Слово "хитрість" в ті часи мало інше значення – відання виробничих секретів, доступних лише втаємниченим людям.
Хідник – те, що й хвіртка.
Хляби – за віруваннями давніх слов'ян – отвори в небесній тверді. Коли вони відкриваються, йде дощ. Ще й донині в нас можна почути: "Що це ти двері розхлябив?!"
Хортоволи – бійні.
Хрисополь – місто на азійському березі Босфору, напроти Константинополя.
Ч
Челіг – самець сокола.
Черес – широкий шкіряний пояс з кишенями для зберігання необхідних у дорозі дрібниць і грошей.
Чечуга – стерлядь.
Чжувани – прямі нащадки Чингісхана, Чингізиди: діти, онуки, правнуки.
Чолка – бунчук, штандарт полководця.
Чорний Пес – міфічна істота у віруваннях давніх слов'ян, уособлення Зла яка щоночі гризе ланцюг (уособлення Добра), на котрому до Пакола (Полярної зірки) підвішено наш світ, але не встигає до світанку і за день ланцюг відновлюється, а з настанням темряви все починається спочатку. У разі, коли Зла в світі стане більше, ніж Добра, Чорний Пес перегризе ланцюг і світ загине.
Чорні клобуки – тюркомовне кочове плем'я, що входило до родоплемінного об'єднання торків, предки сучасних каракалпаків. В ХІІІ столітті рештки нерозгромлених половцями чорних клобуків разом із берендеями охороняли південні рубежі Київського, Переяславського та Чернігівського князівств.
Чорнобог – бог зла і темряви (антипод Білобога).
Чорнолісся – назва листяного лісу.
Ш
Шевальє – лицар (франц.)
"Шестоднев" – книга єпископа Василія Великого, написана в ІV столітті н.е.; на Русі її компільований переклад, зроблений Іоанном Екзархом Болгарським в Х столітті розповідає про світоустрій, як його уявляли від Платона (ІV ст. до н.е.) до Григорія Богослова і Василія Великого (ІV ст. н.е.).
Шуйця – ліва рука.
Я
Язиці – народи.
Яловець – прапорець на вершині давньоруського шолома, за котрим можна було визначити приналежність воїна до того чи іншого княжого роду.
[1] Весь – невелике поселення давніх слов'ян, що відрізнялось від городища розмірами та відсутністю оборонних споруд.
[2] Тать – розбійник.
[3] Чорнолісся – назва листяного лісу.
[4] Платно – полотно, інколи одяг загалом.
[5] Бразди – кінська гнуздечка, повід.
[6] Кон – у давніх слов'ян неписаний звід правил суспільної поведінки. Звідси веде своє походження старовинне слово покон, що означає "жити по Кону", а також і сучасне закон – тобто те, що знаходиться за Коном, як лінією поведінки добропорядного члена давньоруської общини (порівняймо з виразом "переступити закон").
[7] Дим – одна з базових одиниць оподаткування давньої Русі нарівні з сохою. Кількість димів відповідала кількості сімей, бо саме сім'я, як одиниця патріархального суспільства, обкладалася княжими податями.
[8] Тивун – княжий управитель певної адміністративної території (наприклад, волості), що керував збором податей.
[9] Ємець – збирач податків.
[10] Смислений – тямущий.
[11] Гонихмарник – язичницький чаклун, котрий був спроможний викликати при потребі дощ, або навпаки, припиняти його.
[12] Віщун – той, хто віщує (передбачає) майбутнє.
[13] Гутник – майстер скловаріння.
[14] Оболонь – літописний населений пункт Сіверщини, нині село Оболоння Коропського району Чернігівської області.
[15] Чорнобог – слов'янський бог зла і темряви (антипод Білобога).
[16] Пря – протистояння, спротив, битва.
[17] Велес – слов'янський бог скотарства, достатку, врожаю, а ще покровитель волхвів.
[18] Рогатина – мисливський спис з широким довгим лезом, що трансформувався з більш раннього рожна: обоє використовувались під час полювання на ведмедя (пам'ятаєте вислів "Не лізь на рожен"?)
[19] "... серпень був у третій чверті" – давні слов'яни не знали такого періоду в сонячнім календарі, як "місяць". Коли на небі вперше з'являвся молодик, він отримував відому нам назву в тому ж усталеному порядку: січень, лютий і т.д.
