Зварені зерна злаків (жита, пшениці) заливали ситою – розчином меду в кип'яченій воді.
Колона Григорія Чудотворця – одна з колон в Айя-Софії, що в народі зветься "вологою", бо її мармурова поверхня на дотик завжди волога. За переказом біля неї одного разу перед народом з'явився святий Григорій і творив дива.
Книжник – тут: перекладач, переписувач книг.
Кон – у давніх слов'ян неписаний звід правил суспільної поведінки. Звідси веде своє походження старовинне слово покон, що означає "жити по Кону", а також і сучасне закон – тобто те, що знаходиться за Коном, як лінією поведінки добропорядного члена давньоруської общини (порівняйте з виразом "переступити за кон").
Котора – розбрат, міжусобиця.
Крилас – підвищення у церкві поряд з іконостасом для співаків та читців.
Курач – ремісник, що займається випалюванням деревного вугілля, вугляр.
Л
Ланіта – щока.
Лепта (в різні часи фолл, обол, нумій) – найдрібніша мідна монета Візантії.
Літургія – тут слово має два значення: 1) функція (з давньогрецької); 2) в християнстві богослужіння з принесенням Святих Дарів.
Лот – біблійний персонаж, доньки котрого, лишившись без чоловіків вирішили переспати з батьком, щоб таким чином відновити своє плем'я. Сина Лота від старшої доньки звали Моавом.
Льє (льйо) – французька одиниця довжини. Морський льє дорівнював приблизно 5,5 км.
М
Макош (Мокоша) – богиня плодючості, достатку, покровителька жінок та їхнього ремесла. В жертву Макоші жінки приносили прядиво або курей, топлячи їх у криницях.
Мануїл І Комнін (1118 – 1180) – візантійський імператор між 1143 та 1180 роками.
Марка – спочатку одиниця ваги срібла в Західній Європі, потім грошова одиниця. Венеціанська марка ХІІІ століття важила 238,5 грама.
Матер – матір, мати на санскриті, прадавній мові індоєвропейських народів.
Маховий сажень
Мерин – вихолощений самець коня. Мерин має значно спокійніший норов, аніж огир.
Меси (Серединна) – головна вулиця Константинополя, що проходила містом від Августеону, центральної його площі, до Золотих воріт на західній околиці столиці.
Мерт – спочатку слово означало "смертний", пізніше – "простолюдин". Від нього походить більш пізнє слово "смерд" – землероб.
Миля – візантійська дорівнювала 1574,16 м.
Моавитяни – стародавнє семітське плем'я, споріднене з ізраїльтянами, чия назва походить від Моава, за Біблією родоначальника всіх язичників, що жили на східнім узбережжі Мертвого моря, через що в Біблії моавитян зображено як поганське плем'я, антипод Ізраїлю.
Монастир Святого Маманта – монастир в Константинополі, котрий починаючи з Х століття традиційно слугував руським купцям, послам та прочанам постоялим двором.
Монотеїзм – віра в єдиного Бога, єдинобожжя.
Мстислав Глібович – новгород-сіверський князь до 1234 року, після – чернігівський (до 1239р.).
Муза – тут: мозаїка; буквально "присвячене музам" від грецького μοΰσα — "муза".
Н
Нава (неф) – 1) центральна частина християнського дерев'яного храму, зведена у формі окремого зрубу та об'єднана просторово з іншими його частинами; 2) поздовжня або поперечна частина простору християнського храму, що розташована мід двома рядами колон, стовпів або арок, або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою.
Навзаводи – галопом.
Нав'є – потойбіччя, підземний світ, аналог пекла.
Насичувати – тут: заливати хліб або зерно ситою – розчиненим у воді медом. Так готувались обрядові страви – кутя і коливо.
Натура (лат. natura) – природа. Хоча вважається калькою зі вказаного тут латинського слова, проте його слов'янське походження без сумніву є від назви Рода – Першобога давніх слов'ян, творця всього сущого: "природа" – все, що є при Роді.
Неятин – літописне поселення на правому березі Десни, нині село Змітнів Сосницького району Чернігівської області.
Німець – на Русі німцями звали будь-яких чужоземців, котрих не розуміли, тобто, на переконання місцевих жителів, вони були "німими".
Новгород-Святополчий – літописний руський город на правому березі Дніпра, заснований в 1096 році князем Святополком Ізяславичем неподалік нинішнього села Витачів Обухівського району Київської області.
Ножниця – піхви.
О
Оболонь – нині село Оболоння Коропського району Чернігівської області.
Огниво – застаріла назва кресала, пристрою зі смужки загартованої сталі, шматка кременю та труту (легкозаймистого матеріалу), з допомогою якого добувають відкритий вогонь навіть у наші дні.
Овочі – так в часи Давньої Русі звалися фрукти.
