Але ви не візьмете фабрик і заводів для тих, хто на них працює, бо яка різниця: чи має якесь майно одна людина, чи гурт людей?
26. Істинно-бо кажу вам: коли залунає Час, усе належатиме всім і кожний матиме право користати з загальної праці.
27. І лихо Часові, коли хтось із вас, пролетарів, цього не розумітиме: пролетар був, є й буде повік-віки безвласником.
28. Сказано-бо єсть: ви — сіль землі, і коли сіль загубить свою силу, що зробить її солоною?
29. Отож ви оберете між себе найдосвідченіших фахівців і поставите їх доглядачами коло виробництва.
30. І оберете інших — статистиків, — щоб достоту вирахували, чого скільки треба виробити і скількох людей треба приставити до тої чи іншої праці.
31. Бо не буде в Часі так, як тепер: виробляють на фабриках і заводах, знаючи потреби не споживача, тільки власника того заводу й фабрики.
32. І щезнуть тоді кризи виробництва, коли виробляють стільки, що ніхто не може всього закупити, і власники кажуть робітникам: годі, ідіть під чотири вітри, ви більше нам непотрібні.
33. Але буде в кожному виробництві стільки підприємств, скільки потрібно, щоб усіх завдовольнити, і стільки робітників, щоб виконати всю роботу.
34. І вся робота розподілятиметься між усіма, щоб кожний мав свою частку — і не гуляв, і не виснажувався надміру.
35. І треба вам знати також, що вам потрібно з виробів, що їх дає земля.
36. І треба знати, що потрібно від вас робітникам землі — бо не буде в Часі селян, тільки буде професійна спілка робітників землі, що працюватиме поруч металістів, і текстильників, і будівничих, і хемиків.
37. Істинно-бо кажу вам: без великої організованости вашої не збудується царство Часу.
38. Отож єднайтеся, пролетарі всіх країн, бо в єднанні вашому запорука Часу.
39. І готуйтеся від сьогодні до всіх цих справ, щоб знати вам, що робити в завтрашній день".
40. І спитали його: "А як нам пізнати наближення Часу?"
41. І відповів Прийдешній: "Не личить вам запитувати про це. Бо хто, як не ви, маєте призначити Час? І хто, як не ви, рознесете звістку про нього по всьому світу?
42. Істинно-бо кажу вам: усе залежить від вашої свідомости й організованости.
43. І не возвістіть про Час передчасно, бо кров'ю вашою заллють вороги змагання ваші.
44. Бо не прийде Час з миром, але в тяжкій борні збудується він.
45. Мине, може, не одне покоління, доки скрізь зацарює Час.
46. Бо не можете ви перемогти в одному місці, але маєте перемогти по всьому світу".
47. І сказав їм притчу про старого провозвісника Часу.
48. Сміялися з його слів і називали нездійсненними дурницями й казковими мріями.
49. І казали: коли в тебе таке бажання жити якимсь новим робом, візьми купку мрійників, подібних до тебе, і від'їжджай на якийсь незаселений острів.
50. Там ніхто не перешкоджатиме тобі штукарити.
51. Але відповів старий провозвісник: "Гаразд, я згодний, щоб ви дали мені такий острів, але я хочу, щоб це був острів Франції, та округа Іль-де-Франс, де стоїть місто Париж".
52. І знов глузували з нього, кажучи: "Ти б, може, схотів, щоб твій острів був цілий світ?"
53. "Так, бо я знаю, що ви не дасте й найменшого клаптика землі, щоб на ньому готуватися до Часу.
54. Бо не можуть укупі жити огонь і вода. Або вода заллє вогонь, або ж огонь оберне воду у пару.
55. І мій огняний острів заливатиме ваша холодна вода або скрізь під вами виб'ється полум'я і спалить вас.
56. І доки полум'я те не розжеврілось — я не візьму вашого невідомого острова, але коли все буде готове до Часу, він схоче обняти всесвіт, і тоді вже ми не дамо вам найменшого острова".
57. І пішли робітники від Прийдешнього, роздумуючи про великі завдання, що накладає на них Час.
Розділ IX
1. Зійшов на гору він, і зібралися постійні слухачі, що злюбили його.
2. І він казав їм: "Час, що я його провіщаю, є Час Життя.
3. Це коли люди не будуть гризти один одного, але працюватимуть разом у мирі й згоді, щоб забезпечити всім найбільше щастя з найменшою витратою сил.
4. І так станеться, і не буде людина людині вовк, але людина людині брат. І всі будуть брати, і всі сестри".
5. І один із слухачів запитав його: "А чи не було б щастям жити так, як люди золотого віку? І тоді власність не розділяла людей і всі були рівні в праці й споживанні".
6. І відповів Прийдешній: "Що кажеш ти, заблудо! Золотий вік не позад нас, а перед нами, і він зветься Майбутнє Суспільство.
7. Коли він прийде — дикунством нам здасться розпалювати заводські печі вугіллям і затьмарювати небо димом мільйонів димарів.
8. І мізерною буде електрична сила, і дитячою забавкою автомобілі й наші незграбні аеропляни.
9. Бо немислимий Час без повного достатку й високої культури. Доки потопатимемо в безоднях дикунства, неписьменности й некультурности — годі мріяти про перемогу Часу".
10. І тоді другий слухач спитав його: "Так для цього потрібно кількасот років, щоб діждати того золотого віку?"
11. Він відповів притчею: "Майбутнє Суспільство подібне оцій духовитій квітці, що виросла на цій плодючій землі.
12. Але на цьому місці колись був тільки камінь-дикар, міцна скеля, що її вмивали дощі, палило сонце й обвіював вітер.
13. І на тому камені росли тільки цвіль і мох, що не потрібують собі майже нічого.
