У одній гривні 20 ногат, 50 різаних, 100 векш або вевериць.
Грудок – тут: горбок.
Губи – тут: гриби.
Гузка, гузно – зад людини, тварини, також задня частина човна-однодеревки.
Гулями – кінне військо на службі у бека.
Гутник – ремісник, котрий виплавляв скло та робив скляні вироби.
Ґ
Ґалдовник – жертовний камінь.
Ґалдування – ворожіння.
Головник – вбивця.
Горниця – кімната другого поверху.
Д
Давленина – здобич, задавлена в петлі, чи вбита без кровопускання.
Дана – богиня води, її день святкували 6 січня, на Водокрес. Того дня вода мала надзвичайну силу, була цілющою, несла позитивну енергію життя.
Дарбанд – нині місто Дербент на території сучасного Дагестану.
Дванадесять – дванадцять.
Декарх – молодший офіцерський чин у візантійській армії, командир десятка.
Денниця – ранішня зоря на східному небосхилі, котра прислуговує Сонцю-Дажбогу.
День орати – міра орної землі, скільки пара ситих волів виоре за один день, приблизно 0,55 га.
Дербентське море – назва Каспійського моря.
Дервіш – мандрівний філософ, мудрець в Середній Азії.
Десниця – права рука.
Джилям – ріка в історичній області Пенджаб.
Джурджанське море – ще одна середньовічна назва Каспійського моря, що перекладається як Хозарське море.
Див – надприродна істота, злий дух не лише в іранській та тюркській, але і в слов'янській міфологіях. Провісник лиха в зороастризмі.
Дивень – круглий обрядовий хліб.
Димник – отвір у стіні над піччю для виходу диму із житла, що топилося "по-чорному".
Динар – середньовічна золота монета Арабського халіфату вагою 4,5 грама, прототипом якої був золотий римський денарій.
Диргем – середньовічна срібна арабська монета вагою 3,9 грама.
Дихавиця – астма.
Дід – тут: так називався сусідній з піччю стовп сохи, на котрому кріпилася божничка з кумирами богів, а також духів – Домовика та Лісовика.
Діди – тут: день вшанування померлих пращурів через тиждень після Великодня.
Дікастиріо – двір (з грецької).
Длань – долоня.
Доблій – доблесний.
Додурга, япарли, каркин – самоназви напівосідлих огузьких племен, що на той час мешкали в Каракумах між Бухарою та Мервом, займаючись скотарством і примітивним землеробством.
Дол – поздовжня жолобчаста виїмка на обох сторонах леза меча, служить для зменшення його ваги.
Доля – тут: богиня людської долі, котра супроводжує її усе життя.
Домаживець – тут: домосид, той. хто вдома живе.
Доместик схол – титул у Візантійській імперії, тут: головнокомандувач армії.
Домовик – дух рідної домівки, що жив із сім'єю, оберігав господарство та попереджав господарів про лихо.
Другі півні – тут: приблизно друга година ночі, але ця пора змінюється в залежності від тривалості світового дня (див. Перші півні)
Друнгарій – офіцерський титул візантійської армії, командир підрозділу (друнга) в 400 воїнів.
Дудак – дрофа, великий степовий птах.
Е
Ескувіти – кінний загін імператорської гвардії.
"... Ет дімітте нобіс дебіта ностра, сікут ет нос дімісімус дебіторібус ностріс*..." – слова молитви "Отче наш" на латині: – ... І пробач нам провини наші, як ми пробачаємо винуватцям нашим.
Є
Ємець – збирач податків.
Ж
Жековини – довгі сталеві смуги вкупі з петлями, на котрих тримаються ворота чи двері.
Живот – тут: життя.
Жирниця – невеличка глиняна посудина, в яку клалося сало чи нутряний жир і підпалювалося; використовувалася таким чином для освітлення.
Жлуктити – жадібно пити.
Жлуктовиця – тут: дифтерія.
Жовна – великий дятел.
Жолоб – тут: поздовжній паз у колоді для щільного прилягання верхнього вінця у зрубі до нижнього.
З
Забороло – верхня частина стіни фортеці з бійницями.
Забудь-ріка – ріка, яка відокремлює земний світ, Яв, від потойбічного – Нави. Перейшовши через Забудь-ріку, померлий забуває все, що було з ним на цьому світі.
Загніток, загнітка – закуток всередині печі, біля її чола, де зберігаються жарини для швидкого розпалювання нового вогню.
Задниця – спадщина.
Задничник – спадкоємець.
Закомелиста деревина – дерево з товстою нижньою частиною, товщина якої звужується до верху занадто швидко.
Закориш – личинка короїда, що живе під корою засохлих або зрубаних дерев.