Огнищанин – тут: старший у родині чи общині.
Одесну – справа.
Одрина – ложе, ліжко.
Ойкумена (οἰκουμένη) – освоєна людством частина світу. Термін ввів давньогрецький географ Гекатей Мілетський для позначення відомої грекам частини Землі, центром якої була сама Еллада. В середні віки відбулась трансформація змісту: ойкуменою візантійці називали сукупність християнських держав, а її центром – Візантію.
Око Всесвіту – один з титулів Константинополя.
Олисандр – Олександр Македонський. Патапій переказує зміст середньовічного грецького роману "Александрія", що був перекладений на Русі в першій половині ХІІІ століття.
Омфалос (дослівно "Пуп світу") – спеціально відведене місце в Софії Константинопольській, де вінчали на царство імператорів Василії Ромеон.
Орель – ліва притока Дніпра, що впадає в нього
Острів святого Миколая – нині острів Лідо біля Венеції.
Отрок – слово має два значення: 1) підліток від 7 до 14 років; 2) член княжої або боярської дружини.
Отрок (Атрак) – половецький хан. Зазнавши в 1111 році нищівної поразки від Володимира Мономаха, перекочував з ордою в Грузію, повернувшись в приазовські степи лише по смерті Мономаха в 1125 році, де й помер.
Ошую – зліва (давньоруське).
П
Паганисти (дослівно паганистис; грец. παγανιστής) – язичник.
Пакіл – Полярна зірка, єдина з небесних світил Північної півкулі, що не змінює свого положення під час добового обертання зоряного неба. Давні слов'яни вважали, що білий світ, уособлення добра, тримається на ланцюгу, прикутому до Полярної зірки (Пакола), а уособлення зла – Чорний пес – щоночі гризе ланцюг, проте не встигає перегризти його до світанку; за день ланцюг відновлюється – таким чином утримується рівновага між Добром та Злом, завдяки котрій і існує видимий світ.
Палац Дафна – один з палаців у загальному комплексі Великого імператорського палацу в Константинополі, в якому коронували візантійських імператриць.
Палене злато – найбільш давня техніка золочення. Широко використовувалось на Русі, починаючи з Х століття. Розчинене в ртуті золото рожарювалося до повного випаровування ртуті.
Пантелеймонів монастир (Россікон) – раніше український, а тепер російський православний чоловічий монастир на Святій горі Афон (Греція). Перше чернече поселення на Афоні вихідців з Русі існувало ще в ХІ столітті. Як окремий монастир визнавався з 1169 року.
Пантократор – образ Христа на іконі як Небесного Царя і Судді, Господа Вседержителя, Спаса Вседержителя.
Паперть – церковний ґанок, на котрому, зазвичай, збираються жебраки, аби просити у вірян милостиню.
Параеклісіарх (парамонар, пономар, воротар) – служитель православної церкви, що допомагає при службі та співає на кліросі.
Параталассія (Приморська) – назва вулиці.
Патерик (Києво-Печерський патерик) – збірка оповідань про життя ченців Києво-Печерського монастиря, написана на початку ХІІІ століття.
Перелітний молодик – молодий сокіл, котрий щойно навчився літати.
Перестріл – давньоруська міра довжини, що відповідала відстані, на якій стріла зберігала свою вбивчу силу, дорівнює приблизно 200-220 м.
Перші півні – починають співати якраз посередині між північчю та світанком, треті – на світанку, другі – посередині між першими та третіми. Слід зазначити, що таким чином їхній спів зсувається в часі залежно від пори року.
Підклад – тут: товста, зазвичай сукняна, підкольчужна сорочка, котра вдягалася під броню задля пом'якшення удару.
Пілігрими – паломники, ті, хто взяв зобов'язання здійснити релігійну подорож. Учасники Хрестових походів також вважались пілігримами.
Плавучий міст – сіверяни робили мости через річки та їх протоки на зразок понтонних: з кількох шарів колод, без застосування стаціонарних опор по руслу. Це давало змогу при нападі ворога розвернути міст по течії та утворити для нападників широку водну перешкоду.
Платно – полотно, інколи одяг загалом.
Покуть – на Русі куток у приміщенні, по діагоналі протилежний печі.
Полудрабок – поздовжній край воза, зазвичай із круглої, не надто товстої жердини.
Помитник – добувач пташенят сокола, ловець молодих птахів.
Понт Евксинський – Чорне море.
Попсуй – тут: людина, котра псує речі.
Пороки – механізми, що використовувались у середні віки для руйнування захисних укріплень: каменемети й тарани.
Портик – розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами або стовпами, що підтримують її перекриття.
Послух – свідок; той, хто чув.
Послушник – особа при православному монастирі, що готується до прийняття чернецтва.