Дракончик біжить за метеликом за сцену. Крик. На виході на нього падає сітка, в якій малий заплутується. Сітку зі здобиччю монстри витягують за сцену. За цим спостерігають віртуальні білки.
СЦЕНА 6
Декорація помінялася, тепер це зелені пагорби, з правого боку – голова сплячої Драконихи, яка спершу видається скелею. На сцені діти стрибають на батутах, а Микита і Рудик – віртуально на грибах. Мишка в цей час зацікавилася головою, підійшла і розглядає з цікавістю з різних боків. На сцені з'являються віртуальні Білки. Микита і Рисик – окремо.
БІЛКА. Стійте! Дракончика захопили монстри. Ось один сачок лишився, бачите?… Вони хочуть перевести стрілки на вас! Розлючена Дракониха вас усіх за це поїсть! Рятуйтеся!
ХВИЛИНКА. Знову ці підступні монстри! Що ж нам робити? І малого жаль, і маму…
МИКИТА. Гайда рятувати Дракончика!
ХВИЛИНКА. А якже ми його знайдемо?
БУРАН. А я? Я ж найкращий шукач! Тільки якби була якась його річ…
АНДРІЙ (піднімає і дає йому сачок Дракона). Є сачок. Буран, бери слід…
БУРАН. Гав-гав, я чую драконячий запах, усі за мною…
Буран біжить за сцену. Микита і Рисик ідуть. А Мишка кудись залазить (може, в пащу?)
АНДРІЙ (озирається). Чекайте, а де Мишка? Вона десь поділася…
ХВИЛИНКА. Знову вона зависає! Ходімо без неї!
АНДРІЙ. Ні, я її не залишу. Мишко!
ХВИЛИНКА. Тоді я з тобою… Мишко! Ти де? (Помічає Дракониху). Ой, а це що? Чи хто?
Дракониха прокидається, потривожена Мишкою і криками, розплющує очі, стежить за Мишкою, потім помічає дітей. В цей час з-за куліс визирає Крутяк і кричить.
КРУТЯК. Лови їх, вони украли твого сина Дракончика, це вони! Хапай їх! (Тікає.)
Дракониха починає рухатися, відкриваючи пащу, яка дихає димом і вогнем. Крики, шарварок, діти тікають, падають. Дракониха лютує. Крутяк, потираючи руки, пробігає.
На крик вибігає Дракончик із залишками розірваної сітки, за ним Буран із гавкотом.
БУРАН. Гав-гав! Не чіпай моїх друзів!
ДРАКОНЧИК. Мамо, стій! Це не вони! Тебе підманули! Мене схопили монстри, а Буран і діти мене порятували! Це мої друзі, чуєш?!
ДРАКОНИХА. Вибачте, не розібралася. Я так злякалася за свого синочка! (Дракончик обнімає її.) А звідки взялися ці підступні монстри? І чому вони вас переслідують?
АНДРІЙ. Вони захопили королівство Часу і його короля Годину Першого. Їх ціле військо!
ХВИЛИНКА. Година – це мій тато. І якщо ми не звільнимо його до півночі, він загине…
ДРАКОНИХА. Ви звільнили мого сина, тепер я хочу вам віддячити. Чим вам допомогти?
АНДРІЙ. Чаклун казав, що здолати монстрів може військо, яке виросте з зубів дракона…
ХВИЛИНА. Але ж ми не можемо просити зуби у друзів. Тепер усе пропало…
ДРАКОНИХА. Чому пропало? Я можу дати вам молочний зубчик Дракончика. Я його сховала. Чекайте, я зараз посунусь (посувається). Отут бачите схованку?
РИСИК. Здається, я бачу. Чекайте, я дістану.
Рисик дістає коробку зі сховку і дає Микиті. Той відкриває коробку, видне сяйво.
МИКИТА. Ого, то це не звичайний зуб, а чарівний… Гайда сіяти…
РИСИК. Ми як дамо цим монстрам – і так, і так, і отак (показує прийоми боротьби).
МИКИТА. А де сіяти, ти знаєш?
РИСИК. Ні, цього я не знаю. (Хитає головою).
ХВИЛИНКА. Треба сіяти біля замку. Ой, гляньте, темніє, зовсім мало часу! Боюся, ми не встигнемо – (Микиті) ви біжіть сіяти, а я спробую якось пройти в замок і звільнити тата.
АНДРІЙ. Сама? Ти що?! Ми з тобою…
Микита і Рисик прямують углиб із зубом на паличці, зникають.
