Нічого не зрозуміла... Так подобається чи ні? І хто "він"?
РИТА. Я ще не зовсім знаю. Ось, дивися (дістає орхідею, показує напис).
ОКСАНА. А хто такий Бенні?
РИТА. Ото ж бо й воно, що не знаю. Може, це той, хто мені подобається — він там був. А може ні. А раптом той, хто зовсім ні? От і як це взнати?
ОКСАНА. Може, просто почекати?
РИТА. А як і далі буде шифруватися?
ОКСАНА. Подумай, хто міг підкинути і спровокуй, спитай.
РИТА. Коли, на перерві, коли купа народу?
ОКСАНА. Ну, а у вас бувають якісь дискотеки, вечірки? Може, якось у танці.
РИТА. Чула, що така буде, але мене туди ніхто не запрошував.
ОКСАНА. Подумай, як зробити, щоб запросили. Подружись із дівчатами, може, через них.
РИТА. Мам, та майже всі дівчата в класі в нього закохані.
ОКСАНА. І ти туди ж. Рано тобі закохуватись. Он я вляпалась у твого таточка, і все.
РИТА. Ти знову починаєш? То краще, щоб мене не було, я в курсі.
ОКСАНА. Рито, перестань!
РИТА. О, у мене ідея — а може, запросимо на день народження. тата. То раніше ми жили в різних містах, а тепер же в одному, так? Я б хотіла з ним познайомитись.
ОКСАНА. Чого це ти раптом згадала?... Рито, ти найкраще, що в мене є, а він — найгірше.
РИТА. Я не раптом, я все життя хотіла його побачити. Познайом нас нарешті.
ОКСАНА. Ти що думаєш, як він усе життя не хотів тебе знати, а тут раптом прозріє?
РИТА. А раптом так? А ні, так хоч подивлюсь на нього.
ОКСАНА. Йому на тебе начхати.
РИТА. Чому, мам? Що я такого зробила?
ОКСАНА. Нічого. Ти — нічого не зробила.
РИТА. А ти? Чому ви посварилися? Ти ж нічого не розказуєш. Нічого!
ОКСАНА. Хочеш знати? Ми посварились через тебе. Просто він хотів тебе вбити, а я — ні.
РИТА. Отак просто... Ясно. А він колись мене бачив?
ОКСАНА. Ні. І не хотів. Думаєш, якби побачив, то щось би змінилось?
РИТА. Не знаю. Я все одно хочу його побачити, взнати хоча б. який він?
ОКСАНА. У тебе гордість взагалі є? Обходились без нього скільки років.
РИТА. Є. Але мене це мучить. Може, я побачу і заспокоюсь? Ти боїшся його бачить?
ОКСАНА. Та ні. Не боюсь. Мені це просто. неприємно.
РИТА. Запроси його, мам, будь ласка, для мене. Мах на мах. Я наберусь сміливості і запрошу того хлопця, а ти — його. Ти ж, мабуть, маєш його контакти. ОК?
ОКСАНА. Маю. Домовилися — я дам його телефон. Але дзвонити не буду. Хочеш — сама.
РИТА. Я дуже люблю тебе, ти найкрутіша мама.
ОКСАНА. І я тебе. Але потім не кажи, що я не попереджала.
Затемнення.
СЦЕНА 2
Подвір'я перед школою. Двоє дівчат Леся і Люся.
ЛЕСЯ. І як тобі ця картина маслом?
ЛЮСЯ. Ти про що?
ЛЕСЯ. Те, що влаштував Антуан із Бориком. І що це значить? Прикол чи ні?
ЛЮСЯ. От не знаю: 50 на 50.
ЛЕСЯ. А якщо так? Уявляєш? Після всього, що між нами, клеїти цю чумошну втікачку?
ЛЮСЯ. Та, може, ти дарма кипешуєш?
ЛЕСЯ. А якщо не дарма? Треба щось вигадати.
ЛЮСЯ. Я знаю, що треба — приколотися, щоб із неї ржали. Навіть якщо там щось є, він не ризикне, щоб і самому не втрапить у халепу.
ЛЕСЯ. Січеш. Як на мене, так вона наче з привітом, і шмотки у неї — відстій...
ЛЮСЯ. Треба якась ситуація, де ти на коні, а вона незграба. О! Знаю! Дискар! Якось я бачила, як вона рухається під музику — як бегемот на пенсії, а ти ж круто танцюєш.
ЛЕСЯ. Ну, 5 років класики і 2 — "модерн денс" — це тобі не гопца— дрица гоп ца-ца.
