Мешко І був їхнім князем і в 966 році хрестив західних полян, чия самоназва пізніше дала назву державі Польща.
[113] Білі хорвати – літописне слов'янське племя, що в Х столітті жило на території сучасної Галичини (Бойківщини).
[114] Земська – тут: та, що надходила з підвладних Києву земель.
[115] Святки – цикл новорічних язичницьких свят тривалістю 12 днів: від зимового сонцестояння до Водосвяття.
[116] Дарбанд – середньовічне місто на узбережжі Каспійського моря, нині Дербент.
[117] Трубеч – середньовічний город у верхній течії Десни, нині місто Трубчевськ Брянської області РФ.
[118] Дев'ягорськ – нині місто Болхов в Орловській області РФ.
[119] Мирствувати – жити в мирі.
[120] Огнищанин – глава сімейства чи роду, той, хто чинить пожертву Богам від імені усіх своїх домочадців.
[121] Оболонь – заплавні луки біля річки.
[122] Рукав – тут: те, що й протока; сформоване окреме русло ріки з усіма належними річковому руслу властивостями, спочатку відокремлюється від основного русла, а потім знову впадає в ту ж саму ріку нижче по течії (див. мапу легенди).
[123] Гузно – зад людини, птиці.
[124] Почечуй – геморой.
[125] Рісно – по-справжньому, добросовісно.
[126] Яловець – продовгуватий трикутний прапорець на списі, або наверші шолома, що вказував на приналежність воїна до певного княжого роду.
[127] Жирниця – невеличка посудина з налитим в неї жиром та ґнотом, що слугувала для освітлення приміщень.
[128] Длань – долоня.
[129] Бразди – повід, гнуздечка.
[130] Навзаводи – галопом.
[131] Ігренева кінська масть – корпус темно-бурого, шоколадного кольору, грива і хвіст білі.
[132] Оскепище – те саме, що й ратовище, древко списа.
[133] Вток – кінець древка списа чи сулиці, протилежний вістрю, окутий залізом для балансу.
[134] Дід – тут: одна з двох головних опор з розсохами, на котрих трималася конструкція даху давньоруського житла, саме та, котра була поряд з піччю. Вважалося, що в ній живе Щур – дух пращурів; на ній кріпилася божниця – поличка з дерев'яними кумирами богів, котрих найбільше шанував господар житла, а також духів – Домовика й Лісовика.
[135] Вериги – ланцюги, кайдани.
[136] Барми – захисна металева сітка, що кріпилася до обідка шолома і захищала шию воїна.
[137] Ейлейв – Щастям полишений, середньовічне скандинавське ім'я.
[138] Денниця – вранішня зоря на східному небосхилі, яку видно під час сходу сонця. Давні слов'яни вважали, що вона прислуговує Дажбогові під час виїзду того на небосхил.
[139] Брав – тут: дрібна худоба, вівці та кози.
[140] Неблаг(о) – тут: щось недобре, зле.
[141] Див – надприродня істота, злий дух не лише в іранській та тюркській, але і в слов'янській міфології також.
[142] Яв – життя в сьогоденні, те, що людина бачить наочно.
[143] Нав – минуле, а також підземний світ мертвих, що не заслужили честі піднестись до Вирію.
[144] Прав – небесний світ богів та пращурів, який також включає в себе загальний світогляд, або Кон – уявлення про те, що є добро та зло; був правовою основою, моральним укладом життя слов'ян дохристиянської доби.
[145] Тризна – язичницький обряд поховання та поминання покійного.
[146] Дратва – сукана з конопляної пряжі й просмолена нитка, що використовувалась для пошиву й ремонту шкіряного взуття.
[147] Клада – приготовані у місці спалення покійника дрова, викладені на зразок житла; всередині клади знаходився труп померлого.
[148] Стіл княжий – тут: трон, стілець.
[149] Кметь – тут: вільна людина, воїн, муж, що живе самостійно.
[150] Доростол – середньовічне болгарське місто, біля стін якого відбувалось головне протистояння між Візантією та Руссю на чолі з князем Святославом у 971 році н.е.
[151] Гривна – нашийна прикраса, окрім того – ознака доблесті, нагорода. Гривня – грошова одиниця.
[152] Крада – хмиз, викладений колом навкруги майбутнього поховання, дим від якого мав приховати від присутніх таїнства обрядодій поховання, що творились волхвами.
[153] Сквара – запах спалюваної плоті під час поховання або принесення жертви.
[154] Страва – жертовна поминальна їжа на могилі небіжчика під час поховання.
[155] Банд – загін візантійської армії чисельністю 200 чоловік.
[156] Трапезити – напіврегулярна легка кіннота візантійської армії, що діяла в основному методами партизанської боротьби.
[157] Етеріоти – охоронці візантійського імператора.
[158] Таксіархія – загін візантійської армії, що нараховував у своєму складі 1000 воїнів.
[159] Турма – підрозділ візантійскої кінноти чисельністю від 1500 до 4000 вершників.
[160] Хортичий острів – стародавня назва острова Хортиця.
[161] Білобережжя – нині острів Березань в Чорному морі при вході в Дніпровсько-Бузький лиман. Був своєрідною перевалочною базою на шляху з Києва до Константинополя і назад.
[162] Уліб – літописна історична постать, брат, очевидно, двоюрідний, Святослава; був християнином.
[163] Відар – бог помсти та мовчанки в скандинавській міфології, син верховного бога Одина й велетунки Ґрід.
[164] Вовче горло – вузька частина Дніпрового русла вище острова Хортиця з дуже швидкою течією.
[165] Одін – верховний бог скандинавської та давньогерманської міфології, бог війни і мудрості.
[166] Ярість – несамовитість, нестримність (наприклад, про похіть). Походить від назви весняної іпостасі Дажбога-Сонця – Ярила, що своєю силою запліднює все в природі.
[167] Пояти – тут: переспати, зґвалтувати; в більш широкому значенні – взяти, схопити, утримувати, одружитися тощо.
[168] Треті півні – тут: за співом півнів наші предки визначали час до світанку. Перші починають співати якраз посередині між північчю та світанком, треті – під час світанку, другі посередині між першими та третіми. Слід зазначити, що таким чином їхній спів зсувається в часі залежно від пори року.
[169] Укіть – якір.
[170] Зубрівка (чаполоч пахуча) – лісовий злак, названий так тому, що цю траву дуже полюбляють зубри.
[171] Стрибог – бог вітрів у давніх слов'ян.
[172] Губи – гриби (давньоруське).
[173] Аршин – давньоруська міра довжини, дорівнює 71 см.
[174] Сулиця – метальна військова та мисливська зброя на зразок списа, з накінечником меншого розміру та коротшим, ніж ратовище списа, древком.
[175] Стугна – ріка на території сучасної Київської області, в описувані часи була межею між Полянською та Деревською землями.
[176] Вайло – незграбний, неповороткий.
[177] Войок – тут: маленька воронка на поверхні води, що утворюється річковою течією внаслідок закручування її потоку.
[178] Благостині ( жіночого роду) – тут: доброта, спокій, умиротворення.
[179] Усерязь – сережка.
[180] Третич – втретє.
[181] Поприще – тут: відстань, яку ратай проходить із сохою від одного краю ниви до іншого.