В абсолютному вимірі становило приблизно 1,3 км або 750 сажнів. У переносному сенсі це слово означало певний великий відрізок часу, відстані. "На поприщі живота свого" – на протязі життя людини, на життєвій дорозі, тощо.
[182] Відьма – назва походить від слова "відати" – знати. В ті часи відьма не вважалася демонізованою істотою, як це сталося з прийняттям християнства, а лише особою, яка володіє утаємниченими знаннями (відає) та вміє використовувати їх на свою чи людську користь. Був розподіл відьом на родимих та вчених. Перші ставали відьмами по народженню ( коли мати й баба були відьмами), другі – отримавши таємні знання зі сторони.
[183] Яритниця – молода відьма, що схильна до любовних забав.
[184] Ланіти – щоки.
[185] Кулага – солодка рідка страва з ягід, солоду та муки на зразок киселю.
[186] Податель – одне з імен Дажбога.
[187] Пакіл – Полярна зірка, єдина з небесних світил Північної півкулі, що не змінює свого положення під час добового обертання зоряного неба. Давні слов'яни вважали, що білий світ, уособлення добра, тримається на ланцюгу, прикутому до Полярної зірки (Пакола), а уособлення зла – Чорний пес – щоночі гризе ланцюг, проте не встигає перегризти його до світанку; за день ланцюг відновлюється – таким чином утримується рівновага між Добром та Злом, завдяки котрій і існує видимий світ.
[188] Ставлений мед – отриманий шляхом холодного природного бродіння з соком ягід: малини, брусниці, тощо з терміном бродіння від 10-15 до 35-40 років на відміну від вареного, котрий готувався й п'янив швидше: водний розчин меду заправлявся ячмінним або житнім солодом з додаванням запашних трав, таких, як звіробій, хміль, полин, чебрець і варився, як пиво.
[189] Гора – літописна частина Києва (біля сучасного Історичного музею), на котрій розташовувалися княжий двір, гридниця, капище та двори найвпливовіших бояр. Також використовується для означення вищих верств Русі.
[190] Провар меду – вихід готового меду з одного казана, не менше 10 відер.
[191] Півторак – мед, що складався з однієї частки кислого меду й півчастки води. Був найгустішим та найзапашнішим серед медів з іншими пропорціями води й кислого меду: двійняків, третяків та чотирняків.
[192] Усмошвець – ремісник, що займався пошиттям одягу та інших предметів вжитку зі шкіри (усми).
[193] Шорник (лимар) – ремісник з виготовлення кінської збруї.
[194] Причепа – тут: однорічна трав'яниста рослина сімейства Айстрових (череда трироздільна).
[195] Свитник – кравець, що шив свити.
[196] Помістя – спеціальний невеликий податок, що його сплачували до княжої казни жителі малих городів. Їхній вищий прошарок – "мужі" та середній – "люди" через те був звільнений від сплати данини. Її сплачували тільки жителі городищ і весей.
[197] Оброк – обов'язок певного населеного пункту по утриманню князя та його дружини (княжої залоги).
[198] Кузнь – тут: господарські вироби з металу.
[199] Судерев – скупність лісового масиву, що належав родові.
[200] Штукар – фокусник.
[201] Повня – повний місяць.
[202] Луговик – у віруваннях наших пращурів дух лугу, який часом є недобрим до людей, насилаючи на них пропасницю та інші хвороби.
[203] Косий острог – допоміжне укріплення між ровом та фортечними стінами з поставленого навскіс частоколу загострених паль. Ворог, долаючи косий острог, уповільнював своє пересування та ставав легкою мішенню для стрільців оборони.
[204] Прясло – тут: 1) ділянка стіни між двома стовпами з поземно вкладених колод на зразок зрубу. Застосування цієї будівельної схеми дозволяло робити дерев'яні стіни фортець вищими, порівняно з частоколом, а сам процес зведення робило легшим.
[205] Гривня – основна грошова одиниця Русі. Були гривня золота, гривня срібла, гривня кун. Гривня кун дорівнювала 20 ногатам, або 25 кунам (одне хутро куниці), або 50 різаним, або 100 веверицям (одне хутро білки). Гривня золота дорівнювала 12 гривням срібла. Срібна гривня дорівнювала 4 гривням кун або 1 фунту срібла.