ЛЮСЯ. Скоро вечірка у клубі Аліса! Запросимо її, відірвемося по повній і прикольнемося. Антуан же там буде? От і побачить, "ху із ху"...
ЛЕСЯ. Так, ОК... А знаєш, що я ще згадала? Як вона реагує на звук вибухів — вона ж контужена, ну і шугається, як малолітка.
ЛЮСЯ. Стрьомно це трохи. А в тебе є чим вибухати?
ЛЕСЯ. Чого стрьомно? По інструкції, все буде ОК. У мене з нового року лишились петарди. Тільки треба так підгадати, щоб і ця краля була, і Антуан це бачив. Поможеш?
ЛЮСЯ. Тільки не вибухати, я сама боюсь. А якщо там якісь сигнали подать — то ОК.
ЛЕСЯ. О, ще одна! І чого всі такі лякливі? Так що, робимо план А?
ЛЮСЯ. А як не вийде, то план Б — танці-шманці.
ЛЕСЯ. ОК.
Затемнення.
СЦЕНА 3
Подвір'я/вулиця біля школи. Люся і Леся організовують вибух, Рита чує і реагує відповідно — охоплює голову руками, присідає, кричить. Северин бачить ситуацію і Лесю, яка поспішає туди, підставляє ногу, вона перечіплюється і падає, одяг негарно задирається. Северин підскакує до Рити, щось шепоче на вухо, допомагає підвестися і прийти до тями. Антуан дивиться з іронією на Лесю, а Борис відкрито сміється. Северин підходить до Лесі, нахиляється, аби допомогти піднятися, простягає руку і каже тихо, щоб не почули інші.
СЕВЕРИН. Ще раз спробуєш так зробить із Ритою, довго не піднімешся...
ЛЕСЯ (відсахнулася, забрала руку). Псих! Валяй своєю дорогою!
Підскакує Люся, допомагає Лесі, дає серветки, аби та витерлася.
ЛЕСЯ (на Северина). Це все він. Він якось догадався.
ЛЮСЯ (тихо, допомагаючи витертися). Тепер треба з цього вирулювати. План Б?
ЛЕСЯ. Так, тільки чи вона тепер піде з нами?
ЛЮСЯ. Піде. Вона ж не знає, що це ми. І як скажемо, що там буде Антуан..
ЛЕСЯ. А він там буде?
ЛЮСЯ. Та куди він дінеться? Що б він і пропустив таку тусню?
Леся підводиться завдяки допомозіЛюсі, шкутильгає під руку в напрямі до Рити.
ЛЮСЯ. І що то за козли з петардами? Тебе он налякали, Лесю взагалі з ніг збили.
РИТА (бурмоче). Ви не знаєте, як це — справжні вибухи. Голова розуміє, а тіло — ні.
ЛЮСЯ. Але є хороша новина для підняття тонусу. Скоро тусня в клубі Аліса. Тільки Вероніка захворіла і навряд чи буде. А там уже зарезервовано.
ЛЕСЯ. Запросимо Риту? (Голосно.) Рито, підеш із нами в суботу ввечері до клубу Аліса?
РИТА. А що там буде?
ЛЕСЯ. Коктейлі, дискотека, тусня. Кілька наших буде, он Атуан із Бориком.
Северин, почувши, намагається очима показати, що не варто цього робити. Рита не реагує.
РИТА. А скільки коштує вхідний?
ЛЕСЯ (робить знакЛюсі). Забий, це ж ми запрошуємо, тобі на шару. РИТА. Тоді ОК, я піду, дякую.
Северин розвертається і йде, роздратований і сумний. Всі виходять у тому ж напрямі.
СЦЕНА 4
Кімната в квартирі Рити. Вона перебирає речі, входить мама.
ОКСАНА. Ти щось шукаєш?
РИТА. Та думаю, у що вдягнутися... Запросили на вечірку, до клубу Аліса.
ОКСАНА. О-па. І що, той хлопець, про якого думала?
РИТА. Ні, чомусь дівчата. Але і він там буде. Начебто.
ОКСАНА. О, прекрасно! Тоді я знаю, що тобі надіти. Зачекай.
Дістає старомодну довгу вечірню сукню, кладе з "переможним" виглядом.
РИТА. Мамо, ну ти що! Це ж не бал-маскарад, а дискотека!
ОКСАНА. І що? Ти будеш відрізнятися.
РИТА. Ну це занадто.
ОКСАНА (дістає щось інше). А може, це, дивися, симпатично.
РИТА. Ні, мам, ну то зовсім не туди і не той во.
ОКСАНА. А що той во — оце от шмаття, джинси "форевер"? Ти краще думай про повільні танці, а не про гоп ца дри ца гоп ца ца, бо на таких швидких не поговориш.
РИТА. Повільних мало. І що? Він може запросити не мене.
ОКСАНА. На те є білий танець. Не знаєш, що це? Коли запрошують дівчата. Це твій шанс.
РИТА. А якщо його не буде? Цього білого?
ОКСАНА. Має бути, зазвичай буває.
РИТА. Ну, може, то в твої часи.. А зараз я не знаю.
ОКСАНА. Які часи? Не сильно вже змінились. Ну то попросиш оголосить диск-жокея.
РИТА. Ну добре, спробую. Але оце во точно не вдягатиму, вже краще щось попростіше.
ОКСАНА. Ну, як хочеш. Але по-моєму, дарма.
РИТА. А ти мені контакти батька обіцяла.
ОКСАНА. То так, "наводка" — фірма, де він працює.
РИТА. Ну, бачиш, я намагаюся тепер дружити, як ти хотіла... Твоя черга.
ОКСАНА. Я ж не собі хотіла, а тобі як краще. А чи ця зустріч тобі на краще — не думаю.
РИТА. Все одно, давай "наводку".
ОКСАНА. Та дам, раз обіцяла (іде за нею). Тільки дивися там із клубом — не пізніше 10-ї!
РИТА. Мам, це ж дитячий час.
ОКСАНА. Ти знаєш, скільки зараз підлітків пропадає? Ти хочеш, щоб я знову хвилювалась?!
РИТА. Ну добре-добре, ОК.
Оксана викладає їй папірець із адресою і демонстративно виходить. Рита стискає папірець.
СЦЕНА 5
Вулична кав'ярня. До столика підходить чоловік (Віктор) і жінка (Карі— на), сідають.
ВІКТОР. Привіт, ну, викладай, що за пожежа?
КАРІНА. Пожежа?.. А що, просто так ти не радий мене бачити?
ВІКТОР. Радий. Але ввечері, а зараз ну така запара. Так що в мене. хвилин 10.
КАРІНА. Ясно. Не хвилюйся, скоро я більше не буду займати твій час.
ВІКТОР. Та вже займай, раз зустрілися. Каву будеш? Чи чай?
КАРІНА. Чи пиво.
ВІКТОР. Пиво. вдень? ОК, але — я пас, у мене зараз дуже важлива ділова зустріч.
КАРІНА. Ну, тоді і я пас. Я просто хотіла сказати, що скоро їду. в Берлін.
ВІКТОР. Берлін? А чого не Єгипет чи Туреччину?
КАРІНА. Це не відпочинок, мене запросили — я пройшла конкурс.
ВІКТОР. Угу, ясно, якщо це все, що ти хотіла сказати, то — чудово, гарної подорожі.
КАРІНА. Це... все, що ти хотів сказати?
ВІКТОР. А. Ти хочеш, щоб я тебе провів? Чи зустрів? Коли ти вертаєшся, до речі?
КАРІНА. Напевне. через рік.
ВІКТОР. Що?!.. Як це через рік?! Куди ти зібралась?
КАРІНА. До Берліну. Це стажування в одній крутій фірмі, я пройшла співбесіду.
ВІКТОР. Ти добре подумала?
КАРІНА. Так, це дуже вигідна пропозиція — і зарплата, і кар'єрний ріст.
ВІКТОР. Зрозуміло. А як же ми?
КАРІНА. "Ми"? А ти певен, що є "ми"?
ВІКТОР. Тепер уже ні. Раніше я думав, що у нас — близькі стосунки.
КАРІНА. А ти так це називаєш — "близькі стосунки". А я все думала, що ж це було?...
ВІКТОР. Я гадав, що це між нами. серйозно.
КАРІНА. А чому ж ти про це не казав?
ВІКТОР. Та це і коню було ясно.
КАРІНА. Коню — можливо, не знаю, а мені — ні, я не кінь .
ВІКТОР. Не чіпляйся до слів, у мене і так мало часу.
КАРІНА. Звичайно — у тебе вічно немає на мене часу!
ВІКТОР. Неправда. Я завжди його знаходив для тебе, навіть сьогодні, зараз.
КАРІНА. Дуже дякую. Більше не буду красти твій дорогоцінний час. (Встає).
ВІКТОР. Стривай! То ти прийшла сказати, що їдеш і все закреслюєш між нами?
КАРІНА. Я цього не казала.
ВІКТОР. Але ти розумієш, що цей рік зруйнує наші. стосунки!
КАРІНА. А може, навпаки, перевірить? Кажуть, розлука для кохання — як вітер: слабке гасить, а сильне розпалює. То ж якщо між нами справді все серйозно?
ВІКТОР.