ДРАКОНЧИК. І ми допоможемо, правда, мамо? Ех, якби я ще навчився літати…
ДРАКОНИХА. Нічого, скоро навчишся, от побачиш. Ходімо. (Дракон іде, мама щезає).
На сцені з'являється Чаклун. Декорація починає мінятися, затемнятися.
ЧАКЛУН. Стривайте. Ви ще не все знаєте. Щоб розчаклувати короля Годину, потрібно зіграти одну мелодію на чарівній флейті. Але не можна сфальшивити, інакше нічого не вийде. Ось флейта і ноти. (Дивиться на Андрія). Хто з вас уміє грати?
АНДРІЙ (зніяковіло). Я трохи вмію, але не дуже, може, ще хтось…
ХВИЛИНКА. Хтося не має. На тебе вся надія, Андрійчику, я тебе дуже прошу…
МИШКА. Ми в тебе віримо, Андрію!
БУРАН. Не бійся, я буду поруч… підвивати…
АНДРІЙ (бере флейту і ноти). Добре, я спробую.
ЧАКЛУН. А тепер слухайте: Монстрена влаштовує бал-маскарад. Для нас це дуже добре. Мишка і Буран можуть піти і так, а вам, діти, треба замаскуватися. Андрію, тримай маску монстра. (Дає йому). А от що робити з принцесою? А ну, іди сюди… (Чаклун обсипає її, і Хвилинка виявляється перевдягнена у східний одяг). Лишилося тільки вдягти цю маску.
(Вдягає). А тепер тримайтеся, я перенесу вас у просторі просто до замку! Турум-бум-бум!
Чаклун чаклує. Затемнення, грім, блискавка тощо. Чаклун, Андрій, Хвилинка, Буран і Мишка зникають. В цей час з іншого боку на авансцені виходять Монстри.
КРУТЯК. Пані Мо… ваша величність, доповідаю: ваше завдання виконано, малого Дракона схопили, Дракониху розлютили, нацькували, і вона всю гоп-компанію поїла.
ГАЛЬМО. І без кетчупа, ги-ги.
МОНСТРЕНА. Ви напевне це знаєте?
КРУТЯК. Їй-бо, на власні очі бачили: шум-гам-тарарам, вогонь шипить, іскри летять, жах!
МОНСТРЕНА. Ну що ж, молодці. Ви заслужили нагороду! Дам вам…
КРУТЯК. Краще, у твердій валюті…
МОНСТРЕНА. Я дам вам обом по медалі. Ні, краще – по ордену! Ви раді? Не чую!
КРУТЯК (розчаровано). Служимо вашій величності!
МОНСТРЕНА. Можемо починати бал-маскарад. Перевдягніться. Тільки хутко! (Іде).
ГАЛЬМО (Крутяку). А ордени – дуже смачні чи не дуже?
КРУТЯК. Ордени не їдять!
ГАЛЬМО (зітхає). Що, навіть із кетчупом?
КРУТЯК. Зуби зламаєш. Ну ти й гальмо!
Виходять у той же бік, що і Монстрена.
СЦЕНА 7
Вежа, в якій спить чарівним сном ув'язнений і зв'язаний мотузкою король Година. Наші герої – Андрій, Хвилинка, Буран і Мишка опиняються в камері короля. Принцеса кидається до батька, намагається розбудити, але він ні на що не реагує.
ГОЛОС. У високій вежі королівського замку лежав ув'язнений і зачарований король Година.
ХВИЛИНКА. Таточко, бідолашний, що вони з тобою зробили?! Зараз, я тебе розплутаю… Андрію, грай швидше, поки монстри не схопилися…
Хвилинка кидається розв'язувати, Андрій дістає флейту, пробує, лаштує ноти.
БУРАН. Гав! Треба хутко діяти. Мишко, можеш перегризти мотузки?...
МИШКА. Гризти? Фі. У мене є краща ідея – ножиці! (Дістає, ріже). А ти поможеш?
АНДРІЙ. Хай Буран краще постоїть на варті біля входу, поки я гратиму …
ХВИЛИНКА. Тільки не сфальшив, Андрію, я в тебе вірю!
Буран іде на варту, Мишка розрізає пута, Хвилинка допомагає, Андрій починає грати. На звуки музики на авансцені з'являються монстри, намагаючись збагнути, що сталося. Вибігає Монстрена в бальній сукні та її помічники в якихось кумедних причандалах.
МОНСТРЕНА (лютує). Чули? Що це діється?! Незаконне проникнення у вежу! Хто посмів?! Ви ж казали, що Дракониха всіх поїла? То ви що, збрехали?!!! (Наступає).
