Чи важко бути дівчинкою (Дитинство Жорж Санд)

Там були яри й галявини, струмки й водоспади. У високих кронах дерев співали пташки, й Аврорі здавалося, що вони прощаються з нею.

Уже за кілька днів Аврора прибула до школи при монастирі святого Августина, де їй судилося провести наступні два роки. Чотирнадцятирічна дівчинка, яка виросла в провінції, виявила такі чудові знання, що вчителі монастирської школи були вражені. Здавалося, ця смаглявка з великими розумними очима стане окрасою школи. Та на черниць, які стежили за вихованням юних школярок, чекало гірке розчарування. Нова учениця вже з перших днів виявила крутий норов. її не можна було змусити робити те, що вона вважала неправильним. А неправильними їй здавалися чи не всі порядки, заведені в школі.

— Ваша світлосте, Аврора підбурює до порушень багатьох учениць нашої школи, — скаржилися на дівчину черниці, коли стара графиня приїздила до Парижа провідати свою неслухняну онуку.

— А як вона вчиться? — незворушно запитувала поважна пані.

— Аврора — одна з найкращих учениць, вона надзвичайно здібна й наполеглива в науці. Але ж її поведінка...

— Я вірю, що ви зможете навернути юну дівчину на правильний шлях, — перепиняла скарги черниць графиня, прощалася і від'їжджала до свого маєтку в Ноані.

А неслухняна Аврора, закінчивши підготовку до завтрашніх лекцій, лягала у ліжко в кімнаті, де разом із нею жило ще кілька дівчат-аристократок, і починала пошепки (щоб не почули черниці) розповідати безкінечні любовні історії, які вигадувала сама. У тих оповідях добро завжди перемагало зло, закохані долали всі перешкоди й вінчалися під радісний передзвін весільних дзвонів. І, найголовніше, в цих пригодах жінки ніколи не поступалися чоловікам у хоробрості, шляхетності, розумі й спритності.

— Авроро, а хіба так буває в житті? — запитували подруги.

— А не знаю, чи так буває, але я впевнена, що так має бути! — відповідала дівчина, і її прекрасні оксамитні очі — точнісінько такі, як у бабусі, — спалахували відчайдушним вогнем.

— Мені здається, що ти в когось закохалася, — несміливо проказала наймолодша з подруг Аврори. — Скажи — хто він, твій обранець?

Дівчата зачаїли подих, чекаючи на відповідь, але те, що вони почули, змусило їх скрикнути від подиву й переляку.

— Я закохалася в образ святого Августина! — гордо проказала Аврора.

— Але ж він — святий! — жахнулася одна з дівчат.

— Тим більша моя любов до нього, — відповіла юна бунтарка, відвернулася до стіни й уявила чудове обличчя святого Августина, яке вона бачила щодня в соборі, куди вони приходили на службу вранці й увечері.

Незабаром таємниця Аврори стала відома й черницям. Та дівчина й не дуже ховалася з нею. Адже важко було не помітити її палкий погляд на образ святого Августина під час молитви. 1 погляд той був зовсім не смиренний!

Розділ шостий. Як з'явився письменник Жорж Санд?

Навчання Аврори Дюпен у школі при монастирі Святого Августина тривало два роки. Напевно, дівчина залишалася б у Парижі довше, та несподівано померла її бабуся, і все полетіло шкереберть.

Одного похмурого дощового ранку, коли дівчата збиралися на заняття, в довгому коридорі монастирської школи Аврору хтось покликав. Дівчина рвучко озирнулася, бо цей голос вона не могла сплутати з жодним іншим. Так, це була її мама. Спершу Аврора хотіла кинутися назустріч цій усе ще вродливій усміхненій жінці, але наступної миті згадала про те, як Софі покинула її маленьку й розгублену в маєтку бабусі, і тільки усміхнулась у відповідь.

— Дівчинко моя, та невже ти не впізнаєш своєї любої матусі? Скоріш іди сюди й дай пригорнути тебе до мого згорьованого серця! — голосно проказала Софі, й раптом Аврора звернула увагу на те, чого не помічала, коли була маленькою, — її мама говорила так, ніби розігрувала роль у театрі. До того ж грала вона фальшиво — як найбездарніша комедіантка найубогішого мандрівного театру!

Навколо Аврори та Софі почали збиратися дівчата і, здається, це навіть тішило колишню акторку. Але дочка міцно взяла жінку під руку й вивела її на подвір'я.

— Мадам, навіщо цей дешевий спектакль? — спокійно запитала дівчина, твердо дивлячись в очі матері.

Та спершу розгубилася й навіть почервоніла, однак за мить змінила тон і спокійно заявила:

— Ну що ж, коли ти хочеш спілкуватися так, ніби ми з тобою чужі, — прошу! Пізнаю школу твоєї ясновельможної бабусі... До речі, маю повідомити тобі, що графиня померла. Тепер ти — її єдина спадкоємиця! Але не радій передчасно. Ти житимеш під моєю опікою, аж поки станеш повнолітньою! І май на увазі, у цій школі ти більше не вчи— тимешся. Я забираю тебе додому!

