Увів Шевченка в літературні кола в Петербурзі, опублікував його твори в альманасі "Ластівка" (1841). — 14, 78, 80, 82, 92, 101, 109 — 112, 115, 118, 120, 123, 127, 132, 134, 182, 446, 573.
Григор’єв Аполлон Олександрович (1822 — 1864) — російський поет, критик. — 115, 484, 595, 598.
Григорович Василь Іванович (1786 — 1865) — російський мистецтвознавець, секретар Товариства заохочування художників (1829 — 1854) і конференц секретар Академії мистецтв (1829 — 1859) в Петербурзі. Шевченко присвятив йому поему "Гайдамаки". — 73, 78, 80, 82.
Гриненко Федір — сільський писар, чоловік X. Довгополенко. — 540, 545:
Гришков (рр. нар. і см. невід.) — квартальний наглядач в Києві, супроводжував арештованого Шевченка в Петербург, у III відділ. — 234.
Грінберг Ізабелла Львів на (1833 — 1877) — російська співачка й письменниця. Виступала 13 квітня 1857 р. в благодійній виставі на користь засланого поета. Шевченко, буваючи по звільненні в її салоні в Петербурзі, захоплювався її співом. — 454, 455, 457. /655/
Громека Степан Степанович (1823 — 1877) — підпоручик, служив у Чернігові, де познайомився 1846 р. з Шевченком; київський молодший поліцмейстер (1851); журналіст у Петербурзі. — 188, 454.
Грудзінський — полковник, мешканець м. Мошни. — 512.
Грушівський Грицько — селянин с. Кирилівки, ймовірно, хтось із засновників роду Шевченків-Грушівських. — 29.
Губський Василь Іванович (рр. нар. і см. невід.) — дяк у с. Кирилівці, з 1795 р. — піп; з 1819 р. — в "заштаті"; можливо, був першим учителем Шевченка. — 37, 38.
Губський Іван (рр. нар. і см. невід.) — священик у Кирилівиі, батько В. І. Губського. — 37.
Гудович Андрій Іванович (бл. 1780/1782 — 1869) — граф, генерал-майор, обер-шталмейстер царського двору; його сестра Єлизавета (1786 — 1868) — дружина Іллі Івановича Лизогуба. — 295.
Гудовський Іван Васильович (р. нар. невід. — 1860) — художник і фотограф, знайомий Шевченка по Академії мистецтв; 1859 р. зробив у Києві три фотопортрети поета. — 514, 515.
Гулак Микола Іванович (1822 — 1899) — український вчений-математик, юрист, філолог, педагог, кириломефодіївець. Закінчив Дерптський університет, кандидат прав (з 1844 р.); перекладач в Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів (а 1845 р.), 17 березня 1847 р. арештований, ув’язнений в Олексіївському равеліні Петропавловської фортеці, відбув трирічне ув’язнення в Шліссельбурзькій фортеці; висланий до м. Пермі (1850), де працював статистиком. З кінця 50-х років викладав у навчальних закладах Одеси, Керчі, Ставрополя, Кутаїсі, Тифлісе. Автор праць з геометрії, грузинського мовознавства й літературознавства. — 18, 194, 196, 198, 199, 200, 210, 211, 226, 227, 229, 230, 234, 235, 237 — 239, 242, 251.
Гулак-Артемовський Петро Петрович (1790 — 1865) — український поет; професор Харківського університету. — 28, 109, 115, 197, 440.
Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813 — 1873) — український композитор та оперний співак, автор опери "Запорожець за Дунаєм"; соліст опери в Петербурзі (1842 — 1864), Великого театру в Москві (1864 — 1865), друг поета. — 126, 338, 342, 350, 351, 356, 362, 392, 395, 406, 423, 446, 447, 457, 459, 478, 497.
Гусиковська Ядвіга (Дзюня) — полька-швачка, знайома Шевченка у Вільні (1829 — 1830); поет згадував її із замилуванням (запис у щоденнику від 5 верес. 1857 р.). — 68, 69, 430, 531.
