Справді тодішній московський уряд з допомогою своєї церкви приспали все життя, вони не дбали про проґрес українського народу, про ріст культури. Більше того, цариця Катерина друга, ставши в 1762-му році на престол, зруйнувавши колиску української волі, Запорізьку Січ, заславши на Соловки кошового Івана Калнишевського та його спільників, ще дужче придушила українські землі.
Бачачи все це, Сковорода картає всяке зло, його носіїв, навчаючи людей, пробуджуючи до нового життя й самопізнання. У байці "Брусок і ніж" відбувається діялог; ніж розмовляє з бруском, яким гострять ножі:
— Звичайно, — каже ніж, — ти нас, брате, не любиш, тим що не хочеш вступати в стан і бути ножем.
— Якщоб я гострити не годився, — відповідає брусок, — я не відрікся б піти за вашою радою і за вашим станом. А тепер тим самим вас люблю, що не хочу бути вами. І, дійсно, ставши ножем, я ніколи один не переріжу^ скільки всі ті ножі і мечі, що їх я усе своє життя перегострю. А до того тепер дуже рідкі каміння до гострення.
Аналізуючи цю байку, проф. В. Шаян слушно підкреслює, що "Сковорода був тим рідким каменем до гострення. Він вигострював характер, розум і думку цілого покоління борців на те, щоб вигострені мечі їх ідей, творів і чину довершили цього великого чуда в історії, що зветься Відродження Нації". І далі проф. Шаян каже, що "Сковорода знав і добре
25 усвідомлював собі таку свою ролю в історії. Не один раз, прямо чи посередньо, він про це заявляє у своїх творах"... і підсумовує: "Це, отже, Великий учитель цілої нації, один із тих, що творять історію".
Будучи для свого часу енциклопедично освіченим, знаючи добре античну філософію, Сковорода сам був філософем, поетом і сатириком. Маючи свої погляди на життя, бачучи недосконалість людського життя та взаємин, він кликав до самопізнання, до служіння добру, до шукання істини, до відродження. Він казав: "Щоб бути щасливим, треба пізнати самого себе, працювати відповідно своєї природи". Для щастя-долі треба заховати в серці радість і поширювати її служінням добру. Ці думки він висловлює і в своєму вірші:
Проживи хоч триста літ, Проживи хоч цілий світ, Що тобі то помагає, Як серце в нутрі ридає.
Філософські погляди Сковороди розсипані по багатьох афоризмах, ідіомах, байках, діялогах, притчах. Він писав: "Без смаку харч у без очей зір, без керма корабель, без змісту мова, без природи діло, без Бога життя — однаково, що без розміру будувати, без покрою шити, без такту танцювати".
Філософ підкреслює, що кожна людина мусить займатися "сродною працею", тобто тим, до чого людина вроджена, до чого має нахил, талант. Він казав: "Так багато богословів були б, моэюе, кращими комісіонерами, багато вчених — рознощиками, многі судді — орачами, військові начальники — пастухами, ченці — цілувальниками"... І ті думки, як досягти щасливого життя, проникують майже всі його твори.
Бачачи, як деякі служителі церкви далеко відійшли від Божеських принципів, він казав на їх адресу: "Риза, риза! Як многих ти оприподобила! Як многих ти окаянству вала!" З цього також бачимо, що головна причина всіх життьових неладів, як вважає Сковорода, полягає в тому, що люди беруться не за своє діло: "Краще бути котом, ніж левом з осля-чою природою" ("Азбука світу"). "Кожен є тим, чиє серце в нім. У кого свиняче серце, той свиня; у кого левине, той лев".
А спробу зрівняти людей якимсь механічним принципом рівности Сковорода вважає безглуздям: "Дурні надаремне на-магаються завести рівну рівність".
На цю тему він пише в "Азбуці світу" так: "Бог подібний до багатої фонтани, що наповнює різні посудини по їх місткості. Над фонтаною напис: "Нерівна всім рівність". Ллються з різних рурок різні струмені в різні посудини, що стоять навколо фонтани. Менша посудина має менше, але рівна з біль-
26 тою тим, що вона однаково повна"... Але тут же Сковорода зазначає, що кожна людина має право на щася і розвиток (ізоїх сил і здібностей. Це Сковорода писав 200 років тому, випереджуючи своїм демократичним, людяним світоглядом багатьох пізніших теоретиків демократизму.
Як філософ, Сковорода не був послідовником чи творцем якоїсь однієї окремої школи чи філософської течії, що існували вже на заході. Сковорода мав свої філософські погляди, що йшли з народньої мудрости, маючи лише певні впливи античних та західніх філософів. З одного боку, він частково пантеїст*, обожнювач природи, де шукав відповіді на свої питання на філософію життя, а, з другого — він у своїх творах намагався дати відповідь на ряд пекучих проблем своєї сучасності яким повинно бути в світі справедливе суспільство, якою має бути справжня щаслива людина і які мусять бути взаємини між людьми? Тому більшість його творів спрямовані на викриття людської кривди, несправедливости, що їх творили кріпацькі обставини, нечуваний визиск людини людиною, жорстокість. Його думки й погляди іноді перегукуються з думками західніх філософів і просвітителів.
Головним принципом філософської системи Сковороди с вчення про дві натури і три світи. "Весь світ, — казав він,
— складається з двох натур: одна видима, друга невидима". Видиму натуру (природу) він називав твердою, а невидиму
— Богом. Видима натура називається твар, а невидима — Бог. Ця невидима, або Бог, всю твар проникає й тримає; скрізь завжди був, є й буде. Наприклад, людське тіло видиме, але розум, що проникає й тримає, невидний.