Почувши сумну звістку про смерть бабусі, Аврора заніміла. їй було неймовірно шкода, що вона не попрощалася зі старою графинею, яка так її любила. До того ж дівчина зрозуміла, що відсьогодні для неї починається зовсім інше життя, тепер вона залежатиме від цієї обмеженої, нерозумної й жадібної жінки.

Дівчина пішла до своєї кімнати збирати речі. Вона добре знала, що черниці зітхнуть з полегкістю, позбувшись свавільної й вільнодумної учениці. Ну що ж, вона. Аврора Дюпен ще повернеться до Парижа й доведе всьому світові, що вона — найкраща.

Того ранку сумна й самотня дівчинка, що похапцем збирала речі в монастирській кімнаті, не знала, що попереду на неї чекають випробування, яких би не міг вигадати жоден із її улюблених романістів.

Невдовзі після приїзду в Ноан Софі Дюпен захоче видати свою сімнадцятирічну доньку за старого багатого дворянина, який пообіцяє колишній акторці великі гроші. Непокірна дівчина відмовиться від їжі й заявить, що краще помре, ніж стане дружиною огидного дідугана.

— Нічого, голубонько, коли ти зовсім втратиш сили від голоду, ми відвеземо тебе до церкви й обвінчаємо з цим поважним добродієм! — заявила Софі, насолоджуючись своєю владою над дочкою.

— Ніколи! — вигукнула Аврора.

Тієї ж ночі дівчина втекла в маєток Казимира Дюдевана — товариша її дитячих ігор. Вони вирішили обвінчатися, адже тільки так можна було позбутися офіційної опіки Софі. Цей шлюб не можна було назвати щасливим, бо вже за кілька років, Аврора покинула чоловіка.

У той час уявити, що жінка, яка мала двох дітей, наважиться поїхати до Парижа й розпочати там життя, яке в одних викликало обурення й осуд, а в інших цікавість і навіть захват, було просто неможливо! Але Аврора ще в дитинстві вирішила жити за власними правилами. Вона почала з'являтися на прийомах та балах у чоловічому вбранні, на голові в неї виблискував циліндр, а в руках ця дивна жінка тримала елегантну паличку. До того ж вона курила сигарету, встромлену в довгий інкрустований мундштук. 1 те, що в іншої жінки мало б комічний вигляд, у неї — Аврори Дюдеван — здавалося вишуканим й елегантним.

Але головним було не це — Аврорі треба було привернути до себе увагу — хай навіть скандальну, щоб здійснити свою найбільшу мрію. Вона хотіла стати всесвітньо відомою письменницею. Саме тоді в книгарнях з'явився роман нікому не відомого автора, ім'я якого було Жорж Санд. Книжка називалася "Індіана" й була такою захоплюючою, сповненою дивовижних пристрастей і пригод, що незабаром стала бестселером. Коли ж публіка довідалася, що автор модного роману — жінка, наклади зросли в десятки разів. Відтоді Аврора Дюдеван (в дівоцтві Аврора Дюпен) усі свої книжки підписувала тільки цим чоловічим іменем.

Навколо цієї дивної жінки кружляло безліч пліток, про неї розповідали найфантастичніші історії. Жорж Санд закохувалася й розчаровувалася у своїх обранцях. Вона вважала, що жінка має таке ж право обирати супутника життя, як і чоловік, і при цьому бути вільною й незалежною! Одного разу Аврорі все ж здалося, що вона знайшла того єдиного чоловіка, на якого чекала все життя. То був геніальний композитор і піаніст Фредерік Шопен — неймовірно схожий на образ святого Августина, в якого так палко закохалася колись юна учениця монастирської школи.

Але й ця історія мала сумний кінець. На згадку про неї залишилася чудова картина роботи талановитого художника Ежена Делакруа, на якій зображені закохані письменниця й композитор. Доля цього подвійного портрета була такою ж дивовижною, як і доля намальованих на ньому людей.

Власники картини вирішили заробити якнайбільше грошей від її продажу. Тож вони безжально розрізали полотно навпіл і продали його як два окремі портрети. І тепер лише завдяки майстерній реконструкції ми можемо знову побачити Жорж Санд та її коханого Шопена разом.

Однак, попри всі шалені романи, далекі мандрівки й пригоди, які раз у раз траплялися в житті Аврори Дюпен, найголовнішим для неї була літературна праця.

— Я не прожила жодного дня, щоб не написати бодай трьох сторінок! — розповідала письменниця вже на схилі віку, повернувшись до свого улюбленого маєтку в Ноані, з яким було пов'язано стільки щасливих і гірких спогадів.

Навіть в останній день свого життя — 8 червня 1876 року, коли їй судилося назавжди покинути цей світ, вона тремтячою рукою написала три останні сторінки свого так і не закінченого роману.

Основні твори Жорж Санд:

Історія людини в історії людства

"Життя частіше схоже на роман, ніж наші романи — на життя". Ці слова видатної французької письменниці Аврори Дюпен, що писала свої твори під чоловічим псевдонімом Жорж Санд, якнайкраще пасують до її власного життя.