Разом із в'язов'ям утворювали раму саней.
[370] В'язов'я – дерев'яні поперечини, що з'єднують копили одного полоза з копилами іншого.
[371] Взвить, взвитіє – вигода, користь.
[372] Купа – сума позики, обумовлена рядом ціна, котру мав сплатити закуп за зерно, скот, інше.
[373] Овсень – бог осені у давніх слов'ян.
[374] Диргем – середньовічна срібна арабська монета вагою 3,9 грама.
[375] Динар – середньовічна золота монета Арабського халіфату вагою 4,5 грама, прототипом якої був золотий римський денарій.
[376] Номісма – золота монета Візантійської імперії вагою 4,5 грама. Імператор Никифор ІІ Фока, провівши першу в історії Візантії грошову реформу. зменшив вагу номісми до 4,13 грама, внаслідок чого нова монета отримала назву номісма тетартерон, тоді як дореформену стали звати номісма гістаменон.
[377] Русалії – святковий тиждень з 6 по 12 травня, восьмий за ліком після Великдня, присвячений поминанням померлих предків та молінням про дощ.
[378] Бердо, бердечко – деталь ткацького верстата, горизонтальна планка з вузенькими вертикальними прорізами на зразок довгого гребеня, що розділяла між собою нитки основи.
[379] Дарбанд – нині місто Дербент на території сучасного Дагестану.
[380] Нарин-кале – давня, доарабська ще, цитадель, пізніше – частина Дербентської фортеці.
[381] Мірза – від перського "амір-заде" – син еміра (князя), аристократичний титул в деяких середньовічних мусульманських державах.
[382] Емір – титул правителя, князя в деяких мусульманських країнах.
[383] Дарбандське море – назва Каспійського моря.
[384] Карасу – (тюрк. – "чорна вода"); тут: струмок, котрий починається з гірського джерела.
[385] Гінна яма – яма, котру під час гону вибивають копитами в м'якій лісовій землі самці лося, оленя і куди вони випускають свою сечу, а потім в ній валяються. Запах їхньої сечі під час гонів дуже сильно приваблює самок.
[386] Недбай – той, хто не дбає, поганий господар.
[387] Суржик – суміш зерен різних злаків.
[388] Суковатка – тут: примітивна борона із сучковатого ялинового стовбура.
[389] "... Ет дімітте нобіс дебіта ностра, сікут ет нос дімісімус дебіторібус ностріс*..." – слова молитви "Отче наш" на латині: – ... І пробач нам провини наші, як ми пробачаємо винуватцям нашим.
[390] Судениці – три віщі діви, Доля, Недоля і Судьба, помічниці бога Суда.
[391] Градник – той, хто живе в городі, під захистом стін.
[392] Сороки (наголос на останньому складі) – облік хутра вівся сороками – в'язками по 40 штук (сорок хутер куниці дорівнювали одній гривні кун).
[393] Горно – тут: піч для випалювання керамічного посуду.
[394]Реть – ліва притока Десни, саме слово означає "змагання" або "сварка".
[395] Навадити – оббрехати, зробити наклеп.
[396] Стелазь – монета.
[397] Вутц – індійський булат, виплавлена в тиглі візерункова сталь з високим вмістом вуглецю. Технологія виробництва вутцу, тепер втрачена, за деякими припущеннями полягала в коксуванні у присутності деревного вугілля розплаву кричного заліза з деякими керамічними домішками в закритому тиглі з подальшим кількаденним повільним поступовим охолодженням.
[398] Хевряза – багато прикрашений пояс.
[399] Очкур – пояс із мотузки чи шворки.
[400] Сурські вина – вина, завезені з Сирії.
[401] Сулиця – метальна військова та мисливська зброя на зразок списа, з накінечником меншого розміру та коротшим, ніж ратовище списа, древком.
[402] Личина – скомороша маска зі шкіри з отворами для очей, носа та рота.
[403] Позорці – тут: глядачі.
[404] Велес — бог скотарства, достатку, врожаю, а ще покровитель волхвів та різних мистецтв, через що так шанувався скоморохами.
[405] Возданіє – винагорода.
[406] Кистень – маленька металева гиря, частіше з вушком, вагою в 150-200 грамів, яка могла затискатися в кулаці для збільшення сили удару, або кріпилася на металевому ланцюгу до дерев'яного руків'я. Часом кистень за допомогою ременя кріпився до зап'ястка і міг по потребі намотуватися на руку чи, навпаки, розмотуватися, збільшуючи тим самим радіус дії. Кистені завдяки тому, що легко могли бути сховані під одягом, ставали улюбленою зброєю розбійників.
