У гривні було 20 ногат.
Нумер – одна з частин Великого палацу Константинополя, котра частково використовувалась в якості казарм для етерії, а частково як тюрма для особливо небезпечних державних злочинців.
О
Обавниця – відьма, що вміла причарувати, закохати в себе чоловіка, будь-яку ситуацію повернути на свою користь.
Обельний холоп – те, що й раб.
Облавок – борт човна, лодії.
Обло – чашеподібний поперечний вируб у колоді для кутової зв'язки у вінці.
Оболонь – заплавні луки біля річки.
Оброк – обов'язок певного населеного пункту по утриманню князя та його дружини (княжої залоги).
Обштина – община.
Овоч – в Х столітті на Русі так називали ягоди та фрукти.
Огир – жереб.
Огниво – тут: 1) перехрестя між руків'ям меча та його лезом; слугувало для захисту руки; 2) знаряддя для видобування вогню – шматок сталі з високим вмістом вуглецю. Коли ним ударяли по кременю, утворювався пучок іскор, від якого займався трут.
Огнищанин – глава сімейства чи роду, той, хто чинить пожертву Богам від імені усіх своїх домочадців.
Огузи – союз двадцяти чотирьох тюркомовних племен, предки теперішніх туркменів та казахів.
Одесну – вправо, справа.
Одін – верховний бог скандинавської та давньогерманської міфології, бог війни і мудрості.
Однога (відрога) – розгалуження гори, ріки, яру тощо.
Одрина – ліжко.
Одщуратися – відмовитись від заступництва Щура, духа предків (пращурів), охоронця родини та житла. В сучасній вимові – одцуратися.
Озаричі – нині село Конотопського району Сумської області.
Ойкумена – "населене" (термін, введений давньогрецьким географом Гекатеєм Мілетським); в розумінні візантійців – цивілізована територія землі, де панує християнство. Решта земель поза межами ойкумени такою не являлась, вважалася варварською.
"Око всесвіту" – одна з самоназв Константинополя.
Ол – пиво з ячмінного солоду.
Оправка – тут: циліндричний стрижень, на котрий спірально навивався дріт для подальшого виготовлення кольчужних кілець.
Опуцьки – молоді соковиті стебла щавлю.
Оргія – тут: 1) давньогрецька міра довжини, що коливалася від 1,85 до 2,10 метра (відповідник руського сажня); 2) спочатку давньогрецьке свято на честь бога вина й веселощів Діоніса, пізніше – груповий статевий акт.
Оселок – тут: брусок природного шиферу або каменю-піщаника, що використовувався для заточки ріжучого інструменту.
Оскарб – загартоване сталеве зубило, котрим на жорнах робили насічки.
Оскепище – те саме, що й ратовище, древко списа.
Оскол – київський князь Аскольд, підступно вбитий Олегом.
...отим духом – мається на увазі запах ладану.
Отрок – до семи років дитина (детеськ), від семи до чотирнадцяти – отрок, після чотирнадцяти – юнак (уноша).
Охляп – без сідла.
Ошитка – личинка метелика ручайника, котра, розвиваючись у воді, будує ("шиє") собі для захисту трубочку зі шматочків кори, решток відмерлих рослин, тощо.
Ошую – зліва.
Оюн – в'юн, невеличка, схожа на змійку, рибка.
П
Паволока – шовкова тканина.
Паганист (дослівно паганистис; грец. παγανιστής) – язичник.
Пазанка – частина заячої лапи вниз від колінного суглоба.
Пакіл – Полярна зірка, єдина з небесних світил Північної півкулі, що не змінює свого положення під час добового обертання зоряного неба. Давні слов'яни вважали, що білий світ, уособлення добра, тримається на ланцюгу, прикутому до Полярної зірки (Пакола), а уособлення зла – Чорний пес – щоночі гризе ланцюг, проте не встигає перегризти його до світанку; за день ланцюг відновлюється – таким чином утримується рівновага між Добром та Злом, завдяки котрій і існує видимий світ.
