Особистим прикладом вона довела. що рівність між чоловіками й жінками — це не порожні слова.
Те. що на початку XIX століття видавалося цілковитою утопією: жінка-письменниця. жінка-лікар, жінка— вчений. жінка-політик. — нині стало звичним і буденними. Але скільки жіночих доль було скалічено через жорсткі обмеження й непереборні заборони! Держава. церква й більшість суспільства були переконані, що жінка — слабка істота, не здатна приймати самостійні рішення, і її призначення — бути тінню свого чоловіка й коритися йому в усьому. Зрештою, ця нерівність була закріплена законом, і чоловік мав право силоміць повернути жінку додому, якщо вона без дозволу полишала йото.
Жорж Санд була впевнена, що ці закони несправедливі й ганебні. Отож, ламаючи усталені правила, вона відстоювала право жінки самій обирати свій шлях. Саме так вона будувала власне життя, такими ж рішучими. відважними й незалежними були героїні її книжок. А ще ця дивовижна жінка вважала, що будь-які найкращі ідеї не варті й ламаного шеляга, якщо вони не підтверджені реальними справами. Адже, за її словами: "Праця — це не покара, а нагорода, сила, слава й насолода".