У висохлому вигляді воно майже невагоме і використовувалося рибалками для виготовлення поплавців та мотовил для волосіні.
[450] Ногата – срібна монета. У гривні було 20 ногат.
[451] Каура масть – світло-руда, хвіст і грива трохи темніші, по спині – темна смуга (ремінь).
[452] Супряги – тут: пара волів, що працюють в одному ярмі.
[453] Лимар – майстер, який виготовляє ремінну упряж.
[454] Макошине – нині смт Макошине Менського району Чернігівської області. Вважається, що в дохристиянські часи на його місці знаходилося капище богині Макош. В Коропі й донині можна почути серед рибалок цей вираз.
[455] Істукан – ідол.
[456] Щеврик лучний – маленька пташка з сімейства плискових, найпоширеніший господар паразитарної кладки зозулиних яєць.
[457] Рушак – дев'ятнадцятий день місячного циклу, котрий для будь-якої справи є надзвичайно несприятливим.
[458] Одрина – ліжко.
[459] Скотник – тут: скарбник.
[460] Двійняк – мед, що складався з однієї частки кислого меду й однієї частки води.
[461] Руда – тут: кров.
[462] Чин – тут: дія.
[463] Позор – тут: видовище.
Гайно – гніздо білки.
[465] Волок – тут: тонка дощечка, що рухалася в пазах (волочилася) й закривала собою віконний отвір зсередини будівлі (звідси походить термін "волокове віконце").
[466] Сур'я – хмільний напій, вино із ягід без додавання дріжджів. Процес бродіння відбувався на сонці, за рахунок його тепла.
[467] Обло – чашеподібний поперечний вируб у колоді для кутової зв'язки у вінці.
[468] Кисера – спотворене від "сикера": так на Русі в середні віки звалося будь-яке вино, окрім виноградного. Тут – хмільний квас із жита, до того ж низької якості і дуже міцний.
[469] Черевики – легке взуття з м'якої шкіри, взятої з черевної частини.
[470] Квасник – п'яниця.
[471] Вовківня – пастка для вовка: дерев'яний лабіринт з дуже тісним проходом, зайшовши в котрий, вовк вже не міг розвернутися та вийти назовні.
[472] Розсупонюватися – тут: розв'язувати щось, послабляти.
[473] Гнесь – грязь.
[474] Ятва – тут: полон, походить від давньоруського слова "пояти", тобто взяти.
[475] Ойкумена – "населене" (термін, введений давньогрецьким географом Гекатеєм Мілетським); в розумінні візантійців – цивілізована територія землі, де панує християнство. Решта земель поза межами ойкумени такою не являлась, вважалася варварською.
[476] Лікантроп – песиголовець, перевертень.
[477] Турки – так візантійці звали угрів, предків нинішніх угорців.
[478] Пацинакити – печеніги.
[479] Романі (від слова "римляни") – так візантійці (ромеї) називали латинян, тим самим, попри спільне походження назви, відділяючи їх від себе.
[480] Костянтин VII Багрянородний (Порфірородний або Порфірогеніт) – буквально: "народжений у порфіровій залі" – візантійський імператор з 908 (фактично з 945) по 959 рік. Відомий своїми літературними творами, написаними для нащадків: "Про посольство", "Про феми", "Про доблесть і зло", "Про церемонії імператорського двора", "Про управління імперією".
[481] Проедр (проедрон тин синкліту) – глава сенату Візантійської імперії.
[482] Мегабайол – наставник.
[483] Паракимомен (постільничий) – одна з найвпливовіших посад у Візантії, що надавалася лише євнухам, часто паракимомен виконував функції першого міністра.
[484]Синкліт – сенат, вища рада візантійської знаті. Іноді позиція синклітиків брала гору над думками василевса чи Патріарха.
[485] Протоспафарій – візантійський придворний титул високого, "генеральського", рангу.
[486] Ерміневт – тлумач, тобто перекладач.