Панігір – ярмарок, ринок, місце, де запасаються товарами, продовольством.
Паракимомен (постільничий) – одна з найвпливовіших посад у Візантії, що надавалася лише євнухам, часто паракимомен виконував функції першого міністра.
Парафаллассит – наглядач порту.
Парега – тут: складені ковалем в багатошаровий пакет смуги металу з різними характеристиками задля отримання сталевого клинка з унікально високими властивостями.
Пацинакити – печеніги.
Пасока – сік клена або берези.
Пасхал – пасхальна свічка, що застосовується в католицькому обряді хрещення.
Патик – те ж саме, що й палиця.
Патрикій – один з найвищих візантійських титулів. Хоча назва його й походить від римського "патрицій", але якщо останній передавався від батька до сина, то титул "патрикій" у Візантії надавався виключно імператором і не був спадковим. В Х столітті ним нагороджувалися найвидатніші управителі фем (областей) та полководці.
Паща – пастка на лисицю або видру; звіра вбивала важка колода, що трималася на чутливому до руху оперті.
Пепло – тут: фата, грецький головний убір нареченої.
Пергам – античне місто в історичній області Мізія на заході Малої Азії. Заснований греками ще в ХІІ ст. до н.е., був одним з найбільших центрів елліністичного світу.
Перевесище – спеціально обладнані місця на шляху осінньої міграції перелітних птахів, на котрих ставились великі сітки для лову гусей чи лебедів.
Переволока – тут: волок; місце, де лодії по суші перетягували з однієї ріки в іншу. На смоленських землях їх знаходилося кілька: з Волги в Дніпро через Вазузу, з Дніпра в Десну через Угру, з Дніпра через Касплю в Ловать та з Західної Двини через Торопу в Ловать.
Передборник – воїн першої шеренги.
Переметна сума – тут: зазвичай шкіряні парні сумки, перев'язані між собою, котрими в'ючили коней для перевезення важких цінних вантажів.
Переслав – давньоруський літописний город, нині Переяслав-Хмельницький.
Перестріл – давньоруська міра довжини, що відповідала відстані, на якій стріла зберігала свою вбивчу силу, дорівнює приблизно 200-220 м.
Перунів день – 20 липня за сучасним календарем.
Пестун – тут: опікун малолітнього правителя, вихователь.
Пищик – тут: мисливський свисток, що імітує голос птаха, манок.
Південні руські рубежі – тут: в ті часи по лівому берегу сучасного Сейму.
Півторак – мед, що складався з однієї частки кислого меду й півчастки води. Був найгустішим та найзапашнішим серед медів з іншими пропорціями води й кислого меду: двійняків, третяків та чотирняків.
Підклад – тут: товста, зазвичай сукняна, підкольчужна сорочка, котра вдягалася під броню задля пом'якшення удару.
Піщань – літописна річка, на котрій відбулася битва між військом князя Володимира й ополченням радимичів.
Плахта – пастка на куницю, соболя чи тхора, яка ставилася над землею і діяла по принципу пащі, тільки мала відповідно менший розмір.
Племенщина – тут: уся сукупність землі, котрою володів рід.
Плотін (205 – 270) – давньогрецький філософ-ідеаліст, найвидатніший представник неоплатонізму – останньої великої філософської системи античності, що справила значний вплив на розвиток християнської філософії.
Повня – повний місяць.
Поганин – язичник.
Погост – укріплене військове поселення княжої адміністрації для збору данини та нагляду за порядком на підвладних землях. Саме в погостах зупинялося щорічне княже полюддя; сюди заздалегідь звозилася данина з окремих поселень, тут вівся її облік з подальшим збереженням.
Под – нижня горизонтальна поверхня пічного простору, іншими словами – дно печі.
Податель – одне з імен Дажбога.
Подимне – вид податку в Давній Русі. Ним обкладалося кожне опалюване житло.
Позор – тут: огляд.
Позорити – тут: роздивитися.
Покон – звід традицій, неписаних правил життя давніх слов'ян.