Далі Сковорода висуває погляд про існування трьох світів: "Перший є загальний і населений світ, де все народжене живе. Цей складається з незчисленних світ-світів і є великим світом. Інші два є приватні й малі світи. Перший — мікрокосм, цебто світок або людина. Друрий світ символічний, тобто біблія. В якомунебудь населеному світі сонце є оком його і око є сонцем. А як сонце є основою світу, тоді не дивноу що людина названа мікрокосмом, тобто маленьким світом.. А біблія є символічний світ, тому що в ній зібрані фігури тварин небесних, земних і потойбічних, щоб вони були монументами, що ведуть нашу думку в розуміння вічної натури, прихованої в тлінній так, як малюнок у своїх кольорах".
На підставі наведених висловів Сковороди, науковці на рідних землях стверджують, що все існуюче в нього має дві природи (натури) — зовнішню, видиму, і внутрішню, невиди-
* Пантеїзм — філософський напрям. Грецьке; пан — усе,
теос — Бог,
27 му, що й є основним. принципом філософської системи Сковороди. З того вони роблять висновок, що Сковорода є "об'єктивним ідеалістом", що "об'єктивна обмеженість його філософії незрілість суспільних відносин тієї доби, обмеженість світогляду. Проте особливість об'єктивного ідеалізму Сковороди, вважають вони, полягає в тому, що він— розроблявся як
Ц
Ф
речностей: поруч з відчутною даниною теології і містиці — елементи історичного прогресивного світогляду".*
В цих поглядах Сковороди, як бачимо, відбилися погляди Пітагора, що весь світ за своєю природою складається з двох частин. Одна — це Бог, розум, а друга — матеріяльний
світ.
Ці погляди і принципи Сковороди зустрічаємо не тільки в його "Діялозі", а проходять вони через усі його філософські твори.
У 1787-му р. Сковорода написав філософський твір "Убо-
гий і жайворонок", де зіставляє життя чесного и простого жайворонка і хижака Тетервака, або Салакона. У монолозі Тетервака читач сам бачить його потворні погляди: Тетервак Каже: "Не чіпай, мовляв, чужого... Як не чіпати, коли само в очі пливе? За приказкою "На ловця і звір біжить". Я ж ие дурний! Знайшов черепок — минаю. Трапився хліб? Ніяк не пропущу... Я не вчора народився та й потерся між людьми, слава Богу... Нині, коли ти злидар, то і бідняк, і дурень. Будь ти, який хочеш в нутрі, хоч вартий і десяток шибениць, то не біда? Аби ти мав добру славу на світі... Не бійся! Дерзай! Не той правий, хто по суті правий, а той, хто... уміє удавати правого".
У своїх "Харківських байках", яких написав ЗО, у численних притчах, трактатах, статтях, проповідях у формі монологів і діялогів Сковорода скрізь розкриває і плямує зло, здирство, нечесність, жорстокість, підлабузництво, гоноровитість, гонитву за багатством, закликаючи творити добро. Байки його короткі й повчальні, а одночасно вони афористичні, у них втілена жива дійсність того часу, а мова близька до народньої. Це бачимо і в байках "Мурашка та свиня", "Бджола і шершень", "Жаби", "Сорока і орел", "Кріт і лінкс", "Олениця і кабан", "Баба і ганчар" та в інших.
.Сьогодні його байки може виглядають трохи наївними, але для тих далеких часів кріпаччини і безправ'я такі твори відіграли велике позитивне значення і були певним етапом у розвитку подальшої літератури різних жанрів.
* Філософія Григорія Сковороди, Київ, Наукова Думка, 1972
28
У цих творах зустрічаємо багато прислів'їв: "Краще мені сухар з водою, ніж цукор з бідою", "Хто труда не докладе, той до добра не прийде", "Дурень шукає видного місця, а розумного г в кутку видно", "Доброму чоловікові щодня свято", "Добре братство краще за багатство".
Сковорода мав багато і власних афоризмів з*філософським змістом: "Людина дивиться на лице, а Бог на серце. Не знайдеш дня без темряви і світла, а року без зими і літа. Всяка таємниця має свою тінь обвинувачення. Музика — великий лік у журбі. Краще в одного розумного бути в пошані, ніж у тисячі дурнів. Без збрпа горіх ніщо, а без серця людина".
Свою5 критику тодішнього суспільства, його негативних Сторін Сковорода висловив у своїх творах: ..."Дух людський не може заспокоїтись матеріяльними добрами. Дух людський — це безодня безконечна, як небо або час..."
"Всі люди, — каже Сковорода, — думають тільки про блага землі. Купці дурять покупців, щоб здобути якнайбільше грошей. Поміщики скуповують маєтки і заводять закордонних коней. Службовці гнуться перед начальством, щоб стати вище над іншими. Юристи гнуть закони на власну вигоду. Віршороби улещують вельмож віршами... А в мене одна дума не виходить з голови: як би мені розумно жити і розумно з цього світу відійти? Страшна смерте з замахненою коссю! Ти не милуєш нікого — ні царя, ні селюка: ти нищиш усіх, як нищить вогонь солому. Всі тремтять перед тобою, окрім тих, хто має чисте сумління, мов кришталь".
І справді, Сковорода мав чисте сумління, певно, тому так спокійно він відійшов з цього світу.
Життя і творчість Сковороди лишили великий слід у роз-витку української культури, літератури й філософської думки в Україні й поза нею.