14. І вони затримували дощову воду, й зерна, що їх приносив вітер, дали прорість і поволі почали рости.
15. Минули роки, і поверхня скелі спорощилася, вкрилася піском і землею — і ось бачимо на ній цю духовиту квітку.
16. Так і Майбутнє Суспільство створиться на старих формах суспільства, що приготовили ґрунт, де воно виросте й розвинеться".
17. Але один підвівся й нагадав йому: "Ти так оповідаєш спокійно й плавко. А хіба не буде Майбутнє Суспільство дитиною насильства?"
18. І відповів Прийдешній: "Правду кажеш, юначе! Жадна жінка не приведе дитини без мук народження, і дитина народжується, коли приходить тому час.
19. Майбутнє Суспільство подібне до курчат в яєчній шкарлущі — курча мусить силою зламати її, бо без цього не вийде з неї.
20. Але не насильство змусило теє курча народитися, тільки зародок й те тривке, що було в яйці.
21. У шкарлущі курча розвинулося й набралося сили — а тоді шкарлуща стала перешкодою для нової форми життя.
22. Ось чому курча ламає її, щоб не задушила його, і розкидає шкарлущинки, що тепер уже непотрібні.
23. І ще Майбутнє Суспільство подібне до великої ріки, що йде повіддю після дощів.
24. Дерева, баговиння, мул і пісок наволікаються купами коло островів з мілизни й порогів і загачують річну течію.
25. І вода збирається перед тою загатою, і здається, ніби ріка перестала вже текти.
26. Але раптом загата тріщить, дерева ламаються, пісок і мул змиваються — і знов ріка тече нестримно й вільно.
27. І таке насильство неминуче, бо ріка не може перестати текти й божевілля затамувати велику масу води.
28. Та не насильство змусило ріку піти повіддю, але дощі, і розлилася вона через загату".
29. Тоді слухачі збагнули його думку, а він ще далі говорив притчами:
30. "Але буває, що вода, ламаючи силою загату, розливається й спустошує лани, нищить селища на берегах своїх.
31. І хто передбачає це, заздалегідь готує сокири, й багри, й жердини і дбає, щоб ніщо не перешкоджало річці вільно котити свої хвилі.
32. Й коли все ж таки десь накладається загата, вони за всяку ціну намагаються розкидати її, забуваючи про небезпеку.
33. І буває, що дехто, роблячи це, гине. Але хіба не краще загинути, ніж жити, нічого не маючи і в постійній небезпеці?
34. Істинно кажу вам: готуйте все потрібне, щоб раптом не настиг вас Час".
35. І казали слухачі: "Правду ми чуємо! Ми живемо в постійній небезпеці і нічого не маємо.
36. Краще кинутися в вир, ніж жити так. Бо коли можемо щось загубити, так тільки кайдани — і одержати можемо все".
37. Але ще звернулися до нього і спитали: "Де запорука, що Час незабаром зазвучить і нам треба квапитися?"
38. І відповів їм: "О маловірні! Істинно-бо кажу вам — вже є на світі країна, де одчинено браму до Часу й люди стоять перед нею.
39. Там пролетарі знають, що їм робити, бо першу загату зламали і сіли в човни, щоб плисти до Часу.
40. Але не має країна та достатків, і в кривавій війні сплюндровані її міста і спустошені лани.
41. І несила ще там перейти поріг Часу. Вже були ступили у сіни, але мали спинитися, бо недокінчена будовою хата й не можна ще там оселитися.
42. Але комашнею метушаться там люди, збираючи матеріал для будови Майбутнього Суспільства, і вогнем палають їхні серця.
43. І перекидається полум'я з тої країни в сусідні, і тане лід, і парою здіймається вогкість, що не давала багаттю розжеврітися.
44. І в тій країні кажуть: "Ми не хочемо й не можемо бути одні, для нашої будови потрібний всесвіт".
45. І кличуть голосно: "Пролетарі усіх країн, єднайтеся!"
46. Але досі багато званих і мало вибраних. Хто не спить, в того світильник горітиме ясно, й він знайде путь до Часу.
47. І хто перебуває в безпечності, в того згасне світильник, і він ще довго блукатиме в пітьмі, де буде визиск і скрегіт зубовний.
48. Готуйтеся ж, бо наближається Час".
49. І розійшлися слухачі, щоб оповісти скрізь братам і сестрам своїм про Прийдешній Час.
50. Але хтось намовляв на нього, кажучи: "Він кличе до насильства й безпорядку".
51. І можновладці тамтешні вирішили погубити його.
Розділ X
1. І бачив він, що круг нього сновигають провокатори й шпигуни стежать сторожко.
2. І сказав друзям своїм: "Ось мій Час наближається, і ви не почуєте більше моїх слів, бо я вмру.
3. Але йдіть і провіщайте пролетарям усього світу про те, що я казав вам, усвідомлюйте і організовуйте їх.
4. І щоб пізнати вибраних, кажіть, коли спитають вас, що ви провіщаєте: ми провіщаємо Комуну, Світову Комуну, коли не буде власности на землі і серед людей мир.
5. І хто боїться цього слова — відійде, і хто має душу чисту і сміливу — той не убоїться слова і піде за вами.
6. Але не думайте, що кожний, хто каже: так, так, — є достойний увійти в царство Часу.
7. І ще спробуйте своїх слухачів, кажучи: чи знаєте, що шлях до миру лежить через криваву боротьбу?
8. І чи знаєте, що ми маємо встановити найсуворішу владу й примусом обеззброїти своїх ворогів?
9. Сказано-бо єсть ще в старому законі: око за око і зуб за зуб.
10. Примусом маємо знищити примус і владою владу.