[206] Правий суд – суд згідно з моральними принципами Прави (звичаєве право).
[207] Видець – свідок.
[208] Звід – зведення конфліктуючих сторін, очна ставка.
[209] Кудесний – неймовірний, дивовижний. Згодом це слово трансформувалося у всім відому сучасну форму прикметника "чудесний".
[210] Продаж – тут: сплата князеві за провину.
[211] Горека – нещасна людина.
[212] Білобог – бог світла й добра, антипод Чорнобога.
[213] Пропасниця – кістлява потворна істота, яка, вибравши собі жертву серед ослаблих людей, починає її мучити, кидаючи то в жар, то в холод.
[214] Тразни – жіноча прикраса на Русі у вигляді підвісок, що кріпилися до спеціального обруча на голові жінки.
[215] Вежди – повіки.
[216] Уда – ловецьке знаряддя для хижих звірів у вигляді великого гачка, на котрий чіплялася приманка і він підвішувався до дерева на доступній для звіра висоті. Вовк або лисиця, почувши принаду, підстрибували та вхопивши її, чіплялися пащею на гачок уди і так, висячи, помирали.
[217] Богатишт – багач.
[218] Передборник – воїн першої шеренги.
[219] Кордъно – літописний город племені в'ятичів, був розташований, імовірно, неподалік сучасного обласного центру РФ – міста Калуги поблизу місця впадіння Угри в Оку.
[220] Гніздовище ( від слова "гніздо") – те ж саме, що й "верв".
[221] Вишґард – Вишгород, "Вольжин град", літописний город, що стоїть на Дніпрі вище гирла Десни, у ті часи був заміською резиденцією київських князів.
[222] Почайна – літописна річка (за іншими джерелами – рукав Дніпра), на котрій в районі сучасної Поштової площі Києва була пристань для суден.
[223] Притика – тут: літописна пристань на Почайні;
[224] Сва з тя! – дослівно: Бог з тобою, будь з Богом! На санскриті – прадавній мові індоєвропейців слово "Сва" означає Небо, Бог. Від привітання "Сва з тя!" походить слово "свастя" або свастика.
[225] Промітна – тут: скороминуща (діалект.).
[226] Убрус – тут: рушник.
[227] Дід-Ладо – бог сімейних уз в давній Русі.
[228] Великі ворота – головні, з каменю, ворота Києва часів Володимира Святославича, котрі пізніше були перебудовані й отримали назву Софійських.
[229] Нав'ї сили – нечиста сила, упирі, ворожі душі, що вибравшись на білий світ з Потойбіччя (Нави), прагнуть принести людям зло, хвороби та напасті.
[230] Чада – діти.
[231] Пря – спротив, протистояння, сварка.
[232] Пря – спротив, протистояння, сварка.
[233] Білі хорвати – літописне слов'янське племя, що в Х столітті жило на території сучасної Галичини (Бойківщини).
[234] Ніколаос – святий Миколай.
[235] Колти – жіночі прикраси, що підвішувались до скроні на стрічках, або металевих ланцюжках (ряснах).
[236] Злидні – маленькі зловредні духи.
[237] Постоли – примітивне взуття з грубої шкіри на зразок сучасних капців, що кріпилося до ноги ремінцями.
[238] Берендеї – літописне кочове плем'я огузського походження, входило до племінного об'єднання торків.
[239] Копитця – в'язані з вовни гетри, вище колін, котрі жінки носили зимою.
[240] Обштина – община.
[241] Кросна – тут: дерев'яний ткацький верстат.
[242] Обавниця – відьма, що вміла причарувати, закохати в себе чоловіка, будь-яку ситуацію повернути на свою користь.
[243] Мстислав-Костянтин (983-1036 рр) – князь тьмутороканський, пізніше чернігівський.
[244] Велес – бог скотарства, а ще покровитель волхвів, ясновидців та віщунів, один з найшанованіших на Русі.