Закуп – той, хто взяв гроші в борг із зобов'язанням відпрацювати свій борг в установлений термін на певних роботах.
Замор'я – Візантійська імперія.
Замунь – священна небесна корова, що вночі проливає на небі своє молоко у вигляді відомого всім Молочного шляху.
Здорожитись – втомитися в дорозі.
Зегзиця – зозуля.
Зернь – 1) ікра риби; 2) дрібні металеві кульки, напаяні на основу, широко використовувалася при виготовленні прикрас.
Зерцало – дзеркало.
Зиждитель – будівничий.
Зиждити – зводити, будувати.
Зів – проміжок між верхнім та нижнім рядами ниток основи.
Зіндан – тюрма на Середньому Сході.
Злидні – маленькі зловредні духи.
Злюб – шлюб.
Знамуйся – тут: любуйся.
Зозулинець – багаторічна трав'яниста рослина з підземними бульбовидними наростами, що перетерті в порошок та висушені, є високопоживною їжею. Використовувалися під час тривалих важких походів.
Зороастризм ( від імені пророка Зороастра або Заратуштри) – релігія, що була поширена в давнину в країнах Близького і Середнього Сходу, в основі якої – ідея вічної боротьби добра і зла.
Зруб – стіни дерев'яного будинку з колод, котрі в кутах з'єднані між собою в особливий замок.
І
Іван Малий – візантійський імператор Іоанн Цимисхій, котрий прийшов до влади в результаті змови, убивши свого попередника – імператора Никифора ІІ, дядька по матері.
Ігаль – обруч у вигляді подвійного кільця із вовняної мотузки, що утримує на голові араба іхрам.
Ігренева масть – корпус бурого, або темно-шоколадного кольору, хвіст і грива білі.
Ізгой – слово, похідне від "гой" – життя (для порівняння – гоїти, гоїтися), дослівно – "той, що пішов з життя", бо для середньовічної людини життя поза власним родом уявлялося неможливим.
Ізмаїльтянин – мусульманин.
Іраваті – нині Раві, ріка в Пенджабі.
Іхрам, шаль – велика хустина, що її мешканці пустелі використовують, як головний убір, захищаючись таким чином від сонця та піску.
Й
Йомутські коні – древня порода, за назвою племені, що жило на території сучасного Туркменістану.
К
Кабиця – відкрита літня піч, що споруджувалася за потребою в дворі чи навіть у полі; часом вирізалася в материковому ґрунті, десь на схилі – для зручності, часом викладалася з глиняних вальків.
Каган – тут: титул правителя Хозарії.
Кайма – частина щита між умбоном і вінцем.
Калита – шкіряний мішечок, мішок для грошей.
Канаші – щоки коня.
Кара-калпаки – або чорні ковпаки, велике кочове тюркське плем'я, предки сучасних каракалпаків, що проживають на території Узбекистану.
Каракуля, черта – схожий на циркуль теслярський інструмент, за допомогою якого креслиться контур виїмки (обла) у колоді під час в'язки вінців дерев'яного зрубу.
Карасу – (тюрк. – "чорна вода"); тут: струмок, котрий починається з гірського джерела.
Каролінгський меч – виготовлений на території нинішньої Франції, що входила тоді до імперії династії Каролінгів. Каролінгські мечі на той час вважалися найкращими в світі.
Катехуменат – підготовка новонаверненого в католицизмі до церковного життя, під час якої йому розповідається про догмати віри і обов'язки християнина.
Каура масть – світло-руда; хвіст і грива трохи темніші, на спині темний ремінь – ознака походження від дикого коня.
Кашмір – історична область на північному заході півострова Індостан, був перехрестям караванних шляхів, у тому числі й Великого Шовкового шляху.
Квас – тут: хмільний напій на бездріжджовій основі із житнього зерна або яблук чи груш.
Квасник — п'яниця.
Кентинарій – міра ваги у Візантійській імперії, дорівнювала приблизно 32 кілограмам.
Кентуріон – начальник військового підрозділу, що забезпечував порядок у Константинополі.
Кила – грижа.
Кипрій – іван-чай, багаторічна трав'яниста рослина з товстим повзучим корневищем і прямостоячим стеблом, медонос, має лікувальні властивості.
Кисера – спотворене від "сикера": так в середні віки звалося будь-яке вино, окрім виноградного. Тут – хмільний квас із жита, до того ж низької якості і дуже міцний.
Кистень – маленька металева гиря, частіше з вушком, вагою в 150-200 грамів, яка могла затискатися в кулаці для збільшення сили удару, або кріпилася на металевому ланцюгу до дерев'яного руків'я.