яка почала слідувати за Ритою, помітивши Артура, відступає в тінь.
АРТУР. О, нарешті!
РИТА. Я що, спізнилась?
АРТУР. Трохи, я вже хвилювався, де ти поділася?
РИТА. Просто поки дошкандибала на цих шпильках.
АРТУР. А як ти хотіла? Звикай! А ну — осанка, плечі, живіт втягнула! Рух від стегна.
РИТА (підтягується, йде ходою моделі). Так? Як я виглядаю?
АРТУР. Чудово. Але не виходь з образу — це головне. Ти — королева Марго.
РИТА. Думаєш, не пізнають?
АРТУР. Я сам тебе ледве пізнав. Ти здібна учениця. Все пам'ятаєш?
РИТА. Так. Заходимо разом?
АРТУР. Ні в якому разі. Я маякну. Звісно, краще, якби ти зайшла не сама, а з чоловіком і бажано старшим. Але зі мною — не можна, я не рахуюсь — бо ді-джей. Я йду перший, ти поки постій тут, подумки прокрути сценарій, зберися. Сьогодні день твого тріумфу!
РИТА. Я вже боюсь ...
АРТУР. Ти?! Сміливішої дівчини я ще не бачив.
РИТА. Гониш?
АРТУР. Щиро кажу!... Все. Я пішов. Наберу номер — не відповідай, просто заходь.
РИТА. Добре.
АРТУР. Я в тебе вірю.
РИТА.