Процес бродіння відбувався на сонці, за рахунок його тепла.
[235] Позор – тут: загальний огляд, чиясь ганьба, котру кожен бачить.
[236] Сволок – довгий, великого перетину брус через всю хату, на котрому тримається стеля.
[237] Вінець – тут: один горизонтальний ряд зв'язаних між собою колод у дерев'яному зрубі.
[238] Ублюдень – тут: тварина від батьків різних порід, виродок.
[239] Орден бенедиктинців – орден латинських ченців. Заснував Бенедикт Нукійський бл. 530 в Монте-Кассіно (Італія). Складений ним статут для кліриків містив три обітниці: постійне проживання в монастирі, послух і цнотливість. Праця була обов'язковою.
[240] "...панум нострум квотидіанум да нобіс одіє" – хліб наш насущний дай нам сьогодні.
[241] Міліарисій – візантійська срібна монета.
[242] Чоло – тут: вхідний отвір в печі, по-іншому – устя.
[243] Вершняк — верхній брус дверного прорізу.
[244] Димник – отвір у стіні над піччю для виходу диму із житла, що топилося "по-чорному".
[245] Жорновки – жорна.
[246] Верша – плетене з лози або сітки знаряддя для лову риби: продовгуватий циліндр з одним отвором-гузирем, через який риба потрапляла всередину, але не могла знайти виходу назад.
[247] Тесло – сокира з трохи заокругленим лезом, повернутим під кутом 90 градусів до поздовжньої осі топорища. Використовується для вирубки обла та пазів.
[248] Крижень – вид дикої качки.
[249] Гоголь – вид дикої качки.
[250] Припутень – великий дикий голуб.
[251] Зегзиця – зозуля.
[252] Жековини – довгі сталеві смуги вкупі з петлями, на котрих тримаються ворота чи двері.
[253] Спуд – посудина. "Тримати під спудом" означає ховати під, скажімо, горщиком, в переносному сенсі – не використовувати за призначенням.
[254] Нав'ї, Нав'є – нечиста сила, упирі, ворожі душі, що вибравшись на білий світ з Потойбіччя (Нави), прагнуть принести людям зло, хвороби та напасті.
[255] Ушула, шула – стовп, на котрому навішується стулка воріт.
[256] Хорс – язичницька назва Місяця.
[257] Ухналь – металевий цвях, котрим до копита коня кріплять підкову.
[258] Нетіль – телиця, ялівка до першого приплоду.
[259] Водосвяття, Водокрес – язичницьке свято, що є завершенням Велесових Святок, котрі починалися в ніч з 21 на 22 грудня зі свята Різдва Божича-Молодеє Сонце і тривали до 6(19) січня. Вважалося, що в цей день іскра небесного вогню (Креса) падає зі Сварожої кузні у води Землі, наділяючи їх при цьому чудодійними властивостями.
[260] Дана – богиня води, її день святкували 6 січня, на Водокрес. Того дня вода мала надзвичайну силу, була цілющою, несла позитивну енергію життя.
[261] Гарнець – міра об'єму, чверть відра.
[262] Топтун – знаряддя для лову риби. Має каркас із лози у формі півконуса, обтягнений сіткою, відкритий з основи. Ставлять на мілководді на дно і загнавши рибу в топтун, швидко його піднімають – риба залишається в сітці.
[263] Волок – тут: маленька, лише в кілька метрів завдовжки, рибальська сіть.
[264] Прясло – тут: ланка горожі від стовпа до стовпа.
[265] Верв – сукупність поселень одного роду; коли в одному городищі ставало затісно і не вистачало на всіх лісу для підсіки чи полювання, частина роду, кілька сімей, виходили і закладали нове городище, не втрачаючи при цьому родинних стосунків. Зазвичай верв, або "гніздо", нараховувала до півдесятка окремих поселень.
[266] Луб жита – 2,5 пуди (40 кг).
[267] Купа – сума позики, обумовлена рядом ціна, котру мав сплатити закуп за зерно, скот, інше.
[268] Закуп – той, хто взяв щось в борг із зобов'язанням відпрацювати його в установлений термін на певних роботах.
[269] Полиця – залізна пластинка над наральником, котра клала на бік розрізану ралом землю, примітивний попередник плуга.
[270] Переліг – примітивна система землеробства, при якій поле після зняття декількох врожаїв залишалося як пар без обробітку щонайменше на 8 років. Родючість ґрунту відновлювалася під впливом багаторічних трав.
[271] Діди – тут: день вшанування померлих пращурів через тиждень після Великодня.
[272] Різана – в одній гривні – п'ятдесят різаних.
[273] Пуд – слово означає не тільки давню міру ваги, що дорівнює 16 кг, але й ручні ваги, те ж саме, що й пізніше безмен.
[274] Аршин – давньоруська міра довжини, дорівнює 71 см.
[275] Обло – чашеподібний поперечний вируб у колоді для кутової зв'язки у вінці.
[276] Жолоб – тут: поздовжній паз у колоді для щільного прилягання верхнього вінця у зрубі до нижнього.
[277] Каракуля, черта – схожий на циркуль теслярський інструмент, за допомогою якого креслиться контур виїмки (обла) у колоді під час в'язки вінців дерев'яного зрубу.
[278] Скобель – інструмент для зняття кори з колоди у вигляді букви "П" з двом короткими дерев'яними ручками і гострою сталевою перекладиною.
[279] Конха – напівкупол над виступаючою частиною католицького храму.
[280] Абсида – частина католицького храму, що використовується як каплиця.
[281] Німець – на Русі німцями звали будь-яких чужоземців, котрі не знали руської мови, тобто, на переконання русів, були "німими".
[282] Городник – тесляр, що спеціалізувався на зведенні городських дерев'яних укріплень.
[283] Охряп – спосіб кутової врубки, за якої зверху та знизу колоди робиться не кругла, а прямокутна виїмка на чверть її діаметра.
[284] Пуд – тут і скрізь далі – специфіка поліської говірки, що своїм корінням сягає санскриту: коли в українських словах звук "і", що в аналогічних російських переходить в "о", стає "у". Наприклад: кінь – конь – кунь; лікоть – локоть – лукоть; під – под – пуд.
[285] Перші півні – починають співати якраз посередині між північчю та світанком, треті – на світанку, другі – посередині між першими та третіми. Слід зазначити, що таким чином їхній спів зсувається в часі залежно від пори року.
[286] Векша, вевериця, вивірка – білка.
[287] Скура – шкура.
[288] Соха: тут: у давньоруському житлі – вертикальний дерев'яний стовп з розвилкою на кінці. На дві сохи спирався кнесь, верхній поздовжній брус, що в свою чергу служив опорою для биків (стропил).
[289] Кнесь, князь – верхній поздовжній елемент покрівлі, на котрий спиралися бики (стропила). Певним чином можна припустити, що слово "князь" означало "той, на кому все тримається".
[290] Тес – матеріал для покрівлі у вигляді колотих, а потім обтесаних сокирою дощок.
[291] Охлупень – тут: завершальний елемент двоскатної тесової покрівлі у вигляді колоди з вибраним знизу пазом, кінці якої оформлені у вигляді кінської голови, оскільки кінь вважався в давній Русі твариною-оберегом. Охлупень придавлював собою верх тесової покрівлі.
[292] Яворові – зроблені з деревини клена явора.
[293] Дивень – круглий обрядовий хліб.
[294] Пакіл – Полярна зірка.