послушники не дають чернечих обітниць, не звуться монахами й не носять повного чернечого одягу, зазвичай виконуючи при монастирях різні роботи.
Потир – у християнстві літургійна чаша для освячення вина і прийняття причастя.
Прав – небесний світ богів та пращурів, який включає в себе загальний світогляд, Кон, уявлення про те, що є добро та зло, був правовою основою, моральним укладом життя слов'ян дохристиянської доби.
Прадуб – Світове дерево; росте у Вирії, на острові серед озера з Живою водою. На прадубі сидить творець світу – Сокіл-Род і спостерігає, щоб у створенім ним світі панувала Прав.
Празний – тут: безплідний, марний.
Пресвітер – священник у православній і католицькій церквах.
Припутень – дикий лісовий голуб.
Пропонтида (Передмор'я) – Мармурове море.
Протовчий брід – брід через Дніпро в районі південного (низького) кінця острова Хортиця.
Пружіє (пруг) – сарана.
Пря – протистояння, спротив, битва.
П'ятидесятниця ( День Святої Трійці) – християнське свято, що настає на п'ятидесятий день після Христового Воскресіння.
П'ятикнижжя – інакше Тора, Закон Мойсея; перша частина Танаху, або, як називають його християни, Старого Заповіту Біблії.
П'ятистінне житло – тут: чотирикутне житло, перегороджене внутрішньою, п'ятою, стіною на дві кліті: сіни й житлове приміщення.
Р
Рарог – так на Русі звали сокола-балабана.
Реть – річка в Кролевецькому районі Сумської області.
Різана – дрібна срібна монета Давньої Русі; в одній гривні – п'ятдесят різаних.
Рогатина – мисливський спис з широким довгим лезом, що трансформувався з більш раннього рожна: обоє використовувались під час полювання на ведмедя (пам'ятаєте вислів "Не лізь на рожен"?)
Роман Мстиславич (1152 – 1205) – літописний руський князь, що в різні роки княжив у Новгороді, Володимирі (Волинському), Галичі та Києві. Вважався сучасниками наймогутнішим князем кінця ХІІ – початку ХІІІ століть, за що був прозваний "Великим".
Ростислав Рюрикович (1172 – 1218) – літописний руський князь. 1204 року посаджений на великокняжий київський стіл галицько-волинським князем Романом Мстиславичем замість Ростиславового батька Рюрика, примусово постриженого в чернецтво. Після смерті Романа в 1205 році усунений з престолу батьком, що вийшов із монастиря.
Рукоположення (хіротонія) – християнський обряд, під час якого відбувається таїнство поставлення в священнослужителі. Процес хіротонізації також називають висвяченням, рукопокладенням, покладенням рук.
Русичі – тут: самоназва слов'янських племен полян та сіверян в ХІІ-ХІІІ століттях. Слово "русичі" завдяки застосуванню суфіксу "ич" означало нащадків русів або русі.
Рушак – дев'ятнадцятий день місячного циклу, котрий для будь-якої справи є надзвичайно несприятливим.
Рюрик Ростиславич – літописний руський князь ХІІ – ХІІІ століть, що шість разів з перервами був великим князем київським ( з 1179 по 1210 роки). З 1210 по 1212 княжив у Чернігові, де й помер.
Рюєн – вересень.
Рясофор (той, що носить рясу) – перший ступінь чернецтва; чернець, що заслужив носити рясу, проте ще не змінив свого мирського імені й дав лише обітницю послуху.
С
Сажень – давньоруська міра довжини. Простий сажень дорівнює 1,76 м, маховий – 2,13м, косий – 2,48м.
Сакви – дві з'єднані одним полотнищем торби, що їх перекидають через плече (на груди й спину), або через спину коня.
Сварга – верхнє небо, обитель бога Сварога.
Сварог – бог неба у давніх слов'ян, той, хто породив інших богів.
Седмиця – семиденний тиждень. В дохристиянські часи тиждень мав шість днів (без суботи, що має іудейське походження).
"... серпень був у третій чверті" – календарний місяць давніх слов'ян складав рівно 30 днів і починався в день народження нового місяця. Місячний календар вівся паралельно з сонячним, в котрому були тільки дні й шестиденні тижні (без субот).
Семантрон – довга тонка дошка з липи, клена, ясена або каштана, підвішена, або утримувана на плечі, в котру били дерев'яним молотком. Таким чином вона слугувала замість дзвонів, які тоді тільки почали з'являтись у великих давньоруських містах.
Симеон – тут: ім'я переяславського єпископа ХІІІ століття, вбитого в 1239 році монголо-татарами.
Сквара – запах від спалюваної жертви.
Скевофілак – скарбник єпархії, хранитель церковних скарбів; відав церковним персоналом і богословською діяльністю.
Скора – хутро.
Скотниця – тут: казна, скарбниця.