Покрова – осіннє свято богині Матері Слави, припадало на 1 жовтня.
Поляни західні – тут мається на увазі та частина полянського племені, що проживала на території сучасної Великопольщі. Мешко І був їхнім князем і в 966 році хрестив західних полян, чия самоназва пізніше дала назву державі Польща.
Помістя – спеціальний невеликий податок, що його сплачували до княжої казни жителі малих городів. Їхній вищий прошарок – "мужі" та середній – "люди" через те був звільнений від сплати данини. Її сплачували тільки жителі городищ і весей.
Попинка, єпитрахіль (грец. επιτραχηλιον — "те, що навколо шиї"): приналежність богослужбового облачення священика східного обряду – довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди.
Поприще – тут: відстань, яку ратай проходить із сохою від одного краю ниви до іншого. В абсолютному вимірі становило приблизно 1,3 км або 750 сажнів. У переносному сенсі це слово означало певний великий відрізок часу, відстані. "На поприщі живота свого" – на протязі життя людини, на життєвій дорозі, тощо.
Порок – таран, стінобитне знаряддя.
Порти (ногавиці) – штани.
Портик – розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами або стовпами, що підтримують її перекриття.
Порфір – загальна назва магматичних гірських порід глибокого пурпурового кольору.
Порфірородні – народжені в Порфіровій палаті Великого палацу візантійських імператорів.
Посад – тут: відведене власником землі місце для поселення новоприбулих мігрантів, добровільних чи взятих у полон (походить від слова "посадити", тобто оселитися з чийогось дозволу або примусу).
Послух – тут: 1) свідок; 2) той, хто підслуховує, шпигун.
Посолонь – по ходу сонця.
Постоли – примітивне взуття з грубої шкіри на зразок сучасних тапок, що кріпилося до ноги ремінцями.
Потворник – помічник волхва, той, що творить требу.
Потир – у християнстві літургійна чаша для освячення вина і прийняття причастя.
Почайна – літописна річка (за іншими джерелами – рукав Дніпра), на котрій в районі сучасної Поштової площі Києва була пристань для суден.
Почет – особи, що супроводжують князя.
Почечуй – геморой.
Пояти – тут: переспати, зґвалтувати; в більш широкому значенні – взяти, схопити, утримувати, одружитися тощо.
Прав – небесний світ богів та пращурів, який включає в себе загальний світогляд, Кон, уявлення про те, що є добро та зло, був правовою основою, моральним укладом життя слов'ян дохристиянської доби.
Правда (Руська правда) – перший офіційний звід законів Русі, укладений Володимиром Великим.
Правий суд – суд згідно з моральними принципами Прави.
Празний – нічим не зайнятий; для порівняння: непразна – вагітна.
Празнувати – тут: нічого не робити, байдикувати.
Прах – тут: порошок.
Презвія – посольство.
Придверні – служки найнижчого рівня у візантійській Церкві.
Припутень – дикий лісовий голуб.
Притика – 1) літописна пристань на Почайні; 2) дерев'яний кілок або залізний прут, шворінь, котрим волове ярмо кріпилося до дишла.
Причепа – тут: однорічна трав'яниста рослина сімейства Айстрових (череда трироздільна).
Провар меду – вихід готового меду з одного казана, не менше 10 відер.
Продаж – тут: сплата князеві за провину.
Проедр (проедрон тин синкліту) – глава сенату Візантійської імперії.
Промітна – тут: скороминуща (діалект.).
Пропасниця – кістлява потворна істота, яка, вибравши собі жертву серед ослаблих людей, починає її мучити, кидаючи то в жар, то в холод.
Пружіє, пруги – сарана, шкідлива комаха, схожа на великого коника, котра здатна збиватися в гігантські зграї та завдавати непоправної шкоди сільськогосподарським угіддям, знищуючи на своєму шляху всю рослинність.
Пря – спротив, протистояння, сварка.
Прясельце – невеличкий округлий та плаский тягарець із отвором посередині що кріпився на веретені для сталості й рівномірності обертання.