[487] Логофет дрома – керівник візантійського відомства зовнішніх зносин, пошти та політичного розшуку.
[488] Міафізитство – христологічна доктрина, що стверджує єдність природи Боголюдини Ісуса Христа. Її сповідують вірменська, коптська та ефіопська православні церкви.
[489] Святої Софії церква – одна з перших київських церков, що була зведена з дерева ще за часів княгині Ольги й знаходилась неподалік більш пізніх Золотих воріт. Очевидно, була зруйнована Святославом та відбудована, ймовірно, за Ярополка.
[490] Гедонізм – філософський напрямок (зародився в Давній Греції), який вважає радість від фізичного задоволення найвищим благом і головною умовою щастя в житті.
[491] Акінітон – маєток.
[492] Катикія – резиденція.
[493] Далматик – верхній візантійський святковий, багато розшитий одяг для урочистих подій.
[494] Туніка – у Візантії: вузька та довга, до п'ят, сорочка з рукавами й бічними, до колін, розрізами внизу.
[495]Лор – довга смуга вишитої коштовним шитвом матерії на зразок шарфа шириною 15-35 см і довжиною 4-5метрів – своєрідний візантійський варіант пізньої римської тоги, звуженої до ширини сучасного шарфа.
[496] Фелон (фелонь) – накидка візантійського священника у вигляді конуса з обрізаною верхівкою, котра вдягалася через голову.
[497] Стихар – прямі, довгі шати з широкими рукавами (підрясник).
[498] Єпитрахиль – приналежність богослужбового облачення православних священників – довга стрічка, що огинає шию й обома кінцями спускається нижче пояса.
[499] Хламида – плащ (корзно).
[500] Хрисовул – дослівно "золота печатка", один з типів жалуваних грамот візантійських імператорів.
[501] Бирич – глашатай у Давній Русі, що виголошував населенню розпорядження князя та його місцевих адміністрацій.
[502] Індикт (або індиктіон) – церковний період у 15 років, який починався 1 вересня і був затверджений Отцями Першого Вселенського Собору у 325 році. Саме слово дослівно означає "проголошення" або "податок".
[503] Міра – тут: візантійська міра об'єму, що дорівнює 8,754 сучасного літра.
[504] Еклогадій – візантійська збірка законів світського права.
[505] Василіки – візантійська збірка церковних і цивільних законів на основі реформованого римського права.
[506] Ісагога – візантійська збірка законів про вищу світську й церковну владу, основоположні права і систему правосуддя.
[507] Юстиніанове право – збірка законів (близько 4600), складена під керівництвом імператора Юстиніана (VІ ст. н.е.), що вперше пристосовувала традиційне римське право до візантійських реалій.
[508] Фема – адміністративно-територіальна одиниця Візантії
[509] Агіа-Софія (Свята Софія – Премудрість Божа) – найбільший православний храм середніх віків, що знаходився в Константинополі (нині мечеть Айя-Софія в Стамбулі, Туреччина).
[510] Ієрапостол – місіонер.
[511] Плотін (205 – 270) – давньогрецький філософ-ідеаліст, найвидатніший представник неоплатонізму – останньої великої філософської системи античності, що справила значний вплив на розвиток християнської філософії.
[512] Григорій Ніський – високошанований християнський святий, богослов та філософ ІV століття.
[513] Логос (λόγος) – Вищий, всесвітній розум.
[514] Максим Сповідник – християнський філософ VII століття, автор філософської "теорії двох воль": бажання та вибору.
[515] Фізика (φυσική) – тут: природа, природний.
[516] Хрисополь (Золоте місто) – середньовічне місто на азійському березі Босфора, нині Ускюдар, район провінції Стамбул (Туреччина), в азійській частині міста Стамбул.
[517] Аполлон ( Осяйний) – у давньогрецькій міфології ототожнювався з Геліосом – богом сонця й сонячного світла.