Вважався помічником хліборобів. Під час збору врожаю в полі робили закрутки з добірних стебел злаків – "завивали Велесові бороду". Сніп жита вважався одним із символів Велеса і був обрядовим замінником імені цього бога.
[245] Дана – богиня води, її день святкували 6 січня, на Водокрес. Того дня вода мала надзвичайну силу, була цілющою, несла позитивну енергію життя.
[246] Морока – сестра Мари, дружини бога темряви і зла Чорнобога; приносить людям хвороби та смерть.
[247] Знак – тут: клеймо майстра.
[248] Гостьба – тут: торгова експедиція, котра щоліта відправлялася з Києва до Константинополя з товарами, зібраними в результаті зимового полюддя.
[249] Незгойний – невживчивий.
[250] Безочиві – безсоромні.
[251] Чорні ковпаки, – тюркське племінне об'єднання кочовиків, що в Х столітті мешкало біля південних рубежів Русі. пізніше переселилося на східне узбережжя Каспійського моря (територія сучасного Узбекистану) й відоме під назвою каракалпаки.
[252] Ковадло – ковальський молот.
[253] Зерно – тут: структура металу.
[254] Прах – тут: порошок.
[255] Бура (тінкал) – тетраборат натрію, натрієва сіль борної кислоти, що здавна
застосовувалася в металургії в якості флюсу при зварюванні металів.
[256] Кованець – чорнова заготовка, з якої вже кувався безпосередньо сам клинок меча.
[257] Ручник – основний молот майстра-коваля, вагою від 1 до 5 кг.
[258] Кладенець (меч-кладенець) – меч, виготовлений з укладу (сталі).
[259] Дол – поздовжня виїмка з обох боків клинка меча, слугує для зменшення його ваги.
[260] Відпал – операція термічної обробки сталі, що полягає в нагріванні виробу до певної температури та його повільного охолодження6 це робить його пластичним і м'якшим, придатним до інструментальної обробки.
[261] Голомень – бокова поверхня клинка меча, звідси походить слово "приголомшити" – оглушити суперника, нанісши удар не лезом, а голоменню.
[262] Спуск – тут: ділянка потоншення леза меча від долу до ріжучого краю.
[263] Огниво – тут: перехрестя між руків'ям меча та його лезом; слугувало для захисту руки.
[264] Яблуко – тут: масивне потовщення на кінці черена меча з метою перенести центр його ваги ближче до руки воїна.
[265] Зернь – тут: дрібні металеві кульки, напаяні на сталеву основу, широко використовувалася при виготовленні прикрас.
[266] Четверть – давньоруська міра довжини, відстань між великим та середнім пальцями розчепіреної чоловічої долоні, приблизно 16-17 см.
[267] Грудень худне – місячний календар давніх слов'ян, на противагу сучасному, не був пов'язаний із сонячним. Тому назву отримував новий місяць при першій появі на небі; при цьому послідовність назв місяців була практично такою ж, як і нині, втім замість жовтня був листопад, а потім ішов грудень.
[268] Кизинка – дівчина (тюрк.)
[269] Обельний холоп – те, що й раб; людина без належного їй майна, що втратила волю.
[270] Лад – одна з іпостасей Дажбога, днем настання якого вважалось осіннє рівнодення; святкувалось в сорок п'яту неділю після Різдва Божича, тобто 22 вересня за сучасним календарем.
[271] Супряжна підвода – запряжена парою волів.
[272] Заморські – візантійські; Замор'я – одна з руських назв Візантії.
[273] Зернь – тут: риб'яча ікра.
[274] Овочі – в Х столітті на Русі так називали ягоди та фрукти.
[275] Празний – нічим не зайнятий; для порівняння: непразна – вагітна.
[276] Послух – тут: свідок.
[277] Богумир – легендарний князь русів.
[278] Чорний – легендарний сіверянський князь, ім'я котрого пов'язують з Черніговом.
[279] Воронженець (Воронжен) – легендарний стольний сіверський город, нині смт Вороніж Шосткинського району Сумської області.
[280] Огнищанин – глава сімейства чи роду, той, хто чинить пожертву Богам від імені усіх своїх домочадців.
[281] Рубель – 1) товста, трохи вигнута неширока дошка з глибокими поперечними зарубками та руків'ям, загальною довжиною близько 70 см. Разом із качалкою циліндричної форми слугував для прасування випраних сувоїв полотна.
[282] Бронник – майстер з виготовлення броні – кольчуг.
[283] Шестовиця – назва населеного пункту біля Чернігова, де знаходилось поселення варягів, що контролювали торгові шляхи й політичну ситуацію в стольному городі сіверян.
[284] Черес – шкіряний широкий пояс з порожнинами-кишенями для зберігання дрібних предметів, у тому числі й монет.
[285] Гутник – майстер з виготовлення художнього скла.
[286] Корчиниця – одна з давньоруських назв кузні.
[287] Вилошник – зігнутий півколом обруч з втулкою, що насаджувався на довге дерев'яне руків'я; служив для виймання горщиків з печі. Те ж саме, що й рогач.
[288] Вогневиця – лихоманка.
[289] Рожаниці – помічниці бога Рода, напівжінки-напівлосихи, від котрих пішло усе живе на Землі: трави, дерева, риби, гади, птахи та звірі.
[290] Брудна кров – зараження крові, сепсис.
[291] Прясло – тут: ланка горожі від стовпа до стовпа.
[292] Рубай – тут: вправний фехтувальник на мечах, від слова "рубати".
[293] Під – тут: нижня горизонтальна поверхня всередині печі.
[294] Однога (відрога) – розгалуження гори, ріки, яру тощо.
[295] Лучник – майстер з виготовлення луків. Той, хто з лука стріляв, на Русі звався стрільцем.
[296] Патик – те ж саме, що й палиця.
[297] Кінці лука – тут: вирізані та особливим чином приєднані до дерев'яних частин кістяні закінчення плечей лука, за котрі чіплялася його тятива.
[298] Кибить – дерев'яна основа лука (без кістяних накладок на кінцях, за які кріпилася тятива).
[299] Глиця – 1) голки соснової чи ялинової хвої; 2) планка, рейка.
[300] Тесина – тут: тонка, спочатку тесана, а потім стругана, дошка.
[301] Бильце – тут: обмежувальна планка, рейка.
[302] Черта – тут: лінія. Походить від назви давньоруського дохристиянського письма, що звалося "черти і різи": малася на увазі сукупність неглибоких ліній-подряпин та глибоких зарубок.
[303] Цурка – коротка паличка з дерева.
[304] Хляби – за віруваннями давніх слов'ян – отвори в небесній тверді. Коли вони відкриваються, йде дощ. Ще й донині у Коропі можна почути: "Що це ти двері розхлябив?!"
[305] Димник – отвір у стіні над піччю для виходу диму із житла, що топилося "по-чорному".
[306] Рівнораменний криж – хрест з плечима рівної довжини.
[307] Замунь – священна небесна корова, що вночі проливає на небі своє молоко у вигляді відомого всім Молочного шляху.
[308] Великий ківш – сузір'я Великої Ведмедиці, яке за добу робить один повний оберт навколо Полярної зірки.