Зазвичай застосовувся в місцях з горбистим ландшафтом або для переведення водогону через річки чи дороги (вулиці). Акведук Валента в Константинополі з'єднував Четвертий та Третій пагорби; один з наймонументальніших – заввишки 26 метрів, і єдиний на місці візантійської столиці, фрагмент якого зберігся до нашого часу.
Акінітон – маєток.
Ак-тюбе ( нині – Ахтуба), дослівно – білий пагорб: лівий рукав нижньої Волги, що починається за 537 км від місця її впадіння в Каспійське море.
Аполлон ( Осяйний) – у давньогрецькій міфології спочатку бог музики й віщування, пізніше ототожнювався з Геліосом – богом сонця й сонячного світла. В часи правління засновника Константинополя імператора Костянтина Великого християнство ще уживалося з язичництвом. Привезеній у Константинополь велетенській бронзовій статуї бога Сонця роботи самого Фідія за наказом Костянтина Великого відтяли голову й приробили нову – самого імператора, а потім статую позолотили. За іншою версією позолочена статуя імператора була дерев'яною.
Апостольське – тут: місіонерське.
Апсида – термін з давньогрецької класичної архітектури, півкруглий виступ будівлі, перекритий замкненим напівсклепінням. В християнських храмах завжди служить місцем розташування вівтаря.
Аргалі (качкар, аркар) – гірський баран.
Архонт – начальник міста або провінції Візантійської імперії. Також цим словом ромеї називали руських князів.
Аршин – давньоруська міра довжини, дорівнює 71 см.
Б
Баба-птиця – пелікан.
Бабина п'ятниця – 19 жовтня, Макошин день. На Придесенні вважалася особливо великим святковим днем на знак пошани до Богині родючості та жіночого ремесла..
Банд – загін візантійської армії чисельністю 200 чоловік.
Баптистерій – прибудова до храму або окрема будівля, призначена для хрещення.
Барми – захисна металева сітка, що кріпилася до обідка шолома і захищала шию воїна.
Безградник – людина, що не має власного житла, волоцюга.
Безочиво – безсоромно.
Берегиня – назва "берегиня" походить від слова "берег", як первинного означення місця проживання духів води. Берегині та упирі лишилися від тих прадавніх часів, коли слов'яни ще не мали пантеону своїх богів, а сили природи в їхніх уявленнях мали тільки поділ на добрих та злих духів-істот.
Берендеї – літописне кочове плем'я огузського походження, входило до племінного об'єднання торків.
Бильце – тут: обмежувальна планка, рейка.
Бирич – глашатай у Давній Русі, що виголошував населенню розпорядження князя та його місцевих адміністрацій.
Бирюк – вовк-одинак.
Бійне ковадло – основний інструмент помічника коваля, молотобійця, молот вагою 10-12 кг.
Білі Вежі – нині село Бахмацького району Чернігівської області.
Білі хорвати – літописне слов'янське племя, що в Х столітті жило на території сучасної Галичини (Бойківщини).
Білобережжя – нині острів Березань в Чорному морі при вході в Дніпровсько-Бузький лиман.
Білобог – бог світла й добра, антипод Чорнобога.
Благостині ( жіночого роду) – тут: доброта, спокій, умиротворення.
Блазнь – помилка, огріх.
Богатишт – багач.
Богумир – легендарний князь русів (див. "Велесова книга" дощ. 9а).
Болонь – коричневого кольору тонка кірка на поверхні мамонтового бивня.
Борей – грецька назва північно-східного вітру.
Борисфен – Дніпро.
Борідка для Велеса – тут: заплетені в косу (закручені спеціальним чином) стебла злаків на ниві як жертовний подарунок богові підземного світу, охоронцеві скота і врожаю.
Брав – тут: дрібна худоба, вівці та кози.
Бразди – повід, гнуздечка.
Братич, братанич – син брата, племінник.
Бронник – майстер з виготовлення броні – кольчуг.
Брудна кров – зараження крові, сепсис.
Буколеон – один з імператорських палаців Константинополя, що вікнами виходив на Мармурове море.
Бура (тінкал) – тетраборат натрію, натрієва сіль борної кислоти, що здавна
застосовувалася в металургії в якості флюсу при зварюванні металів.
В
Вайло – незграбний, неповороткий.
Вайсанс або Vargsvans – "Вовчий Хвіст"(шв.): літописний воєвода князя Володимира.
Вальгалла – житло бога Одіна, де за його вибором спочивають після смерті звитяжні скандинавські воїни.
Варанги – так ромеї називали варягів.
Варда Фока (Молодший) – візантійський воєначальник вірменського походження, племінник імператора Никифора ІІ Фоки, двоюрідний брат імператора Іоанна Цимісхія, намісник феми Антиохія. Тричі очолював заколоти як проти діючої влади, так і на її підтримку. Загинув у битві при Абідосі, в якій вирішальну участь брало послане князем Володимиром Святославичем руське військо.