Скуфія – гостроверха м'яка шапочка у православного духовенства чорного чи фіолетового кольору.
Служебник – богослужебна книга для священнослужителів православної церкви з текстами релігійних відправ на кожен день згідно з порядком їх проведення і церковним календарем.
Смерд – землероб, житель городища або весі.
Смислений – тямущий.
Сокіл-Род (Род) – прабог давніх слов'ян, творець світу, що зістарившись, передав свою владу Сварогові, богу неба.
Солова масть – жовто-піщана або світло-жовта, грива і хвіст майже білі, з жовтизною; очі карі або золотисті, храп темний.
Сохачеве – нині село Сохачі Коропського району Чернігівської області.
Спис Лонгина – християнська святиня, один з інструментів Страстей Господніх; накінечник списа римського легіонера Лонгина, котрого той встромив між ребер Христа.
Список – тут: рукописна копія. Таким чином в середні віки до винайдення друкарського верстата множились книги.
Ставка – тут: напад.
Стародуб – центр удільного князівства ХІІ-ХІІІ століть у складі Чернігівського князівства; нині райцентр Брянської області РСФСР.
Старці градські (мужі ліпші й нарочиті) – давньоруська община обирала своїх представників для колегіального самоуправління з числа людей старшого покоління, чи шанованих за мудрість, достаток або військову звитягу. За статусом їх можна прирівняти до сучасних депутатів органів місцевого самоврядування.
Стелазь – монета.
Стрибог – бог вітру у давніх слов'ян.
Стрий – дядько по батькові.
Субудай-багатур – полководець Чингісхана.
Сувири – давня самоназва сіверян.
Суд – давньоруський бог долі.
Супружити лука – стягувати його кінці тятивою, приводячи в робочий стан.
Супряги – тут: пара запряжених волів.
Сур'я – хмільний напій, вино із ягід без додавання дріжджів. Процес бродіння відбувався на сонці, за рахунок його тепла.
Т
Таїнства – священнодія в християнській церкві, через яку невидимо діє на людину благодать Святого Духа. Усього їх сім: хрещення, миропомазання, Святе Причастя, сповідь, вінчання, єлеопомазання, рукопокладення.
Тать – розбійник.
Твар (тварець) – первинне значення цього слова не мало сучасного негативного змісту й означало просто "створіння".
Темник – начальник підроздіду монгольського війська чисельністю 10 тисяч вершників.
Темплон – прикрашена рельєфними зображеннями вівтарна перешкода, що сформувалась у храмах Візантії в ХІ-ХІІ століттях. Пізніше темплон перетворився на іконостас.
Тес – тут: короткі тесані клинчасті дощечки (в основному з осики), котрі слугували набірними елементами покрівлі будівель та споруд.
Тибель – дерев'яний цвях у вигляді циліндричного стрижня.
Тиверіадське море – Галілейське озеро на території Ізраїлю, на якому Ісус ходив по воді. Майбутній апостол Петро на Його запрошення теж став на воду, але злякавшись, тут же провалився і ледь не втонув. "Маловірний" – сказав Петру на те Господь.
Тивун – княжий управитель певної адміністративної території (наприклад, волості), що керував збором податей.
Тиждень – дохристиянський тиждень на відміну від седмиці мав шість днів: понеділок, вівторок, середу, четвер, п'ятницю й неділю. Із впровадженням на Русі християнства додався сьомий – субота, назва якого походить від давньоєврейського "шабат" (відпочинок); він поширився світом разом іх християнством.
Типчак, тонконіг – степові злакові трави.
Трапезник – посадова особа при монастирі, що відповідає за приготування їжі та порядок на кухні і в трапезній.
Трдат Архітектор – майстер-будівельник, що звів новий купол храму Агіа-Софія в Константинополі замість зруйнованого землетрусом 989 року. Ілюзію купола, що ніби піднятий у повітря, створюють 40 вікон прямо під ним, через які всередину храму вільно лине сонячне світло. В центрі купола – зображення Ісуса Христа.
Туземний – дослівно: з тутешньої землі.
Туязь – посудина з берести (кори берези). Використовувалась не лише для сипучих продуктів, але й для води.
Тягло – скот, котрий використовувався, як тягловий, в даному випадку – коні.
У
Удоль (юдоль) – тяготи життєвого шляху з його турботами і труднощами.
Ужище – мотузка.
Ухналь – цвях, котрим кріпиться до кінського копита підкова.
Уход – такі, основані на довірі, відосини між власником (боярином) та рабом (обельним холопом), коли останньому дозволялося за обумовлену плату займатись якимось промислом на стороні.
Учвал – галоп.
Учта (почет) – тут: охорона князя чи боярина.
Ф
Фанаріон – район на півночі Константинополя (буквальний переклад з грецької – "Світильник").
Х
Хитрець – майстер, ремісник, що осягнув усі премудрості ремесла.