[20] Рушак – дев'ятнадцятий день місячного циклу, котрий для будь-якої справи є надзвичайно несприятливим.
[21] Сур'я – хмільний напій, вино із ягід без додавання дріжджів. Процес бродіння відбувався на сонці, за рахунок його тепла.
[22] Чечуга – стерлядь, прісноводна риба родини осетрових.
[23] Губи – гриби.
[24] Дажбог – бог сонця й достатку у давніх слов'ян. В залежності від пори року, мав чотири іпостасі: Божич (зима), Ярило (весна), Купайло (літо), Лад (осінь).
[25] Гостинець – шлях, дорога.
[26] Одесну – справа.
[27] Сакви – дві з'єднані одним полотнищем торби, що їх перекидають через плече (на груди й спину), або через спину коня.
[28] Ухналь – цвях, котрим до кінського копита кріпиться підкова.
[29] Горобинець (грицики звичайні) – рослина з родини капустяних, що має сильні кровоспинні властивості й споконвіку використовується в народній медицині.
[30] Оболонь – літописне городище на правому березі Десни, нині село Коропської ОТГ Чернігівської області.
[31] Водима – дружина. Під час шлюбного обряду молодим пов'язували рушником праві руки. Таким чином дружина опинялася "за мужем", тобто позаду свого чоловіка, котрий мав вести її по життю.
[32] Німець – на Русі німцями звали будь-яких чужоземців, котрих не розуміли, тобто, на переконання місцевих жителів, вони були "німими".
[33] Пресвітер – священник у православній і католицькій церквах.
[34] Година – в Давній Русі це слово вживалося в сучаснім розумінні часу загалом.
[35] Жайсан (Зайсан-нор) – озеро на сході сучасного Казахстану.
[36] Бату – "міцний".
[37] Горека – горопаха, нещасна людина.
[38] Безградник – людина без постійного місця проживання.
[39] Скора – хутро.
[40] Язиці – народи.
[41] Послух – свідок; той, хто чув.
[42] Олисандр – Олександр Македонський. Патапій переказує зміст середньовічного грецького роману "Александрія", що був перекладений на Русі в першій половині ХІІІ століття.
[43] Празний – тут: безплідний, марний.
[44] Скотниця – тут: казна, скарбниця.
[45] Калка – річка в Половецькому степу на схід від Дніпра, на берегах котрої згідно з давньоруськими літописами відбулася перша битва між об'єднаними силами руських князів та монголо-татарами під командуванням Джебе-нойона і Субедей-багатура, в результаті якої руське військо зазнало нищівної поразки.
[46] Вуй – тут: дядько по матері. Друге значення слова – вихователь юного княжича.
[47] Котора – розбрат, міжусобиця.
[48] Отрок – тут: член княжої або боярської дружини.
[49] Боголєпно – любо Богові.
[50] Бисть – тут: був. Патапій, намагаючись справити на боярина враження вченого, вживає тогочасний "високий стиль" мови, котрим зазвичай користувалися літописці.
[51] Пантелеймонів монастир (Россікон) – раніше український, а тепер російський православний чоловічий монастир на Святій горі Афон (Греція). Перше чернече поселення на Афоні вихідців з Русі існувало ще в ХІ столітті. Як окремий монастир визнавався з 1169 року.
[52] Замор'я – так на Русі називали Візантію, що лежала за Чорним морем.
[53] Моавитяни – стародавнє семітське плем'я, споріднене з ізраїльтянами, чия назва походить від Моава, за Біблією родоначальника всіх язичників, що жили на східнім узбережжі Мертвого моря, через що в Біблії моавитян зображено як поганське плем'я, антипод Ізраїлю.
[54] Сновськ – літописний сіверський город, нині смт Седнів Чернігівського району Чернігівської області.
[55] Новгород – мається на увазі Новгород-Сіверський, центр удільного князівства.
[56] Мстислав Глібович – новгород-сіверський князь до навали монголо-татар.
[57] Пороки – механізми, що використовувались у середні віки для руйнування захисних укріплень: каменемети й тарани.
[58] Седмиця – те, що й тиждень.