Василевс (Автократор) – імператорський титул у Візантії.
Василик – дослівно "царський муж"; тут: імператорський посланець з розпорядчо-виконавчими функціями.
Василій ІІ – імператор Візантії з 976 по 1025 рік, прозваний Болгаробійцею через надзвичайно жорсткі методи війни з болгарами, котру вів з 976 по 1018 рік.
В татя місто – вираз, що відповідає нинішньому оголошенню когось поза законом.
Вевериця – білка. Її хутро слугувало також грошовою одиницею Давньої Русі. У срібній гривні 100 вевериць.
Вежди – повіки.
Велес – бог скотарства, а ще покровитель волхвів, ясновидців та віщунів, один з найшанованіших на Русі. Вважався помічником хліборобів. Під час збору врожаю в полі робили закрутки з добірних стебел злаків – "завивали Велесові бороду". Сніп жита вважався одним із символів Велеса і був обрядовим замінником імені цього бога.
Велесів день – тут: 6 грудня за сучасним календарем, святкувався за три шестиденних тижні перед Різдвом Божича (24 грудня).
Велесів тиждень – з 10 по 15 лютого за сучасним календарем.
Великдень – п'ятнадцята неділя від Різдва Божича, перший день після весняного рівнодення.
Великий ківш – сузір'я Великої Ведмедиці, яке за добу робить один повний оберт навколо Полярної зірки. Згадане в тексті положення відповідає 12-й годині ночі.
Великий палац – головна резиденція візантійських імператорів. Царських дітей, народжених в його порфірній залі, називали Порфірогенітами (Порфірородними, Багрянородними).
Великі ворота – головні, з каменю, ворота Києва часів Володимира Святославича, котрі пізніше були перебудовані й отримали назву Софійських.
Вем ай ду (Vem ӓr du)? – Ти хто такий?
Верв – сукупність поселень на землях одного роду, так зване "гніздо", утворювалося внаслідок розселення в результаті збільшення чисельності жителів головного поселення.
Верея – тут: замок.
Верига – ланцюги, кайдани.
Вершок – давньоруська міра довжини, приблизно 4,5 см.
Весь – невеличке поселення, котре не було навіть обнесене захисною стіною – частоколом.
Взвить – вигода, бариш.
Видець – свідок.
Виливниця – форма для виливання розплавленого металу.
Вилошник – зігнутий півколом обруч з втулкою, що насаджувався на довге дерев'яне руків'я; служив для виймання горщиків з печі. Те ж саме, що й рогач.
Вира – штраф за різного роду провини, що накладався на окремих людей та поселення княжою адміністрацією.
Витичів – літописний порт на Дніпрі нижче Києва.
Вить (гілка) – тут: деснянська протока біля Коропа, котра ще в давнину отримала таку свою назву через те, що з якихось причин пересохла в нижній частині свого русла і вже не впадала знову в Десну, а мала вигляд гілки, що росте від стовбура.
Вишґард – Вишгород, "Вольжин град", літописний город, що стоїть на Дніпрі вище гирла Десни, у ті часи був заміською резиденцією київських князів.
Вия – шия.
Вівліо (βιβλίο) – книга (з грецької).
Вівчарик – маленький співочий птах з ніжним мелодійним співом.
Вігла – денна варта Константинополя.
Відпал – операція термічної обробки сталі, що полягає в нагріванні виробу до певної температури та його повільного охолодження6 це робить його пластичним і м'якшим, придатним до інструментальної обробки.
Відар – бог помсти та мовчанки в скандинавській міфології, син верховного бога Одина й велетунки Ґрід.
Відьма – назва походить від слова "відати" – знати. В ті часи відьма не вважалася демонізованою істотою, як це сталося з прийняттям християнства, а лише особою, яка володіє утаємниченими знаннями (відає) та вміє використовувати їх на свою чи людську користь. Був розподіл відьом на родимих та вчених. Перші ставали відьмами по народженню ( коли мати й баба були відьмами), другі – отримавши таємні знання зі сторони.
Вінець – 1) край щита; 2) один горизонтальний ряд зв'язаних між собою колод у дерев'яному зрубі.
Віно – плата за наречену, викуп.
Вітро (βιτρό: грец.) – вітраж.
Віщий – тут: провидець майбутнього.
Вовківня – пастка для вовка: дерев'яний лабіринт з дуже тісним проходом, зайшовши в котрий, вовк вже не міг розвернутися та вийти назовні.
Вовче горло – вузька частина Дніпрового русла вище острова Хортиця з дуже швидкою течією.
Вогневиця – лихоманка.
Вогнепоклонники – зороастрійці.