Даль Володимир Іванович (1801 — 1872) — російський письменник, фольклорист, етнограф, лексикограф. Знайомий поета з 30-х років (Петербург); відновили знайомство в Нижньому Новгороді; Шевченко подарував йому автограф поезії "Рано-вранці новобранці". — 417, 418, 427.
Данилевський Григорій Петрович (літ. псевдонім — А. Скавронський, 1820 — 1890) — російський і український письменник, автор історичних романів ("Мирович", 1879; "Княжна Тараканова", 1883; "Сожженная Москва", 1886), повістей ("Полтавская старина", 1856; "Уманская резня", 1878 та ін.), збірника історичних та біографічних нарисів "Украинская старина", 1866). Редактор газети "Правительетвенный вестник" (з /656/ 1881 р.); член ради головного управління в справах друку. — 110, 340.
Данилевський Микола Якович (1822 — 1885) — російський природознавець, статистик, публіцист, близький до гуртка петрашевців. У 1853 — 1856 рр. учасник експедиції К. М. Бера. Заприятелював у Новопетровському з Шевченком. — 19, 358, 359, 372.
Даннеберг — див. Доннерберг.
Данте Аліг’єрі (1265 — 1321) — італійський поет-гуманіст, (поема "Божественна комедія"). Шевченко згадував рядки Данте і його долю у листах, щоденнику, повісті "Варнак". — 142, 244, 441.
Даргомижський Олександр Сергійович (1813 — 1869) — російський композитор (опери "Есмеральда", 1841; "Русалка", 1855; "Кам’яний гість"). У 40-х роках одночасно з Шевченком відвідували вечори у М. Маркевича, Н. Кукольника та ін. Познайомилися 1858 р. в Петербурзі. — 454.
Даценко Г. П. — студент-засланець в Орську (1886 — 1889), дослідник біографії Шевченка періоду заслання. — 311.
Демидов Денис Олексійович — поміщик Макар’євського повіту Нижегородської губернії; 1837 р. Шевченко написав його портрет, але не дістав гонорару. — 104.
Демич Дмитро Павлович (1824 — 1891) — землемір, службовець у маєтку князя М. Кейкуатова в с. Бігачі на Чернігівщині. — 221.
Демський Леопард — дійова особа повісті Шевченка "Художник": студент-поляк, товариш героя повісті, що навчав його французької мови; помер молодим від туберкульозу. Реальність його документально не стверджена. Герой роману Є. Єнджеевича "Українські ночі, або Родовід генія" (Варшава, 1972). — 11, 99, 102, 116.
Демченко Прокіп (рр. нар. і см. невід.) — селянин з Кирилівки. — 169.
Дзюба — див. Дзюбін.
Дзюбін Лев Миколайович — знайомий поета з 40-х років; власник Шевченкового автопортрета 1859 р. — 453.
Дикарєв-Крамаренко Митрофан Олексійович (1854 — 1899) — український і російський етнограф, кореспондент О. Я. Кониського. — 155.
Димський Модест — діяч народної освіти, засновник недільних шкіл у м. Хорол. — 581.
Димовський Іван (Ян) Станіславович (р. нар. невід. — 1860) — управитель маєтку П. В. Енгельгардта в с. Кирилівці; прихильно ставився до молодого Шевченка. — 55.
Дмитренко Данило Іванович — управитель контори вільшанського ключа маєтків П. В. Енгельгардта. — 55, 56, 57, 60, 62, 67, 68, 74.
Добржинський Франц Вікентійович (1810 — р. см. невід.) — становий пристав 3-го стану; з його синами Олександром та Антоном Шевченко приїздив у Підгори до полковника І. Т. Ягницького. — 505, 506, 507, 510, 511, 513.
Довгополенко Василь — кріпак князя Лопухіна, селянин с. Самородні Канівського повіту, учасник селянських заворушень під час Київської козаччини 1855 р., батько Харитини Довгополенко. — 535.
Довгополенко Харитина Василівна (1841 — р. см. невід.) — кріпачка князя Лопухіна, наймичка В. Г. Шевченка. — 10, 532, 533, 535 — 543, 557, 564, 569, 574.