[407] Яства — їжа, продукти.
[408] Куль – сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв'язаним.
[409] Нечистивець (не чистий, нечист) – зла, лиха людина.
[410] Макошин день – 19 жовтня по новому стилю.
[411] Пестун – тут: опікун малолітнього правителя, вихователь.
[412] Тивун – княжий управитель певної території, волості, у віданні якого були адміністративні функції судового нагляду, збору податків та контролю за якістю мостів і доріг.
[413] Листопад – так у давніх слов'ян звався місяць, що з'являвся на небі вдесяте після зимового сонцевороту (24 грудня за сучасним календарем); певною мірою відповідник сучасному жовтню.
[414] Яси (алани) – предки осетинів.
[415] Білгородський гостинець – шлях, що вів з Києва на захід і пролягав мимо Білгорода, літописного города неподалік Києва..
[416] У татя місто – присуд, вирок людині, що скоїла важкий злочин: позбавлення усіх майнових прав, сучасною мовою – оголошення поза законом.
[417] Чорні ковпаки – кара-калпаки, тюркоязичне плем'я, народність, що нині проживає на території Узбекистану, а в ті часи вело кочове життя на південних кордонах руських земель.
[418] Кметь – вільна людина, воїн, муж, що живе самостійно.
[419] Домаживець – тут: домосид, той, хто вдома живе.
[420] Почеп, причепа (череда) – однорічна рослина сімейства Айстрових.
[421] Рядитися – тут: укладати ряд, тобто угоду.
[422] Видець – свідок.
[423] Загніток, загнітка – закуток всередині печі, біля її чола, де зберігаються жарини для швидкого розпалювання нового вогню.
[424] Томар – тупий накінечник стріли для полювання на білок, зайців і невеликих птахів.
[425] Рота – тут: клятва.
[426] Сап'ян — м'яко вичинена козяча, овеча або теляча шкіра.
[427] Уда – ловецьке знаряддя для хижих звірів у вигляді великого гачка, на котрий чіплялася приманка і він підвішувався до дерева на доступній для звіра висоті. Вовк або лисиця, почувши принаду, підстрибували та вхопивши її, чіплялися пащею на гачок уди і так, висячи, помирали.
[428] Мишкування – полювання лисиці на мишей, яке вона дуже полюбляє.
[429] Бобер – наполовину звір, наполовину риба... – так вважали давні слов'яни, через те, що звір має голого, немовби лускатого хвоста і живе у воді.
[430]Струмінь бобра – густа смолоподібна речовина червоно-бурого кольору, знаходиться в двох мішечках довжиною 5-7 см нижче хвоста звіра.
[431] Шуга – дрібний, крихкий, схожий на кашу лід, що йде на річках перед льодоставом чи під час весняного льодоходу.
[432] Крадь – крадіжка.
[433] Скорняк – ремісник, що займається вичинкою хутра.
[434] Вручій – нині Овруч, районний центр Житомирської області; в ті часи, після спалення княгинею Ольгою Іскоростеня, стольного города древлян, у Вручії сидів княжий посадник, що управляв землями древлян.
[435] Титар – ктитор, церковний староста у православ'ї, який обирається з авторитетних благочестивих мирян.
[436] Тоня – місце постійного лову риби неводом на річці чи озері.
[437] Притонок – місце, де невід вибирають з води.
[438] Біжне крило – довше крило закидного невода, яке першим ішло (бігло) у воду.
[439] Приводи – мотузки на краях невода.
[440] П'ятне крило – коротше крило закидного невода.
[441] Ботало – тут: довга тонка жердина зі схожим на ступку накінечником, яку рибалки використовували для того, щоб ударяючи тим накінечником по воді і створюючи шум, заганяти рибу.
[442] Мотня – великий мішок на неводі, в який збиралася риба під час лову.
[443] Плесо – тут: хвіст сома.
[444] Ручник – основний ковальський молоток для роботи однією рукою.
[445] Замунь – священна небесна корова, що вночі проливає на небі своє молоко у вигляді відомого всім Молочного шляху.
[446] Скалви – рівноплечні ваги.
[447] Зернь – тут: ікра риби.
[448] Сухва – родзинки, сушені ягоди винограду, що завозилися купцями з півдня і вважалися неабиякими ласощами.
[449] Копаниця – дерев'яна лопата в тонкій залізній рамі.
[450] Зиждитель – будівничий.
[451] Жирниця – невеличка глиняна посудина, в яку клалося сало чи нутряний жир і підпалювалося; використовувалася таким чином для освітлення.
[452] Вертута – випечений з тіста знак безкінечності, що нагадує вісімку.