Знаходиться практично на одній лінії з земною віссю, через що й не змінює свого положення на нічному небі.
[295] П'ятьнадесять – п'ятнадцять.
[296] Огир – самець коня, що досяг статевої зрілості, жереб.
[297] Савраса масть – тьмяно-рудий тулуб з підпалинами на животі; грива, хвіст, низ ніг – чорні.
[298] Русалії – святковий тиждень з 6 по 12 травня, восьмий за ліком після Великдня, присвячений поминанням померлих предків та молінням про дощ.
[299] Верея – замок.
[300] М'яка рухлядь – вичинене хутро.
[301] Гутник – ремісник, котрий виплавляв скло та робив скляні вироби.
[302] Уход – такі, основані на довірі, відосини між власником та рабом, коли останньому дозволялося за обумовлену плату займатися якимось промислом на стороні.
[303] Храмування – тут: справляння треби на капищі в призначеній саме для цього хоромині.
[304] Корчага – міра рідини: два відра, або 25 літрів.
[305] Міра – сувій домотканого полотна завдовжки 12 аршин, або 8,5 метрів.
[306] П'ядь (чверть аршина) – міра довжини, дорівнювала 17,8см, або відстані між кінчиками великого та вказівного пальців руки.
[307] Ложниця – спальня.
[308] Хляби – за віруваннями давніх слов'ян – отвори в небесній тверді. Коли вони відкриваються, йде дощ.
[309] Посолонь – по ходу сонця.
[310] Свастя (Сва з тя!) – свастика, магічний символ всесвіту, а також річного сонцевороту, знак щастя у давніх слов'ян.
[311] Ольвія – давньогрецька північно-чорноморська колонія, нині – місто в Одеській області.
[312] Хитрість, хитрець – тут: таємні знання та вміння, людина, що ними володіє: майстер, ремісник.
[313] Лепетайло – язик.
[314] Ногата – дрібна срібна монета; в одній гривні двадцять ногат.
[315] Верея – тут: плетена з лози кругла велика корзина з пласким дном
[316] Порти – штани.
[317] Тенета – міцна сіть з великими вічками для лову диких тварин.
[318] Схудні дні – третя та остання чверть місячного циклу, дні, коли місяць "худне", зменшується.
[319] Скотниця – скарбниця, оскільки найбільшою цінністю у сіверян вважалася худоба – скот.
[320] Крини – білі водяні лілеї.
[321] Суд – бог людської долі.
[322] Рамено – плече.
[323] Чресло – стегно.
[324] Лель – бог кохання у давніх слов'ян, зароджує в людських серцях почуття любові. Молодший син богині Лади.
[325] Полель – бог сімейних стосунків, приходить до людей вже після свого молодшого брата, Леля.
[326] Безградник – людина без постійного місця проживання.
[327] Гніздо – те ж саме, що й верв.
[328] Сквара – тут: жертовний запах горілої плоті, дим від спалюваної жертви.
[329] Потворник – помічник волхва, що допомагав творити требу.
[330] Страва – поминальна або жертовна їжа, котру споживали сукупно з Богами, тобто творячи пожертву.
[331] Ставлений мед – алкогольний напій, отриманий шляхом холодного природного бродіння меду з соком ягід – брусниці, малини, вишні, тощо. Термін бродіння складав від 15 до сорока і більше років.
[332] Гарнець – міра об'єму, чверть відра.
[333] Ланіти – щоки.
[334] Криж – руків'я меча: сукупність огнива, черена та яблука.
[335] Попсуй – невміла людина, що псує доручену їй справу.
[336] Товстина – грубе полотно чи сукно, ткане з товстої пряжі.
[337] Длань – долоня.
[338] Свароже коло – календарний рік. На противагу нам, давні слов'яни уявляли час не у вигляді прямої лінії, а схожим на тугу спіраль пружини. Річний відрізок часу бачився їм у вигляді кола, що його за календарний рік здійснюють на нічному небі сузір'я, обертаючись навколо Пакола (Полярної зірки).
[339] Кріпак – тут: міцна, сильна людина.
[340] Язя, язя квасна – похмілля після вживання квасу.
[341] Кисера – спотворене від "сикера": так в середні віки звалося будь-яке вино, окрім виноградного. Тут – хмільний квас із жита, до того ж низької якості і дуже міцний.
[342] Кузнь – тут: ювелірні прикраси.
[343] Стельмах – майстер по виготовленню возів і саней.
[344] Свясло – перевесло.
[345] Отній – отчий, батьківський.
[346] Живот – має два значення: 1) життя; 2) нажите добро.
[347] Хоролуг, хоролужний меч – меч з високоякісної сталі, секрет виготовлення якої втрачений, до наших часів дійшла лише назва.
[348] Укладний – зі сталі високої якості.
[349] Дол – поздовжня жолобчаста виїмка на обох сторонах леза меча, служить для зменшення його ваги.
[350] Зерцало – дзеркало.
[351] Вершок – давньоруська міра довжини, 4,5 см.
[352] Огниво – тут: перехрестя між руків'ям меча та його лезом; слугувало для захисту руки
[353] Черен ( черенок) – та частина крижа меча, яка лягала в долоню.
[354] Яблуко – масивне навершя руків'я меча (крижа), що слугувало для кращого балансу клинка, зміщуючи центр ваги меча ближче до його черена.
[355] Зернь – тут: дрібні металеві кульки, напаяні на основу, широко використовувалася при виготовленні прикрас.
[356] Векша – білка.
[357] Закориш – личинка короїда, що живе під корою засохлих або зрубаних дерев.
[358] Жовна – великий дятел.
[359] Поповзень – птах роду гороб'ячих, що харчується на стовбурах дерев комахами та їх личинками.
[360] Кипрій – іван-чай, багаторічна трав'яниста рослина з товстим повзучим корневищем і прямостоячим стеблом, медонос, має лікувальні властивості.
[361] Чеп – цеп, ланцюг.
[362] Медолаз – так називався сезон збору меду.
[363] Вщиж – населений пункт біля Десни в Брянській області РФ, неподалік якого знаходилося велике язичницьке капище, залишки котрого досліджені археологами радянської доби.
[364] Макошине капище – нині смт Макошине Менського району Чернігівської області.
[365] Медостав – процес виробітку ставленого меду.
[366] Кайма – частина щита між умбоном і вінцем.
[367] Іван Малий – візантійський імператор Іоанн Цимисхій, котрий прийшов до влади в результаті змови, убивши свого попередника – імператора Никифора ІІ, дядька по матері.
[368] Копили – вертикально поставлені масивні бруски, що з'єднувалися з полозом та нащепом саней.
[369] Нащеп – товстий брус над кожним з двох полозів саней, що з'єднувався з полозом копилами.