Долгорукий Василь — див. Долгоруков Василь Андрійович. /657/
Долгоруков Василь Андрійович (1804 — 1868) — шеф жандармів та головний начальник III-го відділу (1856 — 1866). — 450, 514, 547.
Доморацький Станіслав (Костянтин) Северинович (1823 — р. см. невід.) — польський засланець, рядовий 1 —го Оренбурзького лінійного батальйону, знайомий Шевченка по Новопетровському укріпленню. — 407.
Доннерберг (Донерберг) — петербурзький міщанин, булочник, господар будинку на 11-й лінії Васильєвського острова № 250, де мешкав Шевченко (в повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали" автор помилково назвав 9-ту лінію). — 98.
Дорохова Марія Олександрівна (1811 — 1867) — начальниця Нижегородського інституту шляхетних дівчат, знайома багатьох засланих декабристів і їх помічниця, приятелька поета. — 188.
Дорошенко Петро Дорофійович (1627 — 1698) — гетьман Правобережної України (1665 — 1676); потерпів поразку в намаганнях об’єднати Україну й домогтися її незалежності. Звернення по допомогу до Оттоманської Порти спричинилося до його непопулярності й втрати влади. — 189.
Достоєвський Федір Михайлович (1821 — 1881) — російський письменник, петрашевець; видавець ж. "Время" (1861 — 1863), "Эпоха" (1864 — 1865). Виступав разом з Шевченком та іншими письменниками на літературному вечорі в Пасажі (Петербург) 11 листопада 1860 р. — 248, 345, 346, 595.
Драгоманов Михайло Петрович (1841 — 1895) — український публіцист, фольклорист, літературознавець і критик, історик, видавець. — 7, 12, 509, 602.
Дубельт Леонтій Васильович (1792 — 1862) — генерал-лейтенант, начальник штабу Окремого корпусу жандармів (1835 — 1856), керуючий НІ відділом (1839 — 1856). — 9, 229, 234 — 236, 238, 240 — 243, 265, 272, 294 — 296, 309, 311, 316, 317, 332, 442, 446, 514.
Думитрашко Микола — священик, катехіт Полтавської гімназії в 60-х роках. — 597.
Дунін-Борковська Ганна Василівна (1788 — р. см. невід.) — дружина Івана Яковича Лизогуба (1762 — 1818), матір А. І. та 1.1. Лизогубів, знайомих поета. — 189.
Дунін-Борковська Глафіра Іванівна (дівоче прізвище — Псьол) — українська художниця, сестра О. І. та Т. І. Псьол. Вихованка Рєпніних. Знайома Шевченка (з 1843 р.), листувалася з ним. — 180.
Дунін-Борковський Василь Дмитрович (1819 — 1892) — значний урядовець, член чернігівського дворянського депутатського зібрання (у 40 рр.); "катеринославський і могилевський губернатор (з 1865 р.); брат П. Д. Дуніна-Борковського. — 179.
Дунін-Борковський Петро Дмитрович (1822 — 1846) — поміщик, чоловік Г. І. Псьол. — 149, 150, 180.
Дюрер Альбрехт (1471 — 1528) — німецький художник, теоретик мистецтва. — 95.
Ейсман — голова Київської думи 1881 р. — 593.
Елькан Олександр Львович (1802 — 1868) — перекладач Головного управління шляхів, журналіст, театральний критик. Шевченко згадував його в повісті "Художник". — 103. /658/
Енгельгардт Василь Васильович (1755 — 1828) — поміщик, генерал-лейтенант, власник Вільшанського ключа маєтків, куди входили й Моринці та Кирилівка. 1816 р. до реєстру його кріпаків внесено дворічного Тараса Шевченка. — 29, 55, 173.
Енгельгардт Павло Васильович (1798 — 1849) — поміщик, син і спадкоємець В. В. Енгельгардта, власник Т. Шевченка. — 29, 56, 60, 63, 65, 66, 70, 71, 80, 81 — 87, 138, 179, 430, 446.
Європеус Марія (Маня) Яківна (бл. 1821 — р. см. невід.) — дочка бургомістра м.