КРУТЯК. Та ні, ні… Вона дихала вогнем і димом… Роззявляла пащу…
ГАЛЬМО. Може, вона їх виплюнула, га?
МОНСТРЕНА. Я вам зараз як плюну! Вогню злякалися? Брехуни-боягузи-ледацюги-дармоїди! Бийте в барабани! Загальна бойова тривога! Всіх схопити, заточити, розчавити!
КРУТЯК. Все, все буде зроблено! Хутко, Гальмо, не гальмуй…
Крутяк і Гальмо піднімають тривогу, піднімається шарварок серед монстрів.
В цей час Андрій дограє, Мишка дорозв'язує, Король Година прокидається.
ГОДИНА. Де це я? Що зі мною?!
ХВИЛИНКА. Таточко, любий, ти живий? Тебе зачаклували монстри, а Андрій розчаклував. А Мишка і Буран допомагали…
ГОДИНА. Дякую щиро, друзі, за поміч, я все пригадав. Монстри… Головний годинник… Його ж перевели у зворотній бік!
ХВИЛИНКА. О 12-й годині час піде назад невідворотно. Лишилося зовсім мало часу!
ГОДИНА. Треба негайно полагодити! Я йду до годинника. Андрію, а ти бережи Хвилинку! І сам будь обережним… Замкніть замки. Сподіваюсь, я хутко з ним упораюсь.
Король іде лагодити годинник, у цей час повертається Буран.
БУРАН. Монстри вже зовсім близько… А де король?
АНДРІЙ. Лагодить годинник. Так, друзі, замикаємо двері і готуймося до бою!
Буран з Андрієм вчасно замикають двері. Чути стукіт монстрів. Мишка бігає по сцені.
МИШКА. Ой, це монстри! А може, тут є де заховатися?
ХВИЛИНКА. На жаль, ні. Як там Микита і Рисик? Чи вдалося посіяти? Де ж ці воїни?
В цей час чути звуки сурми. Над сценою пролітає Дракончик із Микитою. Чути голос:
ГОЛОС ЧАКЛУНА (МИКИТИ?). "Нехай, як сонце сходить рано, так воїнство добра постане, як ніч розсіятись могла, так подолають сили зла."
Під час замовляння (можливо, як пісні?) постають воїни-козаки, ідуть на сцену. Монстри панікують. Монстрена носиться по сцені з криками, але не може зібрати докупи.
Монстри проникають у вежу, нападають на наших героїв. Крутяк нападає на Хвилинку, і Андрій кидається її захищати. Проте до них на підмогу йде Гальмо – сили нерівні. Буран допомагає. Мишка ховається, Хвилинка обороняється.
Всі козаки доходять до сцени. Бойовий гопак козаків на сцені. Монстри відступають.
Годинник починає бомкати, всі зупиняються. Дивляться на нього.
ХВИЛИНКА. Люди, король Година полагодив головний годинник. Час пішов уперед!
Серед монстрів починається справжня паніка. Добрі сили тіснять їх за сцену. В це можуть підключитися і громадяни країни часу. Остаточна перемога.
МОНСТРЕНА (кричить на виході). Рано радієте! Я ще повернуся, мій час іще прийде!
ГОДИНА (входить). Твій час минув, Монстрено! А минуле ніколи не вертається! Люди, звірі, всі-всі-всі, дякую вам за допомогу! Всі разом ми перемогли злі сили і повернули час. Я запрошую всіх на святкування Нового Року! Лишилося п'ять хвилин, згадаймо все добре у минулому і загадаємо бажання на рік новий!
ХВИЛИНКА. Дякую тобі, Андрію, ти виявився справжнім лицарем! Лишайся з нами!
АНДРІЙ. Дякую за запрошення, ти теж смілива, хоча й дівчинка. Але я не можу. Скоро Новий Рік, а мої тато з мамою, певне, дуже хвилюються, куди я подівся… А ми ж хотіли піти всі разом на Майдан Незалежності. Там буде фейєрверк і ще багато всього!
ХВИЛИНКА. То ти нас залишаєш у таку хвилину! (Зі сльозами.)
АНДРІЙ. Тільки не рюмсай! Я повернуся, можливо… Я б теж хотів тебе запросити на святкування Нового року – до нас у Київ… І тебе, і всіх-всіх-всіх…
ЧАКЛУН (до дітей). Я почув ваші бажання і можу їх здійснити. Я ж чаклун. (Всім). Я пропоную всім перенестися на майдан Незалежності на святкування Нового Року!
ГОДИНА.