– То що, ти справді не кримінальний авторитет? – він ніяк не міг повірити, що дії Петра в битком набитому вагоні були грою.
– Я – політичний в'язень, засуджений за 58-ою статтею, це можна почути хоча б на повірці, – переконливо промовив Петро. – Де ти бачив кишенькового злодія, засудженого за спробу повалення соціалістичного ладу?
– Дійсно, щось не пригадаю, – погодився Валерій.
Тим часом до майстерні зайшов бригадир.
– Товариші, підходимо до мене на п'ятихвилинку! – прямо з порога закликав столярів Усман Туйгунов.
– Ну що, ти нарешті зрозумів, що я не карний злочинець? – тихо промовив Петя, посміхаючись.
– Тепер зрозумів, – розплився в усмішці й Валера.
– Більше не боятимешся мене?
– Ні. Питання знято.
– Тоді – потиснемо один одному руки – і будемо друзями, – запропонував Петро.
– Згоден, – відповів Валерій.
Чоловіки закріпили досягнутий позитивний результат рукостисканням.
– Ходімо до Усмана, – Валерій на правах старшого злегка плеснув Петю по плечу.
Обидва покрокували отримувати завдання на робочу зміну, яка щойно розпочиналася.
© Володимир Шабля,
Україна, Харків, 2006-2020 рік.
ПРО АВТОРА
Шабля Володимир Петрович. Біографія.
Все в житті відбувається з якоюсь метою,
але ми часто про неї навіть не підозрюємо.
Моє народження стало можливим лише "завдяки" тому, що мій батько у 1941 році був репресований і спочатку засуджений, а після відбуття терміну покарання – засланий до Сибіру, де він і зустрів мою маму. Якби не ці 17 років його поневірянь – я просто не мав би шансу з'явитися на світ.
Значною мірою саме батькові я зобов'язаний тим, що маю – життям, моїми позитивними та негативними якостями, освітою та багато чим іншим.
Я 27 років був ученим, зараз викладаю у вищому навчальному закладі, є автором пісень та музики, а останні 16 років, після того, як мій тато пішов від нас, займався написанням і перекладом книги про його нелегке життя.
Хоча в мені тече і російська, й українська, а можливо, і ще якась кров, вважаю себе українцем. Адже я народився та прожив майже все життя в Україні. Я люблю свою Батьківщину та поважаю коріння всіх моїх предків. Мені гірко усвідомлювати, що зараз навіть родичі, які живуть у сусідніх країнах, часто не сприймають позицій один одного.
На жаль, багато хто з нас продовжує вважати, що знає, як потрібно правильно жити, і намагається насаджувати своє бачення іншим. До яких плачевних наслідків це призводить – виразно показує зовсім недавня історія наших батьків і дідів, а також нинішня війна між Росією та Україною. Але ми чомусь часто продовжуємо вперто ігнорувати уроки історії та сьогодення, весь час наступаючи на ті самі граблі.
Мій біографічний роман "Камінь" – данина вдячності та поваги моєму батькові. Коли я задумав написати цю книгу, виявилося, що я – чи не єдиний, і вже точно найобізнаніший, носій інформації про його трагічне життя, у тому числі про голод, колективізацію, війну, репресії, табори. Ще дитиною я запам'ятав багато розповідей та особистих історій з життя вже стареньких на той момент моїх бабусь, дідусів, близьких, друзів та сусідів.
Я вирішив, що зобов'язаний залишити інформацію про радощі та прикрощі життя людей у минулому столітті для нинішнього та наступних поколінь: це може стати моїм внеском у їхнє щасливе майбутнє. Адже знаючи про зовсім недавні, розказані звичайними людьми, жахіття воєн та репресій, вони матимуть більше шансів не повторювати помилок предків.
З повагою
Володимир Шабля.