І з посмішкою мовить:
— Ти знаєш все,
Вельмишановний,
І, безумовно,
Навчиш мене,
Як щастя людського дізнати
І шлях до нього натрапляти.
Скажи, чекаю нетерпляче!
— Гаразд! Навчу, юначе,
І покажу дорогу!
Ось слухай-но:
Забгати
Для цього треба ногу
В тісний,
Вузенький черевик,
Попоходить
Щомога
І скинути по деякій годині —
Щасливий будеш чоловік
Ти тої же хвилини.
А що б мудрець тоді сказав.
Коли б